< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оцінка ризиків виникнення несприятливого впливу на систему ЛТС.

Збитки у природно-техногенній сфері.

Негативним наслідком НС у природно-техногенній сфері є збиток, що завдається житло і здоров'ю людей, майну і довкіллю. Дотепер має місце істотне розходження тлумачень понять "збиток", "економічний збиток", "еколога-економічний збиток" і т.п. Прийнято вважати, що збиток може бути як прямим, так і непрямим. До прямого економічного збитку від якоїсь дії відносяться відбиті у вартісній формі витрати, втрати і збитки, обумовлені саме цією дією тепер і в даному конкретному місці. До непрямого економічного збитку від якоїсь дії відносяться змушені витрати, утрати, збитки, обумовлені вторинними ефектами (діями чи без діями, породженими первинною дією) природного, техногенного чи соціального характеру. Величину прямого економічного збитку для конкретного об'єкта можна визначить шляхом розрахунку різних складових утрат, виражених у вартісній формі, на основі об'єктивних методів їхнього виявлення. Значні труднощі виникають при визначенні непрямого економічного збитку.

У відомій мірі як прямий, так і непрямий збиток враховується величиною соціально-економічного збитку (СЕЗ) людині, і суспільству і довкіллю.

Оцінка збитку життя і здоров Ίο людини. Як базову величину оцінки збитку життя і здоров'ю людини можна використовувати розмір одноразової страхової виплати. Оцінка вартості людського життя вкрай складне і можливі найрізноманітніші підходи. Основні з них базуються:

  • – на теорії корисності, тобто завданні певним чином функції корисності людини для суспільства. Економічний збиток у цьому випадку дорівнює втрати корисності, вираженої в економічних показниках. Зокрема, часто використовується (явно чи неявно) припущення про те, що суспільна корисність людини можна вимірити за допомогою середньорічних доходів населення;
  • – значенні показника валового внутрішнього продукту на душу населення. Передчасна смерть приносить збиток, що дорівнює значенню ВВП на душу населення;
  • – використанні компенсаційних виплат, які держава виплачує спадкоємцям у випадку настання смерті в результаті виникнення різних НС.

Кожний з перерахованих вище підходів має свої недоліки і використовується в силу недостатньої розробленості інших методів.

У загальному випадку величину СЕЗ від загибелі і травмування людей Υ, у.о., можна прийняти пропорційною узагальненому збитку здоров'ю <G>, що відбивається в роках скорочення тривалості життя (СТЖ):

де – ціна збитку здоров'ю людини, у.о./(чол./рік);

де – об'єктивна (господарська) складова ціни збитку, котра характеризує прямий економічний збиток для суспільства в результаті смерті чи хвороби людини як виробника національного продукту, а також витрати на компенсацію збитку, лікування тощо. Вона містить у собі:

  • – недовироблення ВВП унаслідок тимчасової непрацездатності, інвалідності, передчасної смерті, а також зниження продуктивності праці, погіршення якості продукції, збільшення плинності кадрів;
  • – збільшення витрат соціального страхування на виплати допомоги за тимчасовою непрацездатністю при збільшенні захворюваності і пенсій, при зростанні рівня інвалідності;
  • – збільшення витрат на охорону здоров'я при зростанні рівній захворюваності й інвалідності.

Величиназалежить від віку, статі, професійної підготовки людини тощо, для непрацюючих пенсіонерів, інвалідів і дітей

Суб'єктивна (соціальна) складова ціни збиткувідбиває суб'єктивне відношення людини до ризику, ступінь неприйняття визначених видів ризику. Величина соціальної компоненти ціни збитку може бути визначена як розмір додаткової заробітної платні за додатковий ризик. Для орієнтації розрахунків можна використовувати наступні значення складових ціни збитку, у.о./(чол./рік):

Значення узагальненого збитку здоров'ю <G> у випадку летального виходу дорівнює 1 року. В інших випадках при тому чи іншому ступені враження людини величину СТЖ можна визначити, використовуючи співвідношення:

де Р – час протягом року, що відповідає тому чи іншому фізичному чи психоемоційному стану людини, визначається за статистичним медичними даним для летального результату Р = 1; – коефіцієнт за шкалою Россера, відбиває ступінь погіршення стану здоров'я людини у випадку захворювання чи втрати працездатності з урахуванням фізичного стану і рівня дистресу, у якому перебуває людина у випадку настання негативного впливу.

Таким чином, формула для визначення величини сумарного СЕЗ, враховуючого , у.о., при техногенній аварії будь-якого роду буде мати вигляд:

де і – вид негативного впливу (токсичний, термічний тощо.); j – ступінь впливу (граничне враження, враження середньої вагомості, летальний вихід); – кількість третіх персон, які попали під j-ий ступінь впливу негативного фактора при аварії к-то типу, чол.

Величину ризику нанесення шкоди житло і здоров'ю людини, у.о./(чол./рік), в наслідок техногенної аварії можна подати у вигляді:

де у – ступінь негативного впливу (летальне ураження середньої вагомості тощо).

Величина , рік-1 по суті є індивідуальним ризиком ураження людини у-й ступеня, розрахованим за формулою:

де – індекс, що визначає тип аварії (вибух, пожежа, викид токсичних речовин і тощо); – частота виникнення аварії k-το типу, рік; вражаючий фактор, що визначає ймовірність ураження у-ого ступеня при аварії к-το типу.

Порядок розрахунку збитків за типами надзвичайних ситуації.

Розрахунок збитків за типами НС відбувається за "Методикою оцінки збитків від наслідків НС техногенного ті природного характеру" (Постанова КМ № 862 (862-3003-п) від 04.06.2003). Збитки від наслідків НС поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди. Загальний їх обсяг розраховується як сума основних локальних збитків Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС – державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Розрахунок збитків (3) при НС здійснюється за наступною загальною формулою:

де – втрати життя та здоров'я населення; – руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції; – вилучення або порушення сільськогосподарських угідь; – втрат тваринництва; – втрати деревини та інших лісових ресурсів; – знищення або погіршення якості рекреаційних зон; – збитки, заподіяні природно-заповідному фонду; – забруднення атмосферного повітря; – забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря; – забруднення земель несільськогосподарського призначення.

Основні типи НС визначені постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій". Для кожного типу НС згідно з класифікатором встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >