< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Технологія обробки, консервування та зберігання шкіряної сировини, отриманої при забої сільськогосподарських тварин

Зміст лекції

  • 1. Загально біологічна характеристика шкур сільськогосподарських тварин
  • 2. Загальні принципи зняття шкур, їх обробка, консервування та зберігання
  • 2.1. Первинна обробка шкур
  • 2.2. Контроль якості знімання та обробки шкур
  • 2.3. Консервування шкур
  • 2.4. Зберігання шкіряної сировини
  • 3. Види шкіряної сировини та їх характеристика
  • 4. Оцінка якості шкіряної сировини
  • 4.1. Визначення маси та розміру шкур
  • 4.2. Дефекти шкіряної та шубно-хутрової сировини
  • 5. Клеймування шкіряної та хутрової сировини

Загально біологічна характеристика шкур сільськогосподарських тварин

Шкіру з волосяним покривом називають шкурою. Шкіра становить складну функціональну систему, яка є посередником між організмом і зовнішнім середовищем. У зв'язку з цим шкіра виконує механічну, рецепторну, видільну, імунобіологічну, теплорегуляторну, дихальну та інші функції. Вона складається із трьох основних шарів: епідермісу, дерми і підшкірної клітковини.

Епідерміс за товщиною складає близько 1-5% товщини шкіри. При виробництві шкури його разом з волосом видаляють, при виготовленні хутра – зберігають.

Дерма являє собою складне переплетіння колагенових пучків, еластинових та ретикулінових волокон. Дерма складається із двох шарів: верхній шар називається сосочковим, нижній – сітчастим. Товщина дерми залежить від виду шкіри. У шкур великої рогатої худоби вона складає близько 84% загальної товщини.

В сосочковому шарі розміщені волосяні сумки з волосом, потові і сальні залози, кровоносні і лімфатичні судини. Ретикулінові волокна в переплетенні з тонкими колагеновими і еластиновими волокнами на поверхні сосочкового шару утворюють густу щільну сітку. Цей шар після видалення епідермісу в процесі вичинки шкури утворює її лицеву поверхню. Лицевий шар досить стійкий по відношенню до зовнішніх дій (механічних, теплових, хімічних, бактеріальних).

Для сітчастого шару шкур більшості тварин характерний слабкий розвиток еластинових волокон, відсутність потових і сальних залоз, а також волосяних сумок. Товщина сітчастого шару і, відповідно, якість шкури залежить, перш за все, від характеру переплетіння пучків колагенових волокон дерми. Вона різна у шкур окремих видів тварин, а також на різних ділянках шкури одного виду.

Підшкірна сировина є різновидністю пухкої сполучної тканини. Цей шар містить значну кількість кровоносних судин, еластинових волокон і багато жирових клітин, Відокремлена підшкірна клітковина називається мездрою.

До складу шкури входять: вода, білки, жири, вуглеводи і мінеральні солі. Основну масу сухих речовин (близько 95%) складають білки (колаген, еластин, ретикулін та ін.). Колаген має важливу для шкіряного виробництва властивість – з'єднуватись з дубильними речовинами. Колагенові волокна дубленої шкіри при кип'ятінні не розчиняються, не набрякають та не загнивають.

Вміст води в шкурі залежить від виду, віку, категорії вгодованості тварин. У шкурах молодих і менш вгодованих тварин її міститься більше. В парному стані вона містить 60-75% води.

Фізичні властивості сирої шкури мають значний вплив на її товарну цінність. При оцінці шкіряної сировини важливе значення надається розміру шкури, її масі, товщині, щільності і міцності. Будова та властивості її на окремих топографічних ділянках різні. На різних цих ділянках неоднакова й товщина. Так, у шкур великої рогатої худоби найбільша товщина на огузку, найменша – на полах, особливо на пахвинах.

Щільність шкури залежить від характеру сплетіння пучків колагенових волокон, наявності в дермі жирових відкладень, кількості волосяних сумок тощо. Міцність шкіри залежить від товщини і щільності шкури. Із топографічних ділянок її найбільшу щільність має черпак, найменшу – пахвина. Поли і лапи також недостатньо міцні.

Шкури навіть одного виду тварин розрізняються за будовою і товарними якостями. З м'ясної худоби одержують шкури більш товсті, але недостатньо щільні, з молочних – більш тонкі. Самці важчі і крупніші самок, тому їх шкури мають більшу площу, товщину і щільність. Маса шкури залежить від її товщини, щільності, волосяного покриву, виду, породи, статі, віку та категорії вгодованості. З ростом тварини збільшується розмір, маса, змінюється мікроструктура шкури – потовщуються колагенові волокна та їх пучки, щільнішають і складнішають їх переплетіння, спостерігається більш інтенсивне жировідкладання в підшкірній клітковині.

  • • Маса шкіри великої рогатої худоби 20-40 кг, або 6-8% загальної маси тіла, у грубововних овець (без руна) – 5-7%, у тонкорунних – 7,3%.
  • • У новонароджених телят на шкіру припадає 11-12% маси тіла.
  • • На різних ділянках тіла товщина шкіри неоднакова. На шиї, спині, бокових ділянках тіла вона товща, ніж на животі, вим'ї та кінцівках.
  • • Товщина шкіри:

великої рогатої худоби досягає 4,5-6 мм, овець – 0,7-2 мм,

свиней (без підшкірного сала) – 0,6-3 мм.

Стан шкіри залежить від умов годівлі й утримання тварин. По шкірі можна судити про здоров'я тварин.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >