< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Удосконалення методів корпоративного аналізу фінансового стану та діяльності банку

Діючі методики економічного аналізу фінансового стану та фінансових результатів комерційного банку

Аналіз фінансового стану та ефективності діяльності банку здійснюється за допомогою системи показників. Фінансові показники за напрямом дослідження можна поділити на три групи: показники фінансового стану комерційного банку; показники ефективності банківської діяльності; показники виконання економічних нормативів НБУ.

До показників першої групи віднесено: середню процентну ставку за виданими кредитами, дохідність активів, дохідність капіталу, чистий спред, чиста процентна маржа.

На основі балансу банку та звіту про фінансові результати розраховується середня процентна ставку за виданими кредитами й цінними паперами за наступною формулою:

(2.1)

де СПС – середня процентна ставка;

ПД – процентні доходи;

ВК – видані кредити;

ЦПІ – цінні папери в портфелі банку та інвестиції.

Для оцінки доходів банку використовується ряд коефіцієнтів:

(2.2)

де Да – дохід на активи;

ЧП – чистий прибуток;

ЗАср – середні загальні активи.

Мінімальне значення коефіцієнта – 0,75%, максимальне – 1,5%. Якщо банк за звітний період не зміг досягти мінімального значення, то це свідчить, що прибутковість активів банку на дуже низькому рівні, що пов'язано зі значною часткою активів, котрі не забезпечують отримання доходу.

Доходність капіталу розраховується за формулою:

(2.3)

де Дк – дохід на капітал;

СКс – сплачений статутний капітал.

Оптимальне значення цього показника 10%-20%. Він дає змогу визначити ефективність використання коштів власників комерційного банку.

Показник чистого спреду відображає результативність кредитної діяльності банку і доцільність подальшого залучення коштів на депозити. Він розраховується за такою формулою:

(2.4)

де Чс – чистий спред;

По – проценти отримані;

П – показники;

Пс – процентні сплачені;

Дпп – підпроцентні депозити.

Мінімальні значення цього показника – 0, оптимальне значення чистого спреду – не менше 1,25%.

Стрімке падіння може створити небезпечну тенденцію подальшого зниження показника або взагалі його відсутності. Причинами утворення даної ситуації можуть бути:

  • – використання банком неефективної методики оцінки кредитоспроможності позичальників;
  • – наявність завищеного відсотка по депозитах;
  • – перевищення обсягу кредитних ресурсів над реальною потребою банку.

Для подолання зазначених явищ необхідно:

  • – переглянути діючу методику оцінки кредитоспроможності позичальників або впровадити нову;
  • – зменшити відсоткову ставку по депозитах;
  • – призупинити залучення коштів на депозити.

Загальним показником доходності банку виступає чистий процентний дохід, котрий розрахований як різниця суми процентних доходів та процентних видатків. Цей показник є абсолютним і не має негативного значення. Коли це створюється в арифметичному розрахунку, то мова йде про абсолютну чисту процентну маржу. Крім абсолютної маржі розраховується відносне значення цього показника за наступною формулою:

(2.5)

де ЧПМ – чиста процентна маржа;

Дп – доходи від процентів;

Вп – витрати на проценти.

Оптимальним значенням даного показника є 4,5%.

Визначивши процентні витрати і шдпроцентні зобов'язання обчислено середню процентну ставку за формулою:

(2.6)

де Свсв – середня відсоткова ставка сплачена;

ПВ – процентні витрати;

ПЗ – процентні зобов'язання.

Для оцінки стабільної діяльності банку розраховується коефіцієнт дієздатності.

(2.7)

де К – коефіцієнт дієздатності;

ВВ – валові виграти банку;

ВД – валові доходи банку.

Оптимальне значення цього показника не повинно перевищувати 0,95, тобто сума витрат банку має становити щонайбільше 95% від його доходів.

Активи та пасиви банку аналізуються за допомогою методів горизонтального та вертикального аналізу. Активи банку згруповано за ступенем ризику вкладень та ймовірністю втрати частини вартості на п'ять груп:

  • 1 група (процент ризику 0) – це готівкові кошти; кошти у НБУ; боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери центральних органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції.
  • 2 група (процент ризику 10) – короткострокові і довгострокові кредити, надані центральним органам державного управління;
  • 3 група (процент ризику 20) – короткострокові і довгострокові кредити, надані місцевим органам державного управління, та нараховані доходи за ними; боргові цінні папери місцевих органів державного управління у портфелі банку на продаж та інвестиції.
  • 4 група (процент ризику 50) – кошти до запитання в інших банках; строкові депозити в інших банках (крім простроченої заборгованості та прострочених нарахованих доходів); нараховані доходи за борговими цінними паперами у портфелі банку на продаж та інвестиції; зобов'язана з кредитування, надані банкам та клієнтам; куплені, але не отримані валюта та банківські метали; активи до отримання.
  • 5 група (процент ризику 100) – всі інші активні рахунки.

Рівень активів з підвищеним ризиком характеризує ступінь ризикованості кредитної політики банку і розраховується за формулою:

(2.8)

де РАпв – рівень активів з підвищеним ризиком;

Апв – активи підвищеного ризику;

СА – сукупні активи.

До активів підвищеного ризику належать цінні папери (за винятком державних боргових зобов'язань), факторинг, інвестиційні вкладення, перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською.

Провідними пасивними операціями виступають депозитні, за рахунок котрих формується значний обсяг кредитних ресурсів банку. Депозити класифікуються за:

1) видом та статусом вкладника:

фізичні та юридичні особи;

резиденти чи не резиденти

2) строком вкладу:

депозити до запитання

термінові депозити

Найбільш стабільними с точки зору прогнозування залишків та визначення термінів повертання грошових коштів є термінові депо-

зити. Комерційний банк в своїй діяльності використовує різні форми термінових депозитів – розповсюдженими є сертифікати: депозитні та ощадні.

Депозитний сертифікат – це документ, який відається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банка про внесення грошових коштів на банківський рахунок і який надає правовласнику після закінчення терміна отримати суму внеску та нараховані відсотки. Ощадний сертифікат видається фізичній особі.

Таким чином, згідно проведено аналізу до дохідних активів відносять активи, які приносять банку дохід, а саме:

  • 1) усі надані кредити;
  • 2) депозити в інших банках;
  • 3) кошти, що розміщені у придбання цінних паперів;
  • 4) вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

До найбільш вагомих джерел формування банківських ресурсів віднесено:

  • 1) кошти клієнтів на поточних, термінових та ощадних депозитах;
  • 2) кошти на міжбанківських депозитах;
  • 3) кошти, що складають статутний капітал банку.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >