< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Технологія отримання ендокринно-ферментної та спеціальної сировини з сільськогосподарських тварин

Зміст лекції

  • 1. Характеристика ендокринних залоз та гормонів
  • 2. Класифікація та промислова цінність ендокринно-ферментної та спеціальної сировини
  • 3. Загальні вимоги до збору, первинної обробки та консервування окремих видів ендокринно-ферментної сировини. Способи консервування, їх оцінка
  • 4. Маркування, пакування, умови та режими зберігання і транспортування відповідно до вимог ДСТУ 4495:2005 Сировина ендокринно-ферментна та спеціальна. Технічні умови

Характеристика ендокринних та ферментних залоз

Ендокринні залози. Органи, які виробляють спеціальні речовини – гормони (інкрети), відносять до ендокринних залоз. їх ще називають залозами внутрішньої секреції, оскільки вивідних протоків у них немає і свій секрет (гормон) вони виділяють у кровоносну чи лімфатичну систему крізь тоненькі капіляри, що знаходяться у стінках клітин. Кров та лімфа розносять гормони по всьому організму, забезпечуючи гуморальний зв'язок між окремими частинами тіла та регуляцію функцій органів і систем.

Ендокринні залози являють собою маленькі, компактні, гладенькі або часточкової будови органи. Вони розміщені у внутрішніх порожнинах тіла, добре захищені тканинами, які до них прилягають, і оточені великою кількістю кровоносних судин, через які протікає значно більше крові, ніж через інші органи. Однойменні залози в різних тварин відрізняються між собою лише розмірами і формою, але не функціями та дією гормонів на організм (рис. 31).

Місце знаходження ендокринних залоз

Рис. 31. Місце знаходження ендокринних залоз: 1 – гіпофіза; 2 – гіпоталамуса; 3 – шишкоподібної залози; 4 – щитоподібної залози; 5 – паращитоподібної залози; 6 – зобної залози; 7 – підшлункової залози; 8 – надниркових залоз; 9 – сім'яників; 10 – яєчників; 11 – жовтого тіла яєчників; 12 – плаценти

Гормони та їм подібні речовини в дуже матих кількостях виробляються і в інших органах. Наприклад, із органів травного каналу виділено понад 10 ентерогормонів (гастрин, холецистокінін. вазоактивний інтестинальний пептид, гастроінгібудочий пептид, ентероглюкогон. панкреатичний поліпептид. маленін, бомбензин, ендорефини та снкефаліни).

Ендокринні залози продукують гормони, які у відповідності із хімічною будовою можна розділити на три групи: білки та поліпептиди, похідні амінокислот, стероїди.

Гіпофіз. Використання гіпофіза в якості цінної сировини для отримання цілого ряду медичних препаратів зумовлено тим. що в мозковому придатку виробляються чисельні гормони, одні з яких виливають на секреторну діяльність багатьох ендокринних залоз, а інші безпосередньо регулюють обмінні процеси в організмі. Гормони гіпофізу за своєю будовою відносяться до пептидів або білків з невеликою молекулярною вагою.

Передня доля гіпофізу сскретує ряд гормонів:

  • – гормон росту (соматотропін);
  • – тірсотропний гормон;
  • – адснокортікотропний гормон;
  • – гонадотропні гормони;
  • – пролактин;
  • – ліпотропні гормони.

Середня доля гіпофізу продукує гормони, що впливають на діяльність пігментних клітин. Задня доля гіпофізу містить вазопресин, який регулює обмін води і підвищує кров'яний тиск, та окситоцин. що підвищує тонус гладких м'язів і впливає на виділення молока.

Вміст гормонів у гіпофізі великої рогатої худоби нижчий, ніж у гіпофізі свиней. Найважливішим є використання передньої частки гіпофіза для виробництва адренокортикотропного гормону (АКТГ). Найбільше цього гормону міститься в гіпофізі свиней, трохи менше – у дрібної рогатої худоби, коней і найменше – у великої рогатої худоби. Гормон АКТГ використовують для лікування ревматоїдних захворювань, астми, деяких хвороб крові і дерматитів.

Гіпоталамус – нервова тканина головного мозку, в якій зосереджені високодиференційовані клітини, що утворюють гормоноподібні речовини. В гіпоталамусній ділянці, яка тісно пов'язана з гіпофізом, відбувається інтеграція нервової та ендокринної регуляції найважливіших процесів життєдіяльності організму. Гіпоталамус – це один з відділів проміжного мозку центральної нервової системи. Він розміщений на базальній поверхні під третім шлуночком головного мозку. Колір гіпоталамуса молочно-сірий.

Паращитоподібна залози. Паращитоподібні залози синтезують гормон білкової природи – паратгормон. Він бере участь в регуляції концентрації іонів кальцію і фосфору. Препарат паращитовидної залози застосовують при різних захворюваннях тетанії, астмі, кропивниці та ін.

Щитоподібна залоза. Тироксин і трийодтиронін, що секретуються в щитовидній залозі, є йодмістними амінокислотами. Вони збільшують швидкість синтезу білку і активність багатьох ферментативних систем. Крім цих гормонів у щитовидній залозі синтезується гормон пептичної природи – кальцитонін, що забезпечує постійний рівень вмісту кальцію в крові. Препарат із щитоподібної залози – тіреоідин – застосовують при лікуванні захворювань, пов'язаних з гіпофункцією щитовидної залози, мікседемі, кретинізмі, ожирінні.

Крім цього, із щитоподібної залози виробляють протиалергійні препарати та препарати для поновлення імунної системи (тимолін, вілозєн).

Зобна, або вилочкова, залоза (тимус) розвинена у внутрішньо- утробних плодів і молодих тварин. Вона складається з непарного грудного відділу, який лежить попереду серця, і парного шийного відділу, що проходить у вигляді відростків з боків трахеї, досягаючи гортані. З віком залоза починає розсмоктуватися, а потім зникає. За будовою вона схожа з лімфатичним вузлом, є залозою росту і одночасно – лімфоїдним органом, регулює обмін кальцію. Тимус у свині зникає до 2-3 років, у великої рогатої худоби – до 6. у овець – до 2, у коня – до 2-2.5 року.

Ферментні залози. Тканини і клітини організму, які виробляють спеціальні речовини і виділяють їх через вивідні протоки в порожнини організму, відносяться до залоз зовнішньої секреції. Секрети одних сприяють захисту органів і тканин від впливу негативних чинників зовнішнього середовища, інших – зумовлюють перебіг хімічних реакцій, необхідних для виконання тієї чи іншої функції, треті є харчовими речовинами (молоко).

Залози, секрети яких сприяють перебігу хімічних реакцій, відносять до ферментних, а органи та тканини, в яких вони синтезуються, – до ферментної сировини.

Особливо важливою для медичної, харчової та інших галузей народного господарства є сировина тваринного походження, ферменти якої мають гідролітичні властивості.

Підшлункова залоза за будовою складна, альвеолярна, складається з двох у функціональному відношенні різних тканин: екзокринної (що виділяє підшлунковий сік) і ендокринної (що продукує гормони – глюкагон і інсулін).

Зовнішньосекреторна функція підшлункової залози пов'язана з виділенням гідролітичних ферментів: амілази, ліпази, протеази. Комплексна дія трипсину, хімотрипсину, карбоксиполіпептидази, амінопептидази, еластази, що продукуються підшлунковою залозою, забезпечує розщеплювання білків і поліпептидів до стадії низькомолекулярних сполук.

Підшлункова залоза виділяє трипсиноген і хімотрипсиноген. Перетворення їх на активні форми в результаті відокремлення пептидів може відбутися під впливом ентеропегтгидази кишкового соку і автолізу тканини підшлункової залози. Вихід активного ферменту залежить від співвідношення швидкостей реакцій перетворення трипсиногену в трипсин і інактивації ферменту. Трипсин, що утворюється, активує хімотрипсиноген і проеластазу, відщеплюючи пептид.

Зовнішньосекреторная частина залози розвинена найсильнішс і зумовлює її зовнішній вигляд. Вона побудована з альвеол, їх вивідних проток і має часточкову будову.

Внутрішньосекреторна, або острівкова, частина залози складається з дрібних епітеліальних клітин, що утворюють острівці між альвеолами, які є її ендокринною частиною. Залоза лежить в брижі дванадцятипалої кишки. Розділяється вона на праву, ліву і середню частки, неоднаково розвинені в різних тварин. У великої рогатої худоби залоза важить 350- 500 г, у овець – 50-70, у свині – 110-150, у коня – 250-350 г.

Інсулін є гормоном, що регулює вуглеводний обмін організму за рахунок впливу на транспорт глюкози і її використання тканинами. Інсулін є глобулярним білком з відомою послідовністю амінокислот і просторової структури. Молекулярна маса 5700, ізоелектрична точка відповідає pH 5,3-5,35. У водних розчинах мономер інсуліну перебуває в рівновазі з більш високомолекулярними частинками. Залежно від концентрації інсуліну, величини pH та інших чинників частинки мономера асоціюють з кратним збільшенням молекулярної маси.

Шлунковий сік це прозора рідина, яка виробляється залозами слизової оболонки шлунка і слугує для перетравлення їжі. В ньому містяться переважно такі ферменти, як пепсин, сичужний фермент, ліпаза та ін., а також соляна кислота, мінеральні солі і слиз. Соляна кислота активує фермент і зумовлює бактерицидні властивості шлункового соку. Пепсин є протеолетичним ферментом, що відіграє важливу роль у травленні як тварин, так і людини. Його використовують у медичній практиці для надання допомоги людям зі зниженою секрецією шлункового соку, оскільки він сприяє перетравленню білків з утворенням простих пептидів та вільних амінокислот. Використовують пепсин і в харчовій промисловості, а також у біології для вивчення первинної структури білків.

Пепсин виробляють із шлункового соку, який відбирають із шлунка коней в умовах біофабрик за допомогою носоглоткового зонда – еластичної гумової трубки 160-225 см завдовжки з діаметром 16-18 мм. Крім того, для відбору вмісту шлунка використовують насос Комовського та прилад А.М. Смирнова для діагностичних досліджень, вивчення впливу фармакологічних препаратів на секреторну функцію шлунка та взяття натурального шлункового соку для терапевтичних потреб медицини одразу від 3-5 і більше коней.

За дві доби до взяття вмісту шлунка не можна давати коням будь-яких лікарських препаратів, а за 12 годин до початку дослідження їм не згодовують жодних кормів. Води в цей час дають досхочу. Шлунковий сік коней беруть 1-2 рази на тиждень щоразу впродовж 4 годин. За один сеанс відбирають до 5-7 л активного шлункового соку, а іноді 10-12 л.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >