< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Удосконалення фінансової роботи комерційного банку і підвищення фінансових результатів його діяльності

Організація фінансової роботи в комерційному банку та визначення її пріоритетів

Одним з пріоритетів діяльності комерційних банків є отримання прибутку, який є джерелом дивідендних виплат акціонерам (пайовикам), створення цільових фундацій і поповнення банківських ресурсів.

Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягувані з позичальників за користування позиками Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, що здійснюють перерозподіл грошових коштів між тими, у кого вони вивільнялися, і тими, у кого в них з'явилася тимчасова потреба.

Розмір процентної ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при заключенні договору. Розмір процентної ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при укладенні кредитного договору. Причому він неоднаковий не тільки в різних банках, але і в одному і тому ж банку відносно різних позичальників.

При встановленні розміру процентної ставки враховують такі чинники: розмір базової процентної ставки (ставки рефінансування) встановленої НБУ; вартість залучення кредитних ресурсів на ринку позикових капіталів; співвідношення попиту і пропозиції на кредит; ступінь ризику, властивого даній позиці; розмір і термін погашення кредиту; рівень витрат банку, пов'язаний з оформленням кредиту і здійсненням контролю за його погашенням; перспективи розвитку економіки і перш за все інфляційного процесу тощо.

З свого боку позичальник, ведучи переговори про отримання кредиту, оцінює насамперед розмір прибутку, одержуваного від комерційної операції, що проводиться, при пропонованому банком рівні процентної ставки за кредит. Для цього він складає техніко-економічне обґрунтовування або бізнес-план на здійснення операції. Ці документи повинні ретельно аналізуватися банком. Важливими чинниками для позичальника є доступність кредиту і рівень процентних ставок в інших банках. Значні доходи банки одержують від проведення операцій з іноземною валютою. Цьому сприяє те, що Україна не має власної вільно конвертованої грошової одиниці. Тому конвертація валюти України у вільно конвертовану валюту зв'язана з певними труднощами. Іншою причиною отримання банками високих доходів від операцій з іноземною валютою в умовах гіперінфляції є високий попит на вільно конвертовану іноземну валюту з боку фізичних і юридичних осіб з метою уберегти свої засоби від знецінення. Доходи від цих операцій виступають як у вигляді комісійних за виконання операцій для клієнтів, так і у вигляді курсової різниці.

Банки також можуть одержувати доходи від операцій з цінними паперами. Але оскільки ринок цінних паперів в Україні тільки починає формуватися, то і доходи банків від цих операцій поки незначні. Операції з іноземною валютою і цінними паперами проводять банки, що мають на це ліцензії, видані відповідно Національним банком України і Міністерством фінансів України.

Банки здійснюють для своїх клієнтів широкий спектр послуг: надання гарантій і доручень клієнтам, розрахункове, касове обслуговування, довірчі (трастові), консультаційні, аудиторські, лізингові, факторингові послуги, операції з монетарними металами і ін. Ці операції приносять банку доходи, як правило, у вигляді комісійної винагороди і інших видів оплати послуг. Частка цих видів у валовому доході кожного банку неоднакова і залежить від виконуваних операцій і їх об'єму.

Слід зазначити, що часто вказані послуги (перш за все надання банківських гарантій і доручень своїм клієнтам, лізинг, факторинг) при певних обставинах можуть принести не дохід, а збитки. Тому комерційні банки повинні досить обережно підходити до здійснення цих операцій, а у разі загрози отримання збитків від цих операцій вживати рішучих заходів по їх запобіганню.

При укладенні двостороннього договору між банком-гарантом або поручителем і одержувачем гарантії – клієнтом банку або трибічного між банком, що видає гарантію (доручення), клієнтом і банком, що одержує гарантію (доручення), передбачається розмір комісійних за оформлення гарантії, а також комісійні стягувані у відсотках від суми гарантії. У випадку, якщо гарантія (доручення) не буде використана, перші комісійні, як правило, не повертаються, а другі можуть бути повернені частково.

Комісійні за оформлення гарантії повинні покрити витрати банку- гаранта (поручителя), пов'язані з аналізом фінансово-господарської діяльності клієнта, вивченням його ділової репутації і т.д. Розмір повернення комісійних, сплачених за отримання гарантії (поручительства), яка не була використана, залежить від того, скільки пройшло часу з дня отримання гарантії. Адже видані гарантії (поручительства) враховуються при розрахунку економічних нормативів, які повинні дотримувати комерційні банки. А це впливає на скорочення кредитних вкладень комерційного банку, а отже, зменшує доходи банку у вигляді відсотків за користування позиками.

Багато комерційних банків беруть платню з своїх клієнтів за здійснення розрахункових операцій – перевідних, акредитивних, інкасових. Ця платня повинна покривати витрати банку на здійснення розрахункових операцій, у тому числі платню банку регіональній розрахунковій палаті за здійснення електронних платежів і касово-регіональному центру регіонального управління НБУ за ведення ним кореспондентського рахунку банку і інші операції.

Деякі банки для залучення додаткових клієнтів можуть не стягати з них, платню за здійснення розрахункових операцій. Навпаки, крупні банки з метою позбавлення від дрібних клієнтів, які їм часто не вигідні, можуть добиватися перекладу ними своїх розрахункових рахунків в інші банки шляхом підвищення платні за здійснення розрахункових операцій.

Багато банків беруть платню з своїх клієнтів за здійснення касових операцій з готівкою – прийом (інкасацію) готівки і її видачу. Розмір цієї платні в різних банках неоднаковий і залежить від можливостей банку і його зацікавленості в збільшенні або скороченні кількості обслуговуваних клієнтів.

Довірчі (трастові) операції вельми багатоманітні. Вони не завжди прибуткові для комерційного банку, особливо коли об'єм цих операцій невеликий. Іноді здійснення довірчих (трастових) операцій комерційним банком було викликано його прагненням показати, що він надає всі види послуг своїм клієнтам. Ухвалення в 1993г. Закону України "Про довірчі товариства" для Українських банків дозволило створити законодавчу базу для виконання довірчих (трастових) операцій. Приносять банкам доходи і інші види операцій (консультаційні, маркетингові, аудиторські послуги, операції з монетарними металами, факторинг, лізинг). Формою доходів комерційного банку за надання послуг є платня за послугу. Прибуток комерційного банку є різницею між його валовим доходом і витратами.

Валовий дохід комерційного банку залежить від об'єму його кредитних вкладень і інвестицій, розміру процентної ставки за видаваними кредитами, від величини і структури активів комерційного банку. Основними джерелами доходів комерційного банку є:

1. Відсотки, стягувані з позичальників за користування позиками.

Розмір процентної ставки за користування кредитом визначається в процесі переговорів між банком і позичальником при укладенні кредитного договору. Причому він неоднаковий не тільки в різних банках, але і в одному і тому ж банку відносно різних позичальників.

При встановленні розміру процентної ставки враховуються наступні чинники:

  • – розмір базової процентної ставки, встановленої НБУ;
  • – вартість залучення кредитних ресурсів на ринку позикових капіталів;
  • – співвідношення попиту і пропозиції на кредит;
  • – ступінь ризику, властивий даній позиці;
  • – розмір і термін погашення кредиту;
  • – рівень витрат комерційного банку, пов'язаних з оформленням кредиту і здійсненням контролю за його погашенням.

З боку позичальника оцінюється розмір прибутку, одержуваного від комерційної операції, що проводиться, при пропонованому банком рівні процентної ставки за кредит. Позичальником також враховуються чинники доступності кредиту і рівень процентних ставок в інших банках.

  • 2. Доходи від операцій з іноземною валютою. Ці доходи виступають в двох видах: у вигляді комісійних за виконання операцій для клієнтів та у вигляді курсової різниці.
  • 3. Доходи від операцій з цінними паперами. Ці доходи виступають:
    • – у вигляді курсової різниці від перепродажу акцій власної емісії;
    • – у вигляді курсової різниці від перепродажу інших цінних паперів;
    • – у вигляді комісійних за виконання операцій для клієнтів.
  • 4. Доходи від здійснення банківських послуг. Ці доходи виступають як комісійна винагорода за надані послуги.

Банківські послуги включають:

  • – надання гарантій і доручень клієнтам;
  • – розрахункове і касове обслуговування;
  • - довірчі (трастові), консультаційні, аудиторські, лізингові, факторингові послуги, послуги незалежного реєстратора, депозитарію, хранителя цінних паперів;
  • – операції з монетарними металами.
  • 5. Доходи від використовування корпоративних прав. Ці доходи виступають як у вигляді дивідендів, одержуваних КБ на правах учасника корпоративних відносин.

Витрати комерційних банків підрозділяються на відносно постійні і змінні. Відносно постійні витрати включають: витрати на оплату праці і нарахування на заробітну платню; витрати на бланки і канцелярські обладнання; виграти на охорону і зміст приміщень; витрати на обслуговування ЕВТ і іншого технічного забезпечення; амортизаційні відрахування.

Змінні втрати включають:

  • – виплати відсотків по внесках, депозитах, МБК, за залишки засобів на розрахункових рахівницях (залежать від об'єму що привертаються банком кредитних ресурсів і від їх вартості);
  • – платня за послуги РРП і РКЦ за здійснення розрахункових операцій і забезпечення готівкою;
  • – витрати комерційних банків на рекламу, витрати на відрядження, поштово-телеграфні витрати і інші.

Прибуток і збитки комерційних банк і в визначаються в останній операційний день кожного кварталу. Протягом кварталу доходи і витрати враховуються наростаючим підсумком. Розподіл прибутку комерційного банку здійснюється за підсумками діяльності за рік відповідно до рішення Загального збору акціонерів (пайовиків).

Схема процесу утворення і використовування прибутку комерційного банку була представлена на рисунку 3.1.

Механізм утворення і розподілу прибутку комерційного банку

Рис. 3.1. Механізм утворення і розподілу прибутку комерційного банку

Після сплати податків, інших обов'язкових платежів, штрафів з прибутку комерційного банку формуються наступні цільові фундації:

  • 1. Резервний фонд (його мінімальне значення – 5 % чистого прибутку);
  • 2. Фонд економічного стимулювання;
  • 3. Фонд основних засобів;
  • 4. Фонд страховки;
  • 5. Дивідендний фонд.

Якщо залишається нерозподілений прибуток, то вона може прямувати на індексацію акцій (паїв) або на приріст статутної фундації комерційного банку.

Якщо комерційний банк за підсумками діяльності за рік має збиток, то він покривається за рахунок його резервної фундації, а при його недостатності – за рахунок зменшення статутної фундації. При цьому, відрахування до цільових фондів не проводяться, а фактичні витрати комерційного банку підлягають відшкодуванню за рахунок його прибутку, який буде отриманий в майбутньому році.

При збитковій діяльності комерційного банку акціонерами (пайовиками) або НБУ розв'язується питання про доцільність його подальшого функціонування, питання про його збереження, реорганізації або ліквідації.

Також пріоритетом фінансової роботи банку є забезпечення дотримання нормативів НБУ. Для оцінки ефективності роботи банку використовується тринадцять – економічних нормативів. Ключове значення мають показники платоспроможності, ліквідності, розміру кредитних ризиків. Після упровадження в 1993 році без паперових технологій передач балансів від комерційних банків за допомогою електронної пошти НБУ була успішно реалізована ідея накопичення інформації для щомісячного розрахунку наданих показників. Методика їх розрахунку була розроблена відділом економічних нормативів Департаменту банківського нагляду. Після цього були створені програмні комплекси для всіх етапів передачі і обробки інформації, а саме: комерційний банк – обласне управління НБУ – центральний апарат НБУ.

На рівні комерційного банку програмний комплекс НБУ дає можливість готувати дані для розшифровки окремих рахунків балансу, дати розрахунок показників економічних нормативів, які комерційний банк повинен використовувати для самоконтролю, а також формувати файл стандартної структури і передавати його електронною поштою в НБУ.

В центральному апараті НБУ встановлено програмне забезпечення, яке виконує агрегацію отриманої інформації про рівень банку – юридичної особи, контролює дотримання економічних нормативів для групи банків, окремого банку або його філіалу. Окрім цього, проводиться функціональний, структурний і оперативно – вартісний аналіз всіх отриманих балансів.

В програмних комплексах, які забезпечують розрахунок і контроль економічних нормативів, була передбачена можливість достатньо частих змін в плані рахунків. Вбудований інструментарій дає можливість гнучко відстежувати зміни в плані рахунків і в методиці розрахунку нормативів і вносити корективи в комплекс без повторного розповсюдження повного набору програм, які є, без сумніву, значною особливістю розробленого програмного забезпечення.

Після того, як комплекс щомісячного розрахунку економічних нормативів і зробив можливість відіграти важливу роль в діяльності департаменту банківського нагляду, було розроблено і упроваджено програмне забезпечення, яке реалізує аналогічну безпаперову технологію збору звітної інформації в департаменті валютного регулювання для отримання даних про щоденні курси і об'єми продаж валют комерційними банками. Аналіз цих даних дає можливість проявляти основні тенденції на валютному ринку країни і відпрацьовувати відповідну монетарну політику.

Для забезпечення щоденного контролю за максимальними розмірами великих кредитних ризиків і ризику на одного позичальника, а також ефективного розподілу кредитних ресурсів і запобігання кримінального використовування кредитів і їх неповернення створюється програмне забезпечення для ведення картотеки кредитів. Надалі це програмне забезпечення матиме зворотний зв'язок з банками, тобто не тільки допоможе центральному апарату НБУ здійснювати контролюючу функцію, а і дасть можливість комерційним банкам зважено формувати свою кредитну політику, користуючись інформацією, накопиченою в НБУ.

Таким чином, пріоритетами фінансової роботи комерційного банку є отримання та збільшення прибутку банку та забезпечення дотримання нормативів НБУ.

Отже, основними напрямами фінансової роботи у банках є: організація приймання заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню; організація надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів; організація здійснення інвестицій за рахунок власних коштів; організація переміщення коштів у рамках платіжної системи держави.

Важливим напрямом фінансової роботи є створення і забезпечення дієздатності системи захисту банку від можливих негативних наслідків кредитних операцій, тобто від різних ризиків. В цьому напрямі доцільно створити ефективну систему внутрішнього контролю на основі розроблених методик і концепцій управління ризиками, і, у тому числі, ризиками фінансування.

Організаторами фінансової роботи в банку є фінансові служби банку, а також керівництво і фінансові менеджери банку. До основних фінансових служб відносяться: аналітична служба, служба планування, казначейство, відділ фінансового контролю. Пріоритетами фінансової робота комерційного банку є отримання та збільшення прибутку банку та забезпечення дотримання нормативів НБУ.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >