< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Підвищення врожайності ентомофільних сільськогосподарських культур внаслідок запилення бджолами

Бджільництво як галузь сільськогосподарського виробництва має особливості, які необхідно враховувати при визначенні його економічної ефективності. Так, в інших галузях вся вироблена продукція обліковується безпосередньо, а в бджільництві запилювального і запилювально-медового напрямів побічна продукція безпосередньо в прибуток не зараховується. Тим часом підвищення врожайності запилених бджолами сільськогосподарських культур є значним (табл. 9).

9. Ефективність запилення бджолами і медопродуктивність ентомофільних сільськогосподарських культур

Культура

Приріст

урожаю, %

Медопродуктивність,

кг/га

Огірки в теплицях

200 – 300

-

Коріандр

60-80

200 – 300

Люцерна

20-30

13-15

Люцерна поливна

50-65

150-200

Гречка

40-60

40-60

Сади кісточкові

40-60

20-30

Еспарцет

40-60

300 – 360

Соняшник

40-50

20-30

Баштанні культури

30-60

15-20

Червона конюшина

25-75

40-50

Сади зерняткові

25-50

15-20

Ріпак озимий

25-50

50-100

Огірки

20-30

10-15

У витратах виробництва ця продукція частково враховується віднесенням витрат з бджільництва на врожай запилених бджолами культур у процентах від одержаного врожаю. Так, на врожай запилених в теплицях огірків відносять всі витрати виробництва у бджільництві, плодово-ягідних культур – 50 % , на соняшник, гречку, насінники багаторічних бобових трав – від 15 до 30 % , залежно від урожаю.

Для більш ефективного запилення бджолами культур необхідно дотримуватися відповідної для кожної культури кількості бджолиних сімей. За нормами Інституту бджільництва потребу в бджолиних сім'ях визначають за встановленими нормативами. Необхідно також відповідно спрямовувати (дресирувати) бджіл, спонукати їх до відвідування певних культур, зокрема червоної конюшини і люцерни.

Бджолиний підмор. Відомо, що продукти життєдіяльності бджіл є самими справжніми лікарськими засобами. Навіть після природної смерті бджоли продовжують приносити користь. Особливу цінність має бджолиний підмор, застосування якого корисно при різних захворюваннях.

Бджолиний підмор та настоянка, вироблена з нього

Рис. 34. Бджолиний підмор та настоянка, вироблена з нього

Досвідчені пасічники мертві тіла бджіл називають осипом або підмором. Ще в Стародавній Греції цим засобом успішно лікували карбункули, захворювання ясен, зубний біль, очні хвороби. Бджолиний підмор допомагав полегшити стан дитини при прорізуванні зубів, використовувався в косметології для поліпшення волосся.

Підмор може бути літнім і зимовим, що визначає його цінність. Літній підмор – це сильні, здорові комахи, які в основному гинуть випадково, і в них міститься концентрована отрута у великій кількості. Тому такий продукт набагато корисніше і якісніше.

Позитивним моментом зимового підмору є те, що його більше за кількістю, тому збирати простіше. Збір проводиться навесні, після того як вулик винесуть з зимового укриття. При поганих умовах зберігання підмор може зіпсувати цвіль і грибок. Зимовий підмор має меншу цінність, так як бджола, яка перезимувала, ослаблена і має мало отрути.

Якщо комахи померли від інфекційних або інших захворювань, а також у разі, коли перед зимівлею вулик обробили хімічними препаратами для профілактики, небажано використовувати отриманий при таких умовах бджолиний підмор. Застосування його в цьому випадку може завдати навіть шкоди.

Взагалі, у складі цього цілющого засобу містяться продукти, вироблені бджолами протягом життя. Мертве тільце бджоли складається з воску, бджолиного отрути, меду, прополісу, бджолиного молочка. Абсолютно суха маса порошку підмору, разом з восковими крихтами, містить: 54 % протеїну, 26 – жиру, 15 – безазотистих екстрактивних речовин, 4,5 % золи, макро- та мікроелементи (Разанов С.Ф.).

Користь і висока цінність підмору забезпечуються особливою речовиною – хітином, який покриває тіло бджоли. Хітозановий комплекс складається з глюкозаміну, меланіну, гепарину, бджолиної отрути, оцтової кислоти. Завдяки цим компонентам відбувається очищення, відновлення організму, регулюються обмінні процеси, стимулюється імунітет.

Зважаючи на велику кількість бджіл у нашій країні, існує можливість отримувати хітинову сировину (підмор бджіл) в значних кількостях. Орієнтовно можна вважати, що приблизна кількість бджолиних сімей в Україні становить 3 млн., а середня сила однієї сім'ї дорівнює 3-4 кг бджіл. Літом, в період активного медозбору, та після зимівлі бджолина сім'я оновлюється на 60-80 %. Звідси, щорічна сировинна база підмору бджіл може складати понад 5 тис. т. Така кількість підмору бджіл дозволяє розглядати його як перспективне джерело хітозану поряд з традиційними видами сировини.

Вперше хітозан був синтезований в другій половині XX століття з хітинової оболонки ракоподібних. Практично відразу цей проект був закритий не лише в Радянському Союзі, але в усьому світі оборонними відомствами. Хітозану присвоїли стратегічний статус, зважаючи на його виняткові радіопротекторні властивості. Виявилось, що він практично повністю здатний зв'язувати в організмі вільні радикали, які утворюються під дією радіації. В армії солдати отримали в свої індивідуальні аптечки спеціальні хітозанові пігулки на випадок ядерного нападу противника. Однак найбільше поширення хітозан отримав для утилізації ядерного палива в оборонній та енергетичній промисловості. Ядерні реактори, які відслужили свій термін, уранові відходи і ракетне паливо надійно герметизувались в спеціальних капсулах, залитих хітозановим гелем. Всесвітньо відомою стала операція з утилізації російського атомного підводного човна "Комсомолець", який потонув у 80-х роках минулого століття в Баренцовому морі. Тоді в бетонний саркофаг було залито десятки тон хітозанового гелю, який забезпечив надійний захист від радіації.

Приблизно з 90-х років минулого століття хітозан почали використовувати в медицині як ефективний радіопротектор, сорбент токсинів і важких металів в організмі, при створенні надміцного шовного хірургічного матеріалу, виготовленні лінз і штучного кришталика, виробництві апаратів штучного дихання, виготовленні протиракових препаратів; у харчовій промисловості, переважно як засіб для схуднення, зниження рівня холестерину. У сільському господарстві з включенням хітозану почали виготовляти засоби захисту рослин, він використовувався як імуномодулятор у ветеринарії. В той же час з'явились перші косметичні формули для омолодження шкіри, до складу яких вводили хітозан, почали виготовляти засоби для догляду за волоссям, мила, фарби для волосся. Молекула хітозану бджоли має позитивний заряд, в той час як ліпіди шкіри – негативний, тому він добре утримується шкірою на поверхні, утворюючи тонку плівку, яка зберігає вологу. Хітозан не токсичний, не накопичується у верхніх шарах шкіри, не шкідливий для її чутливих ділянок.

Нині відомо понад 70 напрямків застосування хітозану, зокрема, при очищенні харчових відходів, питної води від мікроорганізмів, важких металів, для видалення дубильних речовин, в рибній та рибопереробній промисловості, паперовій, текстильній, хутровій та інших галузях.

Основну функцію, яку виконує бджолиний підмор, є відновлення імунних властивостей організму. Крім цього, бджолиний підмор у народній медицині широко використовується завдяки своїм антиоксидантним властивостям, здатності виводити шлаки, токсини, солі важких металів, холестерин і жири з організму, уповільнювати процеси старіння, перешкоджати розвитку онкологічних захворювань. Цей засіб також має протизапальну, бактерицидну, знеболюючу, спазмолітичну, сечогінну, жовчогінну властивість, та відзначається імуномодулюючим ефектом.

Діюча речовина бджолиного підмору – хітозан, він корисний для щитовидної залози, сприяє швидкому загоєнню слизових і шкіри, володіє кровоспинними і знеболюючими властивостями.

Гепарин покращує стан судин, знімає запалення, стабілізує артеріальний тиск.

Бджолина отрута у складі підмору знижує згортання крові, сприяє підвищенню гемоглобіну, поліпшення сну, апетиту і загального тонусу організму.

Підмор перешкоджає розвитку атеросклерозу і діабету, сприяє зниженню навантаження на печінку. Цей засіб успішно використовується в лікуванні маститу, захворювань суглобів, ефективно при аденомі передміхурової залози, проблеми сексуального характеру.

Підготовка бджолиного підмору до використання. Після збору підмор просіюють через сітку, яка має великі комірки, для того щоб позбутися від різного сміття. Потім сировина підсушується в духовці при невисокій температурі до тих пір, поки вона не стане розсипчастою. При цьому тіла бджіл необхідно помішувати. Зберігають її у полотняних мішках у сухому провітрюваному приміщенні.

Способи використання підмору. В народній медицині з бджолиного підмору виготовляють настої, відвари, мазі та ін.

Найчастіше використовується спиртова настоянка, приготування якої нескладне. Необхідна горілка і підмор бджолиний. Настоянка готується так: подрібнені тільця (1 ст. л.) заливаються склянкою горілки і настоюють два тижні. Потім засіб необхідно процідити – і можна використовувати.

Як приймати настоянку бджолиного підмору і в яких кількостях – залежить від характеру та тяжкості хвороби. Лікування може тривати кілька тижнів, і кілька місяців.

Для підтримки імунітету і очищення організму приймають настоянку, розведену у воді. Кількість крапель відповідає віку людини. Прийом поділяють на два рази – зранку і ввечері. Двічі на рік по одному місяцю проводять таку профілактику настоянкою, основною діючою речовиною якої є бджолиний підмор.

Рецепти приготування ліків можуть відрізнятися, в залежності від того, для яких цілей вона призначена. Наприклад, для очищення крові в настоянку додають листя евкаліпта. Засіб готують у таких пропорціях: 1 частина становить евкаліпт, 10 частин – підмор бджолиний. Настоянка ефективна в лікуванні ран.

Для нормалізації артеріального тиску, профілактики хвороб серця, печінки, нирок настоянку приймають по 20 крапель після прийому їжі кожен день один-два місяці.

На сайті medolub.kiev.ua можна знайти й такі рекомендації. Спиртовий екстракт підмору (настоянка) готують наступним чином. Мертвих бджіл засипають у банку (0,5 чи 0,25л), маркером позначають рівень, до якого вона заповнена і заливають горілкою чи 70 % спиртом на 2 см вище позначки. За рекомендаціями В.Б. Новикова, просушений підмор перемелюють на кавомолці і заливають 40 % спиртом з розрахунку 1 столова ложка підмору на 200 мл спирту. Настоюють 7 діб у темному місці. В період настоювання посуд кілька разів злегка струшують. Потім настоянку відціджують через марлевий фільтр і переливають у флакон з темного скла, який щільно закривається.

Вживають спиртову настоянку дія профілактики старіння, очищення організму по 1 краплі на один рік життя щоденно протягом місяця. Кількість крапель ділять на дві частини, приймають 2 рази на день відразу після їди з невеликою кількістю води. Кожні півроку курс повторюють.

Люди молодшого віку вживають екстракт для стабілізації кров'яного тиску, при захворюваннях печінки, нирок, периферичних судин головного мозку, серцево-судинних, по 15-20 крапель в день після іди протягом 1-2 місяців. Для очищення печінки від лямблій приймають по 20-30 крапель (не більше) спиртової настоянки після іди протягом місяця. Зовнішньо настоянку з мертвих бджіл використовують для примочок та розтирань. Зберігають препарат в холодильнику.

Для профілактики аритмії 1 ст. ложку подрібненого в порошок підмору залити 400 г горілки, дати настоятися 10 днів. Приймати по ΙΟΙ 5 крапель 2 рази на день після їди протягом 1 місяця. Літнім людям дозу збільшити до 30-50 крапель.

При ожирінні 1 ст. ложку подрібненого в порошок підмору залити 400 г горілки, дати настоятися 10 днів. Приймати екстракт підмору 2-3 рази на день. Денна норма крапель дорівнює кількості років життя. Одночасно з вживанням настойки підмору зменшити кількість спожитих калорій. Результат вже буде помітний з другого тижня приймання.

При приготуванні відвару беруть дві столові ложки сировини, заливають 0,5 л води і кип'ятять протягом півгодини на маленькому вогні. Засіб настоюють близько двох годин, потім проціджують. Приймають по столовій ложці вранці і ввечері протягом місяця. Курс необхідно повторити два-три рази з перервою в 14 днів.

Зберігається засіб в холодильнику два тижні, але краще, як і всі рослинні препарати, зберігати не більше 3 днів. Для покращення смаку можна додати в отриманий відвар столову ложку меду. Відвар корисний для печінки, є хорошим загальнозміцнюючим засобом, що використовується в лікуванні фригідності, імпотенції, аденоми передміхурової залози.

При захворюваннях щитовидної залози відвар приймається 21 день, потім роблять десятиденну перерву, після чого курс необхідно повторити. Крім того, в період лікування корисно застосування компресів з бджолиного підмору на область щитовидної залози. їх накладають на півгодини, курс лікування – 10 днів.

Протипоказання. Незважаючи на величезну користь такого засобу, як і будь-які ліки, воно має протипоказання. Не можна вживати його людям з серцевою недостатністю, серйозними захворюваннями печінки і жовчного міхура, гострими психічними розладами, після інфаркту, при індивідуальній непереносимості продуктів бджільництва. Бджолиний підмор на горілці протипоказаний вагітним. Не використовують засоби на основі бджолиного підмору для лікування дітей до 1,5 років.

Перед тим як приймати бджолиний підмор, проводять тест на чутливість. Для цього суха бджола розтирається на внутрішній стороні ліктьового згину. Якщо через п'ять хвилин негативна реакція не спостерігається, ліки можна використовувати. Але з упевненістю можна сказати, що бджолиний підмор не несе небезпеки для організму людини.

Лікувальні властивості підмору посилюються і збагачуються при поєднанні його з іншими продуктами бджільництва.

Воскова міль та її біологічні особливості. Упродовж багатомільйонної історії існування бджіл їх супроводжує шкідник – "золотий метелик". Таку назву він отримав у Древньому Єгипті, на Русі його називали "вогнівка". За ентомологічною класифікацією названо латинською мовою Galleria melonella, українська назва – велика воскова міль.

Воскова міль – це єдина комаха, яка харчується виключно продуктами бджільництва. На початку свого життя їсть мед і пергу, а коли підростає – стільники, в яких лишається хітиновий покрив, з якого вилупилися маленькі бджілки, утворюється прополіс, віск. Харчуючись такою корисною їжею, вона і сама стає корисною. Тому воскова міль належить до засобів апітерапії.

Про використання воскової молі в лікувальній практиці до нас дійшли відомості ще із XVII століття. Новий поштовх цьому напряму дав відомий російський учений Ілля Мечников. У 1859 році, шукаючи ефективні ліки від туберкульозу, він став вивчати традиції народної медицини і зацікавився восковою міллю. Чому нею? Бо мікобактерія туберкульозу, захищаючись, також робить навколо себе воскоподібну оболонку. Великий учений задався питанням: якщо воскова міль поїдає віск, то чи не зможуть ферменти цієї комахи, що містяться в настоянці, виготовленій з неї, розрихляти й руйнувати оболонку мікобактерій? Його логіка виявилася правильною. У настоянці з воскової молі міститься фермент цираза, який є єдиним ферментом, що розчинює воскоподібну оболонку мікобактерій туберкульозу. І лише воскова міль має його у складі своїх харчових залоз. Під час дослідження професор І.І. Мечников отримав позитивні результати у лікуванні хворих на туберкульоз. При цьому він встановив, що старші личинки, готові до заляльковування, зовсім не перетравлюють туберкульозних бацил. Тому для використання з лікувальною метою придатні тільки молоді особини, у період їхнього росту, довжиною не більше 10-15 мм. Його напрацювання були схвально сприйняті Академією медичних наук.

Наукові праці 1.1. Мечникова продовжили в Росії його учні – професор С.І. Метельников і видатний мікробіолог І.С Золотарьов, діяльність яких була перервана під час репресій в 1937 р. Інший дослідник С.А. Мухін, який закінчив Московський медичний інститут і страждав від хронічного туберкульозу легень, особисто лікувався спиртовим екстрактом личинок воскової молі. Його дослідження тривали понад ЗО років. На жаль, клінічні спостереження С.А. Мухіна стали відомі тільки в дев'яностих роках двадцятого століття.

Зважаючи на те, що сьогодні в У країні вирує епідемія туберкульозу і в багатьох випадках мікобактерії не реагують на лікування антибіотиками, настоянка воскової молі спроможна значно пришвидшити процес одужання, якщо її застосовувати в комплексному лікуванні.

Восковою міллю називають нічних метеликів, у яких гусінь живиться воском, пергою та залишками коконів лялечок бджіл. Існує два види молі – велика й мала. Довжина тільця метелика великої воскової молі – 15-20 мм, розмах крил – 30-35 мм. Передні крильця біля основи – попилясто-сірого кольору, далі – жовто-бурого, задні крильця – сіруватого кольору з кількома темними рисочками по краю, протилежному до основи; тіло – коричневого кольору. Метелик малої воскової молі дещо менший за розмірами. Крильця у нього мають рівномірне сріблясто-сіре забарвлення, голова жовта.

