< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Гній та пташиний послід – відходи тваринницьких підприємств (отримання, зберігання, обробка та використання)

Зміст лекції

  • 1. Класифікація гною за вмістом вологи. Нормативи виходу екскрементів на скотарських та свинарських підприємствах
  • 2. Класифікація пташиного посліду, його нормативи виходу від птиці різних видів
  • 3. Основні вимоги до отримання якісного органічного добрива
  • 4. Вермикомпостування – технологія отримання біогумусу на основі посліду птиці

Класифікація гною за вмістом вологи. Нормативи виходу екскрементів на скотарських та свинарських підприємствах

На сучасних тваринницьких комплексах з прив'язним і безприв'язним, вигульним і безвигульним утриманням тварин утворюються різні види гною: підстилковий (твердий), безпідстилковий (напіврідкий або рідкий) і гноєві, розбавлені технічною водою стоки. Різні види гною містять різну кількість вологи. За цією ознакою розрізняють гній: твердий – до 85 % вологи, напіврідкий – до 92 %, рідкий – до 97 % і гноєві стоки – до 99 %. Вологість гноєвої маси має важливе значення при виборі системи і споруд для її видалення, очищення, зберігання та утилізації. При цьому звертають увагу на добову та річну кількості накопичення цієї маси.

При проектуванні систем видалення, обробки, підготовки та використання гною скотарських і свинарських підприємств користуються нормами виходу екскрементів за ВНТП-АПК-09.06 "Системи видалення, обробки, підготовки та використання гною", які визначають основні вимоги та технологічні показники на тваринницьких підприємствах. Крім цих норм необхідно враховувати ВНТП-АПК-01.05 "Скотарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми)", ВНТП-АПК-02.05 "Свинарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми)", ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських підприємств та інші чинні нормативні документи.

Проекти систем мають бути розроблені на базі сучасних прогресивних та ефективних технологій, технічних рішень, технологічного обладнання, які забезпечують:

  • – повне використання на сільськогосподарських угіддях усіх різновидностей гною і його фракцій як органічних добрив безпосередньо або як сировини для виробництва комплексних органічних або органо-мінеральних добрив;
  • – економічність будівництва та експлуатації споруд;
  • – переробку гною у високоякісні органічні добрива, біогумус та для одержання біогазу;
  • – безвідходну переробку і максимальне використання всіх видів гною для внесення у грунт;
  • – виконання ветеринарно-санітарних і санітарно-гігієнічних вимог експлуатації тваринницьких підприємств при мінімальній витраті води;
  • – гарантовану охорону навколишнього природного середовища від забруднювань гноєм та продуктами його переробки;
  • – високий рівень механізації та автоматизації виробничих процесів видалення та підготовки гною до використання.

Площа сільськогосподарських угідь повинна бути достатньою для використання гною (підстилкового, безпідстилкового, рідкого) та гнойових стоків у якості добрив.

Вибір систем, що проектуються, слід виконувати на основі техніко-економічних порівнянь варіантів з урахуванням:

  • – спеціалізації, типорозмірів тваринницьких підприємств;
  • – технології утримання і вирощування тварин;
  • – наявність площ для утилізації гною;
  • – кліматичних, ґрунтових і гідрогеологічних умов, рельєфу місцевості стосовно вимог утилізації гною.

Кількість і властивості гною залежать від типу, віку, раціону годівлі та способу утримання тварин, а також використання підстилки.

Добовий вихід гною визначається кількістю екскрементів, які щодоби виділяються тваринами, об'ємом води, що надходить до системи гноєвидалення, кількістю механічних включень, що видаляються з приміщень разом з екскрементами.

Вважається, що за добу вихід екскрементів може становити: великої рогатої худоби – 8-10 %, свиней – 6-8 % від їх живої маси. В абсолютних величинах добовий вихід екскрементів від однієї голови сягає: корови – 55, молодняку залежно від віку – 8-14, поголів'я на відгодівлі – 26-27; свиноматки з поросятами – 15, холостої або супоросної матки – 8-10, молодняку на вирощуванні залежно від віку – 0,5-2, відгодівельного поголів'я – 5-6 кг. Річний вихід гною від кожної голови становить: корови – 15-20 м3, коня – 10-15, дрібних тварин – 2-3 м3. При цьому вологість екскрементів свиней становить 86-91 %, а великої рогатої – 85- 92 % [5].

Нормативи виходу екскрементів, а також вологість екскрементів тварин несвинарських підприємствах, де використовуються повноцінні концентровані корми, наведені в таблиці 10, а добові виділення калу та сечі від однієї тварини при багатокомпонентній годівлі вологими мішанками – в таблиці 11.

Нормативи виходу екскрементів за добу від тварин на скотарських підприємствах та їх вологість наведені в таблиці 12.

10. Нормативи виходу екскрементів, а також вологість екскрементів тварин на свинарських підприємствах, де використовуються повноцінні концентровані корми

Групи тварин

Вихід екскрементів та їх склад

всього

у тому числі

маса,

кг

вологість,

%

кал

сеча

маса,

кг

вологість, %

маса,

кг

вологість, %

Кнури

11,1

89,4

3,8

75,0

7,24

97,0

Свиноматки: а) холості

8.8

90.0

2.46

73.8

6.34

97.5

б) супоросні

10.0

91.0

2.60

73.1

7.40

97.3

в) підсисні

15,3

90,1

4,30

73,1

11,00

96,8

Поросята віком:

26-42 днів

0.4

90.0

0.10

70.0

0.30

96.7

43-60 днів

0.7

86.0

0.30

71.0

0.40

96.0

60-106 днів

1,8

86,1

0,70

71,4

1.10

96,3

Свині на відгодівлі,

масою: до 70 кг

5.0

87.0

2.05

73.0

2.95

96.7

більше 70 кг

6,5

87,5

2,70

74,7

3,80

96,9

Примітка. 1. Норму вмісту сечі, яка одержується на підприємствах з проектним поголів'ям, належить брати за 65% від загальної маси екскрементів; вміст сухої речовини в сечі – за 17% від загальної маси речовини в екскрементах

  • 2. Масу екскрементів на підприємствах з закінченим циклом виробництва в середньому на 1 гол. (включаючи поросят-сосунів) допускається брати за 4,5 кг, вологість – за 88%.
  • 11. Добові виділення екскрементів від однієї тварини на свинарських підприємствах при багатокомпонентній годівлі вологими мішанками

Групи тварин

Вихід екскрементів та їх склад

всього, кг

у тому числі

кал, кг

сеча, кг

Кнури

15

9

6

Свиноматки:

а) холості і супооосні

17

9

8

б) підсисні з приплодом

22

12

10

Ремонтний молодняк

7,5

5

2,5

Свині на відгодівлі:

а) відгодівельний молодняк

7.5

5

2.5

б) дорослі свині

17

9

8

12. Нормативи виходу екскрементів за добу від тварин на скотарських підприємствах

Групи тварин

Вихід екскрементів та їх склад

всього

у тому числі

маса,

кг

вологість, %

кал

сеча

маса,

кг

вологість, %

маса,

кг

вологість, %

Бугаї-плідники

40

86

30

83

10

95

Корови

55

88,4

35

85Д

20

94,1

Телята:

до 3-місячного віку

4,5

91,8

1

80,0

3,5

95,1

від 3 до 6 місяців та відгодівельні до 4-місячного віку

7,5

87,4

5

83,0

2,5

96,2

на відгодівлі віком 4-6 місяців

14

87,2

10

83,5

4

96,5

Молодняк (телиці і нетелі):

6-12 місяців

26

86.2

14

79.5

12

94.1

12-18 місяців та нетелі

27

86,7

20

83,5

7

96,0

Молодняк на відгодівлі:

6-12 місяців

26

86,2

14

79.5

12

94.1

старше 12 місяців

35

84,9

23

80,1

12

94,0

Примітка. Кількість і вологість підстилкового гною великої рогатої худоби визначається шляхом розрахунку виходячи з умов утримання тварин, а також виду, вологості і кількості підстилки, що додається на голову за добу.

Виходячи із зазначених показників, на великих тваринницьких комплексах накопичується досить значна маса гною. За рік кількість їх може становити:

  • – на свинокомплексах при поголів'ї: 12 тис., 36 тис. і 108 тис. голів – відповідно 101 тис. м3, 239 тис. м3 і 940 тис. м3;
  • – на комплексах з виробництва яловичини при поголів'ї 10 тис. голів – 95 тис м3 і при поголів'ї 30 тис. голів – 493 тис. м3;
  • – на комплексах з виробництва молока при поголів'ї 800 корів – 16 і 31 тис. м3, 1200 корів – 12 і 46 тис. м3.

Високий органічний вміст гною забезпечує відмінне середовище для збільшення бактерій, метаболічна активність яких поглинає кисень і зберігає гнойові купи в анаеробному стані. Анаеробна метаболічна дія здатна створювати цілий ряд добре відомих отруйних газоподібних побічних продуктів: вуглекислий газ, метан, сірководень та аміак.

В процесі анаеробного бродіння з органічних відходів виробляється біогаз. Біогаз складається з метану (55-85% – СН4) і вуглекислого газу (15-45% – СO2). Теплота згорання біогазу еквівалентна від 21 до 27,2 МДж/м3. За теплотою згорання 1 м3 біогазу еквівалентний: 0,8 м3 природного газу, 0,7 кг мазуту або 1,5 кг дров. Біогаз може використовуватися як^звичайний природний газ для виробництва електроенергії і тепла. Його можна спалювати, накопичувати, перекачувати, використовувати для заправки автомобіля.

У птахівництві найбільш об'ємною додатковою продукцією птахівничих підприємств є пташиний послід, стічні води та нехарчові продукти м'ясопереробних цехів. Лише від однієї середньої потужності птахофабрики (400,0 тис. курей-несучок або 6,0 млн. курчат-бройлерів) щорік посліду поступає в сховища понад 40,0 тис. тонн.

Неприйняття своєчасних заходів з їх ефективної переробки призводить до того, що великі об'єми такого вигляду органічних відходів накопичуються неподалік птахофабрик, а їх місця зберігання, часто несанкціоновані, перетворюються на потенційно небезпечні не лише джерела забруднення природного довкілля, але і як резервації для розповсюдження збудників інфекційних захворювань птиці.

Пташиний послід – найбільш концентроване і цінне органічне добриво, яке можна використовувати на любих ґрунтах і під всі сільськогосподарські культури. Із введенням сучасних птахофабрик вихід його щороку зростає. У практиці промислового птахівництва для якісної оцінки посліду використовують в основному наступні показники: відносну вологість і насипну масу, що визначає фізичний стан посліду (рідке, в'язке, сипке); вміст хімічних елементів, що характеризують якість посліду як сировини для отримання концентрованих органічних добрив або харчових добавок до раціону тварин.

У пташиному посліді виявлені в мікродозах наступні мікроелементи %: залізо – 0,01-0,04; магній – 0,019-0,044; марганець – 0,005-0,01; цинк – 0,004-0,056; мідь – 0,0025-0,0094. Фізичний стан посліду пов'язаний в першу чергу з його відносною вологістю. Вологість свіжого посліду курей і індик складає 78 %, качок і гусей – 83-85 %.

На птахофабриках існує переважно два способи утримання птиці – підстилковий і клітковий. Для підстилки використовують торф, подрібнену солому, потерть гречки, стрижні кукурудзи та інші вологоємкі матеріали. У середньому на день для однієї курки потрібно 10-15 г підстилки, для качок і гусей – 20-25 г (Розумна Р. А., 1981). Пташиний послід, одержаний на такій основі, найбільш цінний для землеробства. Проте на великих птахофабриках часто виникає проблема з постачанням необхідних наповнювачів, зростають транспортні витрати на завезення і вивезення підстилкового матеріалу. Тому останнім часом дедалі ширшого застосування набуває гідравлічний спосіб видалення пташиного посліду з пташників. За літературними даними, понад 60 % виходу всього посліду становить розведений пташиний послід вологістю 80-90 % і вище (Попов П. Д., 1983).

Виходячи з різних технологій утримання птиці розрізняють природний (нативний) послід вологістю 65-70%, напіврідкий – 70-90, рідкий – 91-95 і стічні води – понад 95% води. Поживна цінність пташиного посліду залежить від ступеня його розведення: чим більше води, тим нижча концентрація в ньому елементів живлення.

Отже, близько 73 % пташиного посліду в Україні одержують у вигляді безпідстилкового з різним ступенем розведення його водою. Найбільш цінним добривом є термічно висушений пташиний послід, який виготовляють на птахофабриках без розведення водою. Проте для його одержання необхідні значні капіталовкладення – будівництво критих майданчиків для зберігання і підсушування пташиного посліду, цеху з сушильним устаткуванням, складського приміщення для готової продукції, місткостей для зберігання палива – газу, мазуту (пічне паливо). Для одержання 1 т готового продукту необхідно мати 4 т вологого посліду і до 270 кг палива. Повільне впровадження термічного висушування пов'язане з високими енергетичними витратами.

Підстилковий послід характеризується добрими фізичними властивостями для транспортування і зберігання в польових буртах. Нативний безпідстилковий послід має незадовільні фізичні властивості, він не текучий і не сипкий, легко злипається, погано піддається транспортуванню і рівномірному внесенню. Найкращий спосіб поліпшення його властивостей – приготування компостів.

Напіврідкий і рідкий пташиний послід має добру текучість, що дає змогу механізувати всі процеси по його видаленню, зберіганню і внесенню. Проте додавання води збільшує транспортні витрати, вимагає додаткового будівництва прифермських і польових послідосховищ.

Стічні води одержують при ненормованих витратах води, але це невигідний вид добрива, тому що в ньому вміст поживних речовин зменшується в 3-4 рази і більше порівняно з вихідним послідом. Через відсутність послідосховищ рідкий пташиний послід та стічні води птахофабрик, не використані для удобрення, часто є джерелом забруднення навколишнього середовища – їх зливають у земляні траншеї, мі- кропониження, що призводить до тривалого відчуження земельних угідь й інфільтрації хімічних елементів у глибші шари ґрунту. Ось чому позитивне вирішення питання утилізації пташиного посліду можливе за умови впровадження індустріальних методів. Для цього насамперед необхідно побудувати прифермські і польові сховища посліду, криті майданчики тощо, щоб в них можна було 3-4 міс зберігати пташиний послід.

На відміну від інших органічних добрив пташиний послід в процесі зберігання має властивість інтенсивно втрачати азот та органічну речовину. Тільки протягом 2 міс вони становлять 40 %. а при тривалому зберіганні – і більше.

Компостування пташиного посліду вважається одним із кращих способів зберігання поживних речовин і надання йому задовільних фізичних властивостей. Компости можна готувати із підстилкового, без- підстилкового сирого, напіврідкого і рідкого посліду. Для цього його змішують або складають пошарово з одним із компонентів – торфом (30-50% загальної маси), соломою, тирсою і рослинними рештками.

Якщо немає можливості готувати компости. то для кращого зберігання в послід додають 5-15 % суперфосфату. При цьому втрати азоту зменшуються в 3-4 рази, підвищується ефективність добрив.

Стічні води птахофабрик компостуванню не підтягають, адже для величезної маси стоків: потрібні невиправдано великі транспортні витрати на перевезення торфу, при цьому погіршується і якість компосту. Пташиний послід як найбільш концентроване органічне добриво забезпечує. високу ефективність при внесенні під просапні культури.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я послід і стічні води птахівничих підприємств можуть бути чинником передачі більш ніж 100 збудників інфекційних і інвазійних хвороб, у тому числі зоонозів. До того ж самі органічні відходи можуть служити сприятливим середовищем для розвитку і тривалої виживаності патогенної мікрофлори. містити підвищену кількість важких металів, пестицидів, медикаментозних препаратів, радіоактивних речовин, насіння засмічуючих рослин та інших забруднень. Разом з тим у світовій та вітчизняній практиці сільськогосподарського виробництва всі види посліду використовуються в землеробстві, як органічне добриво для підвищення родючості ґрунтів з метою отримання високих врожаїв вирощуваних культур: картоплі, овочів, насіннєвих, садово-городніх, тепличних та ін.

Тому дуже важливо своєчасно й відповідно до вимог ветеринарного і екологічного нагляду здійснювати підготовку і переробку посліду для отримання якісного органічного добрив, безпечного в санітарному і екологічному відношенні, продукту. Основні ветеринарно-санітарні і екологічні вимоги по використанню посліду для виробництва органічних добрив повинні включати виконання в певній послідовності ряд наступних умов.

Сховища для посліду мають бути розташовані за межами загорож виробничих зон птахофабрик з підвітряного боку на височині, щоб виключити надходження поверхневих вод і опадів у послід. Всі споруди і будівельні елементи систем зберігання рідкого посліду мають бути виконані з гідроізоляцією, що виключає фільтрацію його у водоносні горизонти.

Територія споруд для зберігання посліду має бути огороджена, захищена багатолітніми зеленими насадженнями, упорядкована і мати проїзди та під'їзну дорогу з твердим покриттям шириною не менше 3,5 метра. Для карантинування посліду з підстилкою (при клітинному утриманні птиці) передбачають майданчики секційного типа з твердим покриттям.

У складі споруд має бути ємкість для карантинування посліду протягом не менш ніж 6 діб, необхідних для уточнення діагнозу в разі підозри на інфекційну хворобу.

Для приготування (виробництва) органічних і органо-мінеральних добрив використовують підготовлений субстрат, отриманий на птахівничих підприємствах, благополучних по інфекційним та інвазійним захворюванням.

На випадок виникнення інфекційних хвороб у сільськогосподарської птиці на кожному птахівничому підприємстві мають бути передбачені способи і технічні засоби для знезараження посліду та стоків. Тривалість карантину в неблагополучних господарствах визначається інструкціями, що діють, про заходи щодо ліквідації конкретних інфекційних хвороб з врахуванням способів знезараження органічних відходів, наявності дезінфектантів і технічних засобів, а також виду та стійкості збудника хвороби.

При виникненні інфекційних хвороб в господарствах всю масу отриманих в цей період органічних добрив знезаражують до розділення на фракції біологічними, хімічними або фізичними способами. Методи дезінфекції органічних відходів слід передбачати з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей, перспективних технологій обробки і можливості використання як добрива. Знезараження проводять відповідно до вимог "Ветеринарно-санітарних правил підготовки до використання як органічні добрива гною, посліду і стоків при інфекційних і інвазійних хворобах тварин і птиці".

Природне біологічне знезараження нативного і посліду з підстилкою здійснюється шляхом витримки в секційних гноєсховищах протягом 12 місяців. Секції сховищ, що заповнюються напіврідким послідом з підстилкою, в яких виявлені збудники хвороб, вкривають торфом, тирсою і соломою завтовшки 10-20 см.

Послід з вологістю 85-92% можна знезаражувати шляхом приготування суміші з органічних компонентів (подрібнена солома, торф, деревинна тирса, кора, лігнін) і укладанням її в бурти. Для забезпечення необхідної вологості компостованої маси компоненти повинні змішуватися в потрібному співвідношенні з врахуванням вмісту в них вологи. При приготуванні органічних сумішей на основі посліду курей вологість компонентів наступна: послід – 64-82%, торф – 50-60, солома – 14-16, тирса – 16-25, деревинна кора – 50-60, лігнін – 60, гумусні ґрунти – 20-30%.

Для забезпечення оптимальних умов протікання біотермічних процесів у всій масі органічної суміші необхідно в однаковій мірі витримувати кожну з наступних умов:

  • – оптимальна вологість компостної маси – 65-70%;
  • – співвідношення компонентів не менше 1:1;
  • – висока гомогенність (однорідність) суміші;
  • – оптимальна реакція середовища, pH 6,5-7,7;
  • – достатня аерація маси в процесі зростання і розвитку мезо- і термофільних мікроорганізмів в суміші, тобто рихле укладання буртів;
  • – позитивний тепловий баланс і оптимальне співвідношення вмісту вуглецю до азоту 20-30.

Якщо температура маси підвищується до 50-60 °С у всіх шарах бурту протягом перших 10 днів після складування, то компости витримують 2 місяці в літній і 3 місяці в зимовий періоди року, потім використовують за прийнятою технологією. Для запобігання поширення збудників інфекційних хвороб переукладання буртів не проводиться.

При контамінації посліду особливо небезпечними збудниками інфекцій із споровими формами, компости не готують. Послід з клітинних батарей, послід з підстилкою і осад з відстійників спалюють або знезаражують термічним способом в пароструйних установках при температурі 130°С, тиску 0,2 мПа і тривалістю не менше 10 хвилин.

При прискореному компостуванні посліду з використанням органічних сорбентів (вологість маси не вище 75%) в установках різної конструкції із застосуванням систем активного вентилювання повітрям знезараження від вегетативної мікрофлори досягається при підвищенні температури компосту до 60-70°С протягом 24-48 годин і подальшій обробці його протягом 10-14 днів. Внесення до компосту інокуляту з термофільних мікроорганізмів скорочує терміни знезараження до 4–7 діб.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >