Використання зарубіжного досвіду аналізу фінансового стану комерційних банків для оцінки конкурентоспроможності банку

У країнах з розвиненими ринковими відносинами ще з 60-х pp. XX століття в діяльності банків відмічалися чисельні зміни, які значною мірою ускладнили банківський бізнес і підсилили конкуренцію. А саме:

• – банки стали виходити з операціями на міжнародні ринки, що викликало загострення конкуренції в сфері банківського підприємництва;
• – нові фінансові ринки сильно змінили характер фінансування в банках і корпораціях;
• – в умовах регулювання банківської діяльності, банки стали диверсифікувати свою продукцію і послуги;
• – підсилилася конкуренція між банками і небанківськими фінансовими інститутами;
• – у банках почалася глобальна комп'ютеризація.

У цих умовах зросла роль конкурентних стратегій. Найвідомішим и рейтинговими системами, використовуваними в економічно розвинутих країнах світу, є рейтинг компанії Standart & Poor's, аналіз балансу "М" банку, рейтинг експертів Sheshunoff Bank, рейтингова система CAMEL. Найвідоміші рейтингові агентства Росії – експертна фірма „ПЛКК”, інформаційний центр „Рейтинг”, Агентство банківської інформації (АБІ) тижневика "Экономика и жизнь". Найпопулярнішою є методика, розроблена групою економістів під керівництвом кандидата економічних наук В.С.Кромонова, та її модифікований варіант складання рейтингу надійності. Разом з тим, існує ряд недоліків, що знижують вживаність рейтингових оцінок при визначенні фінансового стану комерційних банків.

• 1. Залишається незавершеною проблема достовірного віддзеркалення фінансового стану банку в балансі. Існуючі сьогодні пропуски у фінансовому законодавстві, недосконалість ведення бухгалтерії, а також що не сформувалися до кінця правила поведінки банків на ринку не дозволяють повного мірою довіряти їх фінансової звітності. Дещо згладити цю проблему дозволяє використовування експертних оцінок, що коректують формальні результати розрахунків. І такі оцінки в тому або іншому ступені сьогодні дійсно використовуються в кожній з існуючих методик рейтингу. Проте формалізувати думки експертів і виробити усереднений критерій впливу експертної оцінки на положення того або іншого банку в рейтингу поки не вдалося нікому.
• 2. Звичайно рейтинг розраховується на по звітності на кінець року або півріччя, рідше використовуються баланси на кінець кварталу. У пресі рейтинг з'являється через 2-4 місяці від дати аналізованих балансів (час необхідний на збір і обробку інформації). Таке відставання за часом – ще один недолік рейтингів. Через нестійкість банківської системи в даний час до моменту публікації рейтингів фінансовий стан банків вже змінюється і представлена інформація застаріває.
• 3. Практично всі публіковані рейтинги оцінюють фінансовий стан тільки банків окремого регіону. Виняток становлять рейтинги по величині власного капіталу, наприклад, “Сто найбільших банків Росії” (в той час, коли в країні діє більше 2,5 тисяч комерційних банків) що складаються ІЦ "Рейтинг”.

В складанні рейтингів виділяються два основні підходи:

• 1. Експертний.
• 2. Бухгалтерський.

Ці підходи розрізняються залежно від складу оцінюваної інформації:

• 1. Експертна оцінка дається на основі досвіду і кваліфікації фахівців за будь-якою доступною інформацією і аналізу як кількісних, так і якісних параметрів.
• 2. Бухгалтерська оцінка дається виключно на основі офіційної фінансової звітності банку і аналізу тільки кількісних показників.

В побудові підсумкового списку (рейтингу) виділяються два основні способи:

• – складання єдиного рейтингу, що ранжирується по загальному балу;
• – складання категорій рейтингу, усередині яких банки ранжируються за абеткою.

Експертний метод.

В процесі аналізу разом з власне економічними показниками враховується цілий ряд інших чинників:

• – загальні питання по діяльності банку – засновники, статутний фонд, валюта балансу, наявні ліцензії, кореспондентські рахунки і т.д.;
• – конкретні дані про роботу банку – історія створення, наявність філіалів, імідж, а також спеціальні питання, такі як: інвестиційна діяльність, фінансування капітальних вкладень, упровадження нових для російського ринку форм послуг – лізинг, факторинг і т.д.
• – розрахунок аналітичних фінансових показників – ліквідність, достатність капіталу, прибутковість.

Як приклад можна розглянути принципи, закладені в методику МБО Оргбанк. Методика включає три основні етапи.

Перший етап – формальний. На ньому проходить безпосередня перевірка виконання банками вимог обмежувальних критеріїв, сформульованих для кожної групи банків. Перша обмежувальна ознака – це валюта балансу, другий – величина капіталу, третій – рівень рентабельності. Наступні найважливіші критерії – частка позикових засобів у валюті балансу, коефіцієнт термінової ліквідності. Крім того, на даному етапі проводиться первинний відбір банків по термінах діяльності і враховуються загальні обмеження по кількості банків в групі.

Другий етап – математичний. Він визначає кількісну характеристику рейтингового індексу, який обчислюється по певному набору нормативних параметрів. Всі аналізовані параметри можна умовно розділити на шість крупних напрямів:

• – результуючий фінансовий показник (розраховується на основі балансових даних і розшифровок до них, дозволяє оцінити структуру і використовування привернутих засобів, достатність капіталу, ступінь залежності балансу від позикових засобів, коефіцієнт достатності резервів, ліквідності і т.д.);
• – показник динаміки управління фондами банку (проводиться облік і аналіз фінансових потоків з погляду їх періодичності і значності для фінансового стану);
• – професіоналізм банку (враховується рівень кваліфікації кадрів, їх особисті дані);
• – структура банку (кількість філіалів, кількість співробітників);
• – історія банку;
• – імідж банку.

Третій етап – експертний. На ньому визначається експертний показник надійності (фінансового стану комерційного банку) на основі всіх отриманих показників і інформації, публікованої у пресі або отриманої з інших джерел. В результаті банку привласнюється певна категорія відповідно до діючої класифікації.

Точність і якість отриманих результатів багато в чому визначається компетентністю експерта, провідного аналіз. Цей чинник є визначаючим при використовуванні даного методу.

Бухгалтерський підхід.

Аналіз проводиться строго на основі фінансової звітності по формалізованій схемі розрахунку коефіцієнтів і визначення загального (рейтингового) бала.

Умовно можна три основні етапи аналізу.

На першому проводиться відсів банків через “фільтри”, тобто по формальних ознаках визначаються банки, про які з високою часткою вірогідності можна сказати, що їх фінансовий стан сумнівно або достовірність звітності, що представляється, викликає велику підозру.

На другому етапі проводиться розрахунок що використовуються в методиці коефіцієнтів, що визначають співвідношення окремої статі в балансі банку.

На третьому етапі визначається підсумковий бал надійності (як правило шляхом підсумовування розрахованих коефіцієнтів, кожному з яких була додана певна питома вага).

Якість отриманого результату визначається тим, наскільки глибоко і повно оцінюється рейтингова характеристика фінансового стану банку і на скільки коректно і обгрунтовано розраховується підсумковий бал надійності.

Російські банки здійснюють також експрес-аналіз фінансового стану. Метою експрес-аналізу фінансового стану є наочна і проста оцінка фінансового стану комерційного банку і динаміки його розвитку. Експрес-аналіз проводиться в три етапи.

Підготовчий етап. Даний етап служить для підготовки фінансової інформації до розрахунку. Ця робота носить в значній мірі технічний характер. Тут проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка по формальних ознаках і по суті: визначається наявність всіх необхідних форм і додатків; перевіряється валюта балансу, взаємна ув'язка показників звітних форм і контрольні співвідношення; збирається система коефіцієнтів, якнайповніші що відображає цілі аналізу, що проводиться, проводиться підготовка звітних форм.

Після того, як баланс (і інші форми) підготовлений до аналізу, вибирається методика експрес-аналізу, якнайповніші відповідна меті його проведення (в даній ситуації – визначення надійності банку).

Для проведення оцінки фінансового стану (надійності) комерційного банку, при експрес-аналізі звичайно використовуються два шляхи: або структурно- коефіцієнтний аналіз (основні висновки про надійність банку робляться на основі вивчення структури балансу, а ряд коефіцієнтів служить для коректування отриманих результатів), мета балансу при даному методі аналізу настільки велика, що структурно-коефіцієнтний аналіз іноді називають методом аналізу балансу; або всі характеристики розраховуються на основі системи коефіцієнтів. Але у будь- якому випадку перед аналізом проводиться структуризація балансу – в активах і пасивах балансу формуються угрупування рахунків з однорідним економічним змістом. При цьому якість отриманих результатів залежатиме від правильності складання угрупувань рахунків, що беруть участь в аналізі, і відповідності контрольних значень показників тим умовам, в яких працює банк.

Система коефіцієнтів для аналізу різних форм звітності може дещо розрізнятися, зв'язано це перш за все з тим, що неможливо коректно скласти еквівалентні поняття (угрупування рахунків), що беруть участь в розрахунку по різних формах звітності. Тому для різних форм система коефіцієнтів, що описує основні характеристики надійності, змінюється з тим, щоб якнайповніші оцінити дані характеристики.

Розрахунковий етап. На даному етапі по наявній фінансовій звітності проводиться розрахунок угрупувань і коефіцієнтів.

Аналітичний етап. Цей етап є найвідповідальнішим, оскільки на ньому проводиться аналіз отриманих результатів розрахунку і дається оцінка фінансового стану банку.

Умови, в яких банку доводиться працювати на фінансовому ринку, з погляду надійності можна розділити на 3 основної групи:

• 1. Відносна фінансова стабільність ринку.
• 2. Виникнення окремих криз на фінансовому ринку.
• 3. Системна криза фінансового ринку.

Відповідно результатам аналізу може бути характеристика банку як:

• – здатного працювати без збоїв в будь-якій кризовій ситуації;
• – здатного протистояти окремим видам ризиків (кризовим проявам ринку);
• – здатність працювати тільки на стабільному фінансовому ринку, при цьому будь-який збій в роботі може стати причиною кризи і банкрутства банку.

Оскільки єство експрес-аналізу полягає у відборі мінімально допустимої кількості найістотніших і порівняно нескладних в численні показників, то в результаті його проведення достатньо точно можна визначити фінансове положення банку як абсолютно надійне, або – саме проблемне. Для оцінки ж здатності банку протистояти окремим видам ризиків, слід додатково проводити аналіз фінансового стану, що більш деталізується. Проте необхідно відзначити, що для професіоналів навіть такий, наближений аналіз дозволяє скласти більш розгорнену картину фінансового стану банку. Для визначення найбільшої надійності або проблеми банку, коефіцієнти, що використовуються в аналізі, мають два контрольні значення: допустиме і критичне.

Причому як допустиме вибирається таке значення показника, яке характеризує банк як здатний справитися з будь-якими утрудненнями в роботі, спираючись тільки на є в його розпорядженні ресурси, тобто не привертаючи ресурсів з фінансового ринку.

Критичне значення показника характеризує роботу банку як нестійке навіть при кон'юнктурі ринку, що сприятливо складається.

Якщо отриманий результат укладається в допустиме значення, то характеристика надійності, описувана даним коефіцієнтом, відповідає стану “абсолютної надійності банку”.

Якщо отриманий результат знаходиться між допустимим і критичним значеннями, то це значить, банк не в змозі чинити опір певним видам ризиків і в деяких ситуаціях у нього можуть виникнути серйозні проблеми, що спричиняють за собою збої в роботі.

Якщо ж отриманий результат розрахунку нижче за критичне значення, то банк проводить дуже ризиковану політику і може при будь-якій ситуації на ринку опинитися в дуже складному фінансовому положенні.

Для отримання загальної оцінки надійності банку проводиться порівняльний аналіз розрахунку окремих коефіцієнтів і на його основі робиться попередній висновок про надійність банку:

• – абсолютна надійність;
• – відносна надійність;
• – сумнівна надійність.

Як вже наголошувалося, висновок про надійність банку і інші характеристики його конкурентоспроможності не можна засновувати тільки на результатах фінансової звітності, тим більше на результатах експрес-методик.

Тому отримані результати розрахунків повинні бути доповнені інформацією про платіжну дисципліни в банку, про його роботу в кризових ситуаціях, компетентності керівництва, складі його засновників, спектрі його діяльності, іміджі на фінансовому ринку і іншою подібною інформацією.

На основі результатів експрес-аналізу визначається доцільність і необхідність проведення більш детального аналізу (можливо по окремих характеристиках фінансового стану банку).

Мета аналізу, що деталізується, – більш докладна, всебічна оцінка фінансового стану банку як за даний період, так і на перспективу. Він конкретизує і доповнює результати експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

В загальному вигляді аналіз фінансового стану, що деталізується, включає наступні етапи:

• 1. Підготовка до аналізу (попередній етап): характеристика напрямів діяльності банку; перевірка правильності оформлення фінансових документів; перевірка балансу на достовірність; перевірка дотримання обов'язкових нормативів Центрального банку РФ; перевірка загальної фінансової звітності; уточнення схеми аналізу (структура і коефіцієнти); уточнення критеріїв оцінки.
• 2. Розрахунок показників по фінансовій звітності (розрахунковий етап):
  • – Структура балансу: структура брутто; структура нетто; аналітична структура.
  • – Аналітичні коефіцієнти: достатність капіталу; якість активів; ділова активність; фінансова стабільність; прибутковість (прибутковість); ліквідність.
• 3. Оцінка результатів аналізу (аналітичний етап), з написанням аналітичного висновку про фінансовий стан банку.

На попередньому етапі проводиться підготовка звітності до подальшої аналітичної роботи: оцінюється правильність складання і достовірність наданих даних, структуруються окремі статті активу і пасиву балансу, звіту про прибутки і збитки, аналітичних таблиць, окремих нормативних показників. Далі на основі структурованої первинної інформації проводиться вибір абсолютних і відносних показників, що характеризують ту або іншу сторону фінансового стану банку, і визначається порядок їх розрахунку. Потім всі показники групуються в аналітичні таблиці по напрямах досліджень, що проводяться.

Розрахунковий етап включає визначення вигляду і необхідного числа аналітичних таблиць, вибір методів аналізу, форм відображення динаміки і структури досліджуваних показників, проведення необхідних розрахунків.

На заключному (аналітичному) етапі аналізу проводиться опис отриманих результатів розрахунку, робляться висновки, готуються аналітичні записки, коментарі, доклади про фінансовий стан, надійність, конкурентоспроможність банку.