Дорослі комахи не харчуються. Вдень вони сидять нерухомо у темних місцях, а вночі літають і проникають у вулики. Нещодавні дослідження вчених виявили, що велика воскова міль вловлює звуки з частотою до 300 кГц. Це більше, ніж може будь-яке інше створіння, відоме науці. Незвичайний слух воскової молі був виявлений інженером- акустиком Джеймсом Віндвіллом з Університету Стратклайд і Ханною Моїр, біоакустиком з університету Лідс.

Слухова система даного виду молі досить проста. Вона складається з мембрани, яка пов'язана з чотирма рецепторними клітинами. Віндвілл і Моїр відтворили звуки, які могли б вловити комахи. За допомогою лазера вони вивчили слухові мембрани, а за допомогою електрода виміряли активність слухових нервів молі. Виявилося, що слух молі найкраще працює з частотою 80 кГц. Тим не менше, навіть при частоті в 300 кГц, а це найвища частота яку тестували вчені, мембрани ворушилися, і слухові нерви передавали сигнали.

Попередній рекорд слухової чутливості належав північноамериканському шовкопряду, який міг вловити звук з частотою до 150 кГц. Тим не менш, деякі кажани здатні виробляти звуки з частотою 212 кГц. Але велика воскова міль без особливих проблем впоратися з таким завданням.

Цикл розвитку воскової молі

Рис. 35. Цикл розвитку воскової молі: 1-7 – велика воскова міль: 1 – стільник, уражений міллю: 2 – гусінь: 3 – кокон: 4 – лялечка: 5 – метелик – самець: 6 – метелик – самка; 7 – яйця: 8-10 – мала воскова міль; 8 – гусінь; 9 – лялечки; 10 – метелик – самка

Метелик-самка живе до 26 днів і відкладає за цей час до 2-3 тис. яєць (велика) і до 400 (мала) на стільниках. З яєць через 8 днів вилуплюються дуже рухливі личинки (гусениці). Харчуються вони в основному воском, прокладаючи ходи в стільниках і затягуючи їх павутинням. Одна личинка з'їдає за своє життя 1,2 г стільника. При цьому гусениці часто ушкоджують личинки бджіл і вони гинуть. На ушкодженому гусінню стільнику можна спостерігати загиблих личинок бджіл цілими стрічками. Ушкоджений міллю розплід бджоли не печатають. Якщо витягнути таку лялечку з комірки, то можна відмітити пошкоджені знизу крила і ніжки та покрите "пряжею" черевце з випорожненнями личинок молі (чорні частки, схожі на порох). Дно комірок з ушкодженим розплодом продірявлено. У щілинах вуликів або під полотнами гусениці через 30 днів після виходу, обертаючись в лялечку, прядуть сіруваті сигароподібні кокони, з яких виходять дорослі комахи через 9 днів.

Воскова міль спричинює великий збиток пасікам: руйнує стільники та поїдає віск на складах і у вуликах, ушкоджує розплід, розповсюджує гнильцеві хвороби (рис. 36). За рік міль може дати три покоління. Повний цикл розвитку складає 47 днів. Зимують у вулику лише личинки.. Якщо вашою метою є врятувати пасіку і врожай меду, тоді необхідно запровадити боротьбу проти шкідника.

Виймання личинок воскової молі із стільників

Рис. 36. Виймання личинок воскової молі із стільників

Фармакологічна і терапевтична цінність екстракту великої воскової молі.

Препарат містить значну кількість вільних амінокислот, моно- і дисахаридів, нуклеотидні основи та їх похідні, жирні кислоти, біологічно важливі мікроелементи (дуже багато цинку і магнію). У ньому присутні біологічно активні речовини, вироблені бджолами, а також компоненти, що стимулюють ріст і розвиток клітин. Препарат дуже активний і малотоксичний, стабільний при зберіганні і не дає небажаних побічних ефектів, як це часто спостерігається при вживанні багатьох фармако- та хіміопрепаратів.

Личинки воскової молі успішно застосовуються для створення кремів і настоянок. Також їх використовують з метою позбавлення від будь-яких серцевих хвороб. В пульмонології вони застосовуються для лікування туберкульозу або бронхіту. За допомогою засобу на основі личинок успішно заживають рани та опіки, рубців при цьому практично не залишається.

Настоянка воскової молі. Як доводять результати досліджень сучасних учених, цей засіб сприяє лікуванню багатьох захворювань. Наприклад, її можна використовувати у разі запалення дихальної системи (пневмонія, бронхіт, хронічний трахеїт та ін.); для підвищення імунітету як на клітинному, так і на гуморальному рівні; поліпшення кровообігу, і загального, і мозкового, тому є корисною у лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу, стенокардію, інфаркт міокарда (швидко епітелізуються післяінфарктні рубці), інсульт та інші захворювання серцево-судинної системи.

Настоянка воскової молі не лише поліпшує кровообіг, а й склад крові, що також засвідчено під час досліджень. Дієвими є препарати з воскової молі у разі лікування безплідності, аденоми простати та інших захворювань сечостатевих органів у чоловіків та жінок. Окрім того, вона гальмує процеси старіння, сприяє омолодженню організму.

Відомі також факти та результати наукових досліджень щодо застосування настоянки воскової молі у лікуванні ракових уражень. Зокрема, позитивний ефект доведено у разі лікування злоякісних новоутворень шкіри, пухлин молочної залози.

Для приготування настоянки воскової молі беруть її личинки розміром не більш як 1,5 см (невеличка біленька гусениця, яка ще не дійшла до стадії перетворення на лялечку). її струшують з рамок і заливають спиртом.

Є три рецепти приготування настоянки:

  • 1 – у пропорції 10:100 (10 г воскової молі на 100 мл спирту);
  • 2 – у пропорції 20: 100 (20 г воскової молі на 100 мл спирту);
  • 3 – якщо немає ваг, то можна скористатися третім рецептом: 1 личинка на 4 мл спирту (на 200 мл спирту потрібно взяти 50 личинок).

Для приготування настоянки використовують 70% етиловий спирт, але можна взяти й 40%, тобто горілку. Як і всі спиртові настоянки, настоянку воскової молі вживають з розрахунку 1 крапля на 1 рік життя людини на добу. Тобто, якщо людині 60 років, то її доза становить 60 крапель на день, вона ділиться на 2-3 прийоми (по 20 крапель тричі на день або по 30 крапель двічі на день). Ураховуючи те, що дія цього препарату є дуже сильною, можна почати його застосування з половинної дози, а після адаптації організму збільшити її до загальноприйнятої. Що стосується дози для дітей, то її вираховують за таким само принципом: 1 крапля на 1 рік життя дитини (якщо дитині 5 років, доза настоянки становить 5 крапель на день).

В домашніх умовах досить простим способом приготування екстракту воскової молі є наступний: 50 г личинок воскової молі (добре розвинених, але обов'язково без ознак залялькування) залити 50 г спирту і настояти упродовж 5-8 днів. Дорослим приймати екстракт по 15-20 крапель з водою двічі на день, дітям – стільки крапель, скільки років дитині (5 років – 5 крапель).

Взагалі настоянку воскової молі виготовляють у концентрації 10% і 25% (рис. 37). Відрізняються вони концентрацією біологічно активних речовин у кінцевому продукті і відповідно різними показаннями до застосування і дозуванням.

Воскова міль та настоянка, вироблена з її лялечки

Рис. 37. Воскова міль та настоянка, вироблена з її лялечки

У різних джерелах літератури наводиться такий рецепт виготовлення екстракту воскової молі. Зібрати 5 грамів личинок воскової молі, добре розвинених, але без ознак заляльковування, залити 50 мл 70° спирту. Настояти 8-10 днів у темному місці при кімнатній температурі, щодня періодично струшуючи. Процідити крізь ватний фільтр.

Приймати по 15-20 крапель (або з розрахунку 3 краплі на 10 кг ваги людини) з водою, молоком, чаєм, соком або іншою якою-небудь корисною рідиною 1 раз в день для профілактики та 2-3 рази в день при перерахованих вище захворюваннях. Вживати 3 місяці, потім перерва – 1 місяць.

Дітям до 14 років – за числом років: п'ять років – п'ять крапель. Курс вживання – три тижні, потім 21 день перерви. Загальна кількість днів вживання – 90. Перед вживанням екстракт треба збовтувати. Зберігати настоянку в темному прохолодному місці.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >