< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вимоги до анотацій

Як правило, анотація складається з трьох частин:

  • 1. Довідка. В ній повідомляються такі дані: автор, назва роботи, кількість сторінок, таблиць, малюнків, посилань на використану літературу, назву видавництва, рік видання.
  • 2. Головна частина. Повинна перерахувати найбільш характерні положення в змісті роботи.
  • 3. Підсумкова частина. Загальний висновок автора роботи, а також рекомендації, для кого дана робота може мати особливий інтерес.

Вимоги:

  • 1. Лаконізм мови, використання простих речень.
  • 2. Логічна структура тексту анотації.

З Обов'язкове введення в текст анотації безособових конструкцій і окремих слів, наприклад: "Повідомляється..." "Докладно описується..." "Коротко розглядається...", "Коментується..." та інші, з допомогою яких проходить вступ і опис тексту оригіналу.

  • 4. Недопущення повторів в заголовку і тексті анотації.
  • 5. Точність в передачі заголовка оригіналу, окремих формулювань і визначень.
  • 6. Використання загальноприйнятих скорочень слів.
  • 7. Єдність термінів і визначень.
  • 8. Текст анотації повинен бути максимально коротким від 500 до 1000 друкованих знаків.
  • 9. Анотація передбачає наявність основних слів-штампів:

Ця стаття (робота, книга і т.д.) стосується..., Відповідно до назви, в статті описано..., Особливо відзначається..., Розглядається..., Докладно описано..., Згадується..., Повідомляється..., Текст дає важливу інформацію..., Велика увага приділяється..., Ця стаття надасть велику допомогу... Ця стаття становить інтерес для..., Вона (стаття) дає детальний аналіз... і т. д.

Щоб скласти анотацію статті, достатньо ознайомитись із її заголовком, переглянути підзаголовки, ілюстрації, таблиці, прочитати вступ і висновки, один раз переглянути статтю, оглядово прочитати текст.

Щоб правильно написати анотацію, необхідно ознайомитись з першоджерелом і дотримуватись зазначених вимог (Див. 9.2.). Насамперед слід пам'ятати про триєдину структуру анотації: довідка, головна частина, підсумкова частина. Кожна із зазначених частин виконує певну мету: довідка інформує читача про твір, статтю тощо; головна частина максимально стисло передає зміст роботи; підсумкова частина рекомендує, кому робота буде корисною насамперед. Подаємо зразки анотацій:

1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник / Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2004. – 592 с.

Підручник містить відомості про стилі сучасної української літературної мови, зокрема офіційно-діловий. Наведено класифікацію ділових паперів та вимоги до їх складання, зразки оформлення різних видів документів, а також пов'язаний з темою теоретичний матеріал із сучасної української мови. Система вправ і завдань сприятиме як набуттю студентами навичок складання різних ділових паперів, так і закріпленню знань із мови.

Для студентів вищих закладів освіти, а також для учнів ліцеїв, гімназій, учителів шкіл. Стане у пригоді працівникам організацій та установ.

2. Надурак С., Слоньовська О. Вивчення української літератури. 10 клас. Інтегровані уроки. – X.: Веста: Видавництво "Ранок", 2005. – 224 с.

Пропонований посібник – універсальний помічник учителя при підготовці до уроків української літератури як з огляду на існуючі навчальні програми, так і щодо реалізації їх відповідно до сучасних методик викладання. Орієнтація упорядників на інтегрованість подання навчального матеріалу із суміжними дисциплінами дозволяє якнайповніше розкрити ту чи іншу тему і сприяє різнобічній підготовці учнів, підвищенню їхнього інтелектуального рівня.

Призначено для вчителів української літератури загальноосвітніх шкіл з українською і російською мовами навчання.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >