< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Теоретичні основи організації фінансової діяльності комерційного банку

Сутність, напрями та особливості фінансової діяльності комерційного банку

Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва – це дії щодо формування і використання фінансових ресурсів, які мають форму економічно обґрунтованих управлінських рішень. Таке визначення фінансової діяльності вказує на застосування терміну "фінансування" як до залучення капіталу, так і до розміщення капіталу в активи, якими володіє підприємство, тобто термін "фінансування" застосовується в найширшому розумінні.

Виходячи з того, що в підприємницькій діяльності частина фінансових ресурсів перетворюється в різні матеріальні цінності, а з точки зору менеджменту будь-яка діяльність людини являє собою розробку і реалізацію конкретних рішень щодо певного ресурсу, існує інше визначення фінансової діяльності.

Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва – це діяльність по розробці і реалізації фінансових рішень щодо володіння чотирма типами цінностей, між якими можна зробити вибір: майном, матеріальними і нематеріальними цінностями; фінансовими цінностями; грішми; боргами у формі дебіторської і кредиторської заборгованості.

Побудова системи цілей фінансової діяльності суб'єкта господарювання грунтується на визначенні їх місця між стратегічними і тактичними цілями всього підприємства на ринку. Зв'язок цілей фінансової діяльності і стратегічних цілей підприємства обумовлюється тим, що стратегічні цілі підприємства на ринку реальні тільки за наявності відповідних фінансових ресурсів. Тобто фінансова діяльність як створення і розподіл фінансових ресурсів забезпечує суб'єктові господарювання реалізацію його стратегічних цілей.

Суб'єкти господарювання поза залежністю від їхньої організаційно- правової основи мають, як правило, одночасно три стратегічні цілі на ринку – виживання на ринку, отримання прибутку та економічне зростання. У конкретний період часу для підприємства головною стає одна з вказаних цілей, але для фінансової діяльності головною метою завжди залишається підвищення ціни підприємства в інтересах максимізації добробуту власників.

У ході виконання поставлених цілей фінансова діяльність вирішує такі основні завдання:

вибір структури капіталу підприємства та напрямків його використання;

вибір оптимальних форм фінансування;

підтримка необхідного рівня ліквідності та платоспроможності підприємства;

регулювання грошових потоків (балансування надходжень і витрат платіжних коштів підприємства у часі);

забезпечення своєчасності розрахунків.

Управління фінансовою діяльністю – це організація практики вироблення рішень щодо регулювання грошових потоків, яка здійснюється відповідно до структури фінансової служби банку.

Ціль управління фінансової діяльністю – домогтися оптимальності прийнятих у рамках фінансової діяльності рішень для максимізації грошового потоку банку.

Фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування суб'єктів господарювання, у тому числі комерційних банків, і досягнення ними поставлених цілей, тобто це і практична фінансова робота, яка забезпечує життєдіяльність банку, поліпшення її результатів.

Фінансова діяльність комерційних банків спрямована на вирішення таких основних задач:

  • – фінансове забезпечення банківської діяльності:
  • – пошук резервів збільшення доходів, прибули, підвищення рентабельності і платоспроможності;
  • – виконання фінансових зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами;
  • – мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
  • – контроль за ефективним, цільовим розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота комерційного банку здійснюється за такими основними напрямами: аналіз і контроль банківської діяльності; фінансове прогнозування і планування; оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Аналіз і контроль фінансової діяльності комерційного банку – це діагноз його фінансового стану, що робить можливим визначення недоліків і прорахунків, виявлення і мобілізацію фінансових резервів, збільшення доходів і прибутків, зменшення витрат, підвищення рентабельності, поліпшення банківської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування і прогнозування.

Фінансове прогнозування і планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи банків. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба в грошових коштах для забезпечення активної банківської діяльності і можливість отримання цих засобів.

Оперативна та поточна фінансово-економічна робота охоплює комплекс активних та пасивних операцій комерційного банку.

Під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням.

Банківська система України складається з двох рівнів: перший, представлений Національним банком України; другий – комерційними банками.

Комерційні банки є багатофункціональними закладами, що оперують у різних секторах ринку позичкового капіталу. Великі комерційні банки надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів, розрахунків і т.д. Цим вони відмінні від спеціалізованих закладів, що обмежені визначеними функціями. Комерційні банки традиційно відіграють роль базової ланки кредитної системи. Переплетення функцій різних видів кредитних закладів і популярність універсального типу банка створює відомі труднощі для визначення понять "банк" і "банківська діяльність". Найчастіше головною ознакою банківської діяльності вважається прийом депозитів і видача кредитів.

Поняття "банк" має економічне і юридичне значення. У суворому юридичному змісті банк по визначенню Закону України "Про банки і банківську діяльність" є "кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені і за свій рахунок на умовах зворотності, платності, терміновості, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб".

Банки взагалі – це суто комерційні інститути, які в поточній діяльності реалізують передусім власні економічні інтереси. Найважливіше завдання комерційного банку – максимізація вартості капіталу, тобто підвищення рівня доходів на кошти, що були вкладені в банк засновниками та акціонерами. Тому основним показником діяльності комерційного банку вважається прибуток як різниця між доходами від банківських операцій та витратами на їх здійснення. Головним принципом управління діяльністю банків виступає принцип: "купити дешевше – продати дорожче". Таким чином, політика і стратегія банку мають бути спрямовані на залучення фінансових ресурсів за найменшою вартістю та пошук найбільш доходних варіантів розміщення цих ресурсів при забезпечені прийнятого рівня ризику проведення операцій.

Для забезпечення виконання своїх функцій та досягнення стратегічних та тактичних цілей комерційні банки здійснюють відповідні операції, постійно намагаючись збільшувати їх кількість та підвищувати якість. На сьогодні основна маса українських банків спроможна якісно виконувати не більше 40-50 видів операцій та послуг.

Комерційний банк – це багатофункціональний фінансовий інститут, що здійснює широкий спектр послуг кредитного, страхового і платіжного характеру, а також виконує різноманітні фінансові функції відносно будь-якого підприємства в економіці з метою одержання прибутку. Основними сферами діяльності комерційних банків України є:

  • – приймання заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;
  • – надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;
  • – здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;
  • – переміщення коштів у рамках платіжної системи України.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції.

  • 1. Прийом вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.
  • 2. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків- кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.
  • 3. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик.

Банк, крім перелічених вище операцій, має право здійснювати такі операції та угоди.

  • 1. Операції з валютними цінностями.
  • 2. Емісію власних цінних паперів.
  • 3. Організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.
  • 4. Операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).
  • 5. Надання гарантій, доручень та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі.
  • 6. Придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари вимог та прийом платежів (факторинг).
  • 7. Лізинг.
  • 8. Послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів.
  • 9. Випуск, купівлю, продаж, обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.
  • 10. Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток.
  • 11. Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Операції приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків, розміщення залучених коштів належать виключно до банківських операцій, здійснювати які в сукупності дозволяється тільки юридичним особам, що мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати тільки дві останні операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

За умови отримання письмового дозволу НБУ банки також мають право на такі операції.

  • 1. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.
  • 2. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.
  • 3. Перевезення валютних цінностей та індексацію коштів.
  • 4. Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
    • – з інструментами грошового ринку:
    • – з інструментами, що базується на обмінних курсах та відсотках з фінансовими ф'ючерсами та опціонами.
  • 5. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.
  • 6. Депозитарну діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Традиційно в комерційних банках близько 90% усієї потреби в грошових ресурсах для активних операцій покривається за рахунок залучених коштів. Основну частину цих коштів складають депозити, тобто гроші, вкладені в банк клієнтами (приватними особами і компаніями), які зберігаються на їхніх рахунках і використовуються відповідно до режиму рахунка і банківського законодавства. Поряд із веденням депозитних рахунків банки використовують інші методи мобілізації грошових капіталів, головним чином, шляхом одержання позик на грошовому ринку. Основна мета таких операцій – поліпшення ліквідної позиції банку. До таких операцій належать: одержання позик на міжбанківському ринку, угоди "репо" (продаж цінних паперів із зворотнім викупом), випуск облігацій.

Фінансовий менеджмент у банку – це підсистема менеджменту, яка охоплює управління фінансовими процесами, що відбуваються в банку, і спрямована на оптимізацію управління фінансами банку.

Відповідно до сучасної економічної теорії і практики пріоритетною метою управління фінансами є максимізація ринкової вартості банку (ринкової вартості капіталу, для акціонерного банку – ринкової вартості акцій).

Основними ланками фінансового менеджменту в банку є:

  • – об'єкти фінансового менеджменту;
  • – суб'єкти фінансового менеджменту;
  • – функції фінансового менеджменту;
  • – інструментарій фінансового менеджменту;
  • – інформаційна база фінансового менеджменту.

Основними об'єктами управління фінансового менеджменту в банку є:

  • – фінансові потоки в результаті здійснення банківських операцій;
  • – власний капітал банку (капітал банку);
  • – зобов'язання банку, залучені й позикові кошти;
  • – активи банку, у тому числі кредитний портфель, портфель цінних паперів;
  • – комісійно-посердницькі операції;
  • – ліквідність банку;
  • – фінансові ризики: кредитний, процентний, валютний, ризик ліквідності та інші;
  • – фінансові результати і прибутковість банку (доходи, витрати, прибуток, рентабельність), ефективність управління ресурсами;
  • – рівень оподаткування тощо.

Суб'єктами фінансового менеджменту в банку є фінансові служби банку, а також керівництво і фінансові менеджери банку.

До основних фінансових служб відносяться:

  • – аналітична служба;
  • – служба планування;
  • – казначейство;
  • – відділ фінансового контролю.

Аналітична служба забезпечує керівництво необхідною аналітичною інформацією, що необхідна на стадіях планування, регулювання і контролю банківської діяльності.

Служба планування бере участь у розробці стратегічного плану розвитку банку, у створенні тактичного плану, формує фінансовий план.

Казначейство встановлює внутрішні нормативи, ліміти, пропорції, що забезпечують досягнення запланованих результатів при підтримуванні нормальної ліквідності й мінімізації ризиків, а також безпосередньо виконує функції щодо управління потоками коштів.

У великих банках зі значним обсягом операцій може створюватися колегіальний орган – Комітет з управління активами і пасивами. У цьому разі казначейство висуває пропозиції щодо лімітів на всі види фінансових ризиків, пов'язаних з виконанням активно-пасивних операцій.

Відділ фінансового контролю здійснює контроль за управлінням фінансами банку. Перелік контрольних функцій у конкретному банку залежить від наданих відділу повноважень. Зокрема, це можуть бути тільки функції контролю за поточною ліквідністю на всіх кореспондентських рахунках банку і функції контролю за дотриманням нормативів НБУ. Якщо відділу передані значні повноваження, то функції можуть бути такими:

  • – контроль за поточною ліквідністю на всіх кореспондентських рахунках банку;
  • – контроль за дотриманням нормативів зовнішніх органів;
  • – контроль за виконанням показників фінансового плану;
  • – контроль за дотриманням лімітів, границь і параметрів, установлених казначейством і комітетом з управління активами і пасивами;
  • – контроль правильності ведення фінансового, управлінського і податкового обліку;
  • – контроль вірогідності, повноти, своєчасності складання фінансової звітності й надання іншої фінансової інформації, використовуваної для прийняття управлінських рішень тощо.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >