< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методичні підходи до діагностики можливості нецільового використання екологічних кредитів

Комплексна оцінка ризику нецільового використання екологічних кредитів

З урахуванням джерел та схем фінансування екологічних заходів підприємств відбудовується система заходів щодо здійснення попередньої діагностики можливостей нецільового використання коштів.

Екологічний кредит – це цільовий кредит комерційного банку з відносно великим рівнем ризику, який надається під заставу та за умови обґрунтування джерела його покриття.

Згідно законодавству України підприємства є юридичними особами і можуть одержувати кредити (позики) в банках. Позики можуть бути надані в гривнях і іноземній валюті. Залежно від виду валюти визначається базова процентна ставка за користування кредитом. За цільовим призначенням виділяють наступні напрями екологічного кредитування:

  • 1. Кредит на поповнення недоліку власних оборотних коштів для потреб природоохоронної діяльності.
  • 2. Кредит на комерційні цілі (на збільшення обороту по реалізації екологічно чистої продукції).
  • 3. Інвестиційні кредити (кредити, направлені на фінансування капітальних вкладень у впровадження очисних споруд).

Всі види кредитів, можна охарактеризувати таким чином:

  • 1. Якісні екологічні кредити:
    • – платежі по кредитах і відсотках проводяться відповідно до умов кредитного договору.
    • – позичальник має стійкий оборот грошових коштів через банк. В банку сконцентрований весь грошовий оборот позичальника.
    • – фінансовий стан позичальника характеризується стійкими показниками платоспроможності, ліквідності, рентабельності.
    • – висока якість забезпечення.
    • – погашення кредиту проводиться або планується проводити за рахунок поточних надходжень від реалізації.
    • – позичальник не має іншої заборгованості по банківських кредитах.
    • – позичальник має незначні відхилення по запланованих об'ємах реалізації за фактом оплати.
  • 2. Стандартні екологічні кредити:
    • – платежі по кредитах і відсотках проводяться відповідно до умов кредитного договору.
    • – фінансове положення позичальника характеризується відносно стійкими показниками платоспроможності, ліквідності, рентабельності.
    • – позичальник має значні відхилення по запланованих об'ємах реалізації за фактом оплати.
    • – не менше 80% грошового обороту позичальника проходить по рахунках в банку.
    • – екологічний кредит має високу якість забезпечення.
    • – погашення заборгованості більшою мірою планується провести за рахунок виручки від реалізації продукції і в меншій за рахунок зобов'язань дебіторів.
    • – позичальник має заборгованість по кредитах перед іншими банками в розмірі не перевищуючому 30% сукупної заборгованості.
  • 3. Задовільні екологічні кредити:
    • – платежі по кредиту і відсоткам проводяться відповідно до умов кредитного договору.
    • – позичальник випробовує недолік власних оборотних коштів, фінансове положення характеризується граничнодопустимими показниками стійкості, платоспроможності, ліквідності, співвідношення власних і позикових засобів.
    • – продукція підприємства має стійкий збут, споживачами продукції є підприємства різних галузей.
    • – екологічний кредит має задовільну якість забезпечення.
    • – погашення кредиту планується провести більшою мірою за рахунок погашення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської.
    • – більше 50% грошового обороту позичальника проходить по рахунках в банку.
    • – позичальник має не більш 30% сукупній заборгованості по кредитах в інших банках.
    • – клієнт має відхилення від планованих надходжень від реалізації за фактом оплати не більше 50%.
    • – позичальник має незначні борги перед бюджетом або відстрочення по платежах.
  • 4. Проблемні екологічні кредити:
    • – нерегулярні або прострочені платежі по кредиту і відсоткам понад 21 банківський день.
    • – низька якість забезпечення з сумнівною можливістю погасити кредит повністю за рахунок реалізації.
    • – використовування разових джерел погашення кредиту, включаючи реалізацію основних фундацій виробничого характеру.
    • – недолік виробничого капіталу.
    • – критичне співвідношення власних і позикових засобів.
    • – грошовий оборот через банк складає більше 50% від загального обороту, оборот нестабільний, плановий об'єм реалізації за фактом оплати не виконується більш ніж на 50%.
    • – в сукупній заборгованості по кредитах банків частка банку менше 50%.
    • – продукція, що випускається позичальником, має стійкий попит.
    • – заборгованість по платежах до бюджету може бути відстрочений.
    • – зміна керівництва підприємства.
    • – відмову з боку керівництва надати фінансові і первинні документи.
    • – необгрунтоване збільшення кредиторської заборгованості, збільшення заборгованості по заробітній платні.
  • 5. Критичні екокредити:
    • – погашення кредиту можливо тільки через реалізацію предметів забезпечення.
    • – погашення кредиту можливо через суд.
  • 6. Збиткові екокредити:
    • – кредити не можна стягнути з позичальника; погашення за рахунок резерву страховки.

Поворотний рух екологічного кредиту визначається, по-перше, надходженням або витрачанням цінностей, здійсненням або відшкодуванням витрат, поточними платежами, тобто безпосередньо процесом виробництва і обігу. По-друге, воно може бути пов'язано із зміною залишку забезпечення. Відповідно до цього розрізняють кредитування по обороту і по залишку, а також оборотно-сальдовий метод. Всі ці особливості реалізуються через окремі елементи методу кредитування. До них відносяться: вид позикового рахунку, порядок видачі кредиту, способи його погашення, організація банківського контролю за дотриманням принципів кредитування.

Банки можуть проводити операції по довгостроковому кредитуванню. Звичайно інвестиційні позики надаються акціонерам банку на термін від 1 до 2 років методом пролонгації короткострокових позик. Організація довгострокового кредиту припускає виділення суб'єктів і об'єктів кредитування, порядок видачі і погашення позик.

При рішенні питання про видачу екологічних кредитів банк повинен проаналізувати перспективи економічного зростання підприємства, що кредитується, можливість реалізації продукції і очікуване зростання доходів. Рішення ухвалюється з певним ступенем ризику. Банк може кредитувати такі заходи, які мають реальні терміни окупності і наявність джерел повернення екологічного кредиту, забезпечують окупність вкладень, що фінансуються, в більш короткі терміни, ніж середньо галузеві терміни окупності.

Одним із способів забезпечення зобов'язань по екологічних кредитах може виступати застава. Кредитор в даному випадку має право при невиконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання отримати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами. Застава зберігає силу і під час переходу права власності на закладене майно від заставника до іншої особі.

До основних видів екологічних кредитів під заставу відносяться:

  • – під заставу рухомого майна;
  • – під заставу нерухомості.

Кредитування під заставу нерухомості було пов'язано з іпотекою. В іпотечних кредитних операціях банку операція оформляється за допомогою застави під нерухомість.

В крупних банках, що мають філіальну мережу, в ланцюжку "отримання і обробка інформації – ухвалення рішення про надання екологічного кредиту", як правило, беруть участь органи, що представлені на рис. 1. Недоліком структурної організації процесу кредитування більшості вітчизняних банків є відсутність функціонального підрозділу, що займається оцінкою кредитних ризиків, які пов'язані саме з екокредитами.

В процесі кредитування сучасні банки використовують ряд організаційно-економічних прийомів надання і повернення позик. Сукупність цих прийомів як приватних дій по організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів кредитування, називається механізмом кредитування. Серед головних елементів механізм кредитування включає: аналіз кредитоспроможності позичальника, методи кредитування і форми позикових рахунків, підготовка і укладення кредитного договору тощо.

При видачі екологічних кредитів комерційні банки стикаються з такими видами ризику – кредитний, процентний, комерційний, ризик нецільового використання коштів. Кредитний ризик був пов'язаний з втратами від неповернення основної суми боргу позичальниками. Процентний – це ризик втрат банку від несплати відсотків за користування позикою. Рівень кредитного та процентного ризиків залежить від видів видаваних кредитів і від порядку стягування відсотків. Самими ризикованими є незабезпечені позики. Ступінь ризику забезпечених позик залежить від якості забезпечення. Позики з більш високим ступенем ризику повинні видаватися під більш високий відсоток, щоб компенсувати кредитору витрати від ризикового приміщення засобів.

Комерційний ризик не є розповсюджений, оскільки він стосується тільки тих екологічних заходів, котрі спроможні гарантувати економічну віддічу, тобто є прибутковими. Це ризик неотримання очікуваного прибутку від комерційної експлуатації екологічних проектів або окремих заходів. Рівень цього ризику визначається на основі результатів прогнозування очікуваного прибутку і результатів оцінки впливу факторів на формування прибутку від еколого-економічної діяльності.

Ризик нецільового використання кредитних ресурсів є слідством притягнення підприємствами коштів банку та інших установ, що спрямовують рух коштів через банк, на цілі операційної діяльності та задовільнення інших потреб господарської діяльності. Цей ризик може бути не пов'язаний із втратами прибутків, але внаслідок його не дотримується принцип цільового використання кредитів.

В процесі кредитування банки використовують ряд організаційно- економічних прийомів надання і повернення позик. Сукупність цих прийомів як приватних дій по організації кредитного процесу, його регулювання відповідно до принципів кредитування, називається механізмом кредитування. Серед головних елементів механізм кредитування включає: аналіз кредитоспроможності позичальника, методи кредитування і форми позикових рахунків, підготовка і укладення кредитного договору, поточний контроль за дотриманням та виконанням умов кредитного договору і т.д. Кредитування еколого-економічної діяльності потребує додаткового контролю з приводу цільового використання кредитних коштів та попереднього та поточного діагностування можливостей їх нецільового застосування.

Попередній аналіз цільового використання екологічних кредитів доцільно здійснювати в процесі оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника. З цього погляду, при оцінці кредитоспроможності позичальника важливо звернути увагу на порядок і ступінь участі власних засобів позичальника в фінансуванні його поточної операційної діяльності. Тобто, якщо для фінансування своєї звичайної діяльності підприємство використовує більшу частку власних коштів ніж позикових.

Таким чином, пропонується поєднувати кількісний аналіз кредитоспроможності підприємства (оцінка фінансового стану) і якісний аналіз ризиків нецільового використання екологічних кредитів. Як відомо, для оцінки фінансового стану підприємств використовуються три групи оцінних показників: коефіцієнти ліквідності; коефіцієнти співвідношення власних і позикових засобів (коефіцієнти фінансової стійкості); показники оборотності і рентабельності.

Стосовно діагностики нецільового використання екологічних кредитів, то важливим є аналіз тільки показників другої групи. Отже, коли мова йде про підприємство із задовільним рівнем фінансової стійкості ризик нецільового використання екологічних кредитів є мінімальним, оскільки потреби поточної діяльності в ресурсах задовільняють власні кошти. Для аналізу пропонується використовувати матеріал таблиці 8.1. Ризик нецільового використання коштів оцінюється за такими рівнями: відсутній, низький, припустимо існуючий, великий, абсолютний.

Відсутній ризик характеризує підприємство, котре притягує кошти банку тільки для фінансування екологічного заходу. Отже, підприємству достатньо власних коштів для фінансування операційної діяльності і відтік кредитних коштів є недоцільним. Виключення може бути тільки у разі необхідності додаткових коштів у якості фінансування капітальних інвестицій. У цьому випадку визначається низький ризик нецільового використання коштів.

Низький рівень ризику характеризує також підприємства, в умовах котрих заплановано заходи з диверсифікації або перепрофілювання діяльності, оскільки зазначені заходи формують потребу у додаткових коштах. Поряд з цим, такі підприємства інколи мають недолік власних коштів для фінансування поточної діяльності.

Припустимо існуючий (середній) ризик виникає у підприємств, котрі не мають абсолютної або нормальної фінансової стійкості і являються постійно залежними від короткострокових позик. Потенційно такі підприємства спроможні використовувати екологічні кредити на фінансування операційної діяльності тобто мають підстави для нецільового використання екологічних кредитів. Великий ризик нецільового використання коштів, що призначені для фінансування еколого-економічної діяльності пов'язаний із кредитуванням підприємств із кризовим фінансовим становищем, котрим поперед усього потрібні кошти для організації поточної операційної діяльності. Тому можна сподіватись, що тільки незначну частку екологічних кредитів буде використано за призначенням. Абсолютний ризик нецільового використання екологічних кредитів виникає відносно підприємств, котрі мають не тільки кризовий фінансовий стан, а також борги, котрі потребують термінового повернення. Такі підприємства використають екологічні кредити не за призначенням в повному обсязі.

Таблиця 8.1.

Взаємозв'язок показників оцінки фінансової стійкості підприємств і рівня ризику нецільового використання екологічних кредитів

п/п

Показники

Оптимальне

значення

Економічна сутність

Формула розрахунку

Вираження показника

Рівень ризику нецільового використання екологічних кредитів за умови

оптимального

значення

показника

не значного відхилення значення показника від оптимального

суттєвого відхилення значення показника від оптимального

1

Коефіцієнт фінансової незалежності підприємства

>0,5

Показує частку власних засобів у загальній сумі авансованих засобів підприємства

Відношення суми власних джерел до підсумку балансу

Відсутній або низький

Середній

Великий

2

Коефіцієнт фінансової стійкості (стабільності)

>0,85

Характеризує питому вагу власних і довгострокових позикових засобів (пасивів) у майні підприємства

Відношення вартості власного капіталу і довгострокових пасивів до загальних фінансових ресурсів

Низький

Великий

Абсолют

ний

3

Коефіцієнт стійкості (структури) оборотних коштів

Зростання у динаміці

Чим більше значення коефіцієнта, тим більше стійкість підприємства

Відношення власних оборотних коштів до загальної суми оборотних коштів

Відсутній або низький

Середній

Великий

4

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості

0,10

Показує яка частина кредиторської заборгованості може бути погашена за рахунок планових надходжень

Відношення дебіторської заборгованості до загальної суми кредиторської заборгованості

Низький або середній

Великий

Абсолют

ний

Якісний аналіз був заснований на використовуванні інформації, яка не може бути вираженою в кількісних показниках. Ризик нецільового використання коштів екологічних кредитів запропоновано вимірювати за такими критеріями: наявність об'єктивних умов використання екологічних кредитів не за призначенням, наявність внутрішньогалузевих (специфічних) умов використання екологічних кредитів не за призначенням, наявність суб'єктивних умов використання екологічних кредитів не за призначенням. Коли діють усі три визначених критерію, то ризик є абсолютним, за умови дії двох критеріїв ризик є великим. Наявність одного з критеріїв визначає середній ризик. Потенційна можливість наявності одного з критеріїв нецільового використання коштів означає низький ризик. Абсолютна неможливість нецільового використання коштів екологічного кредиту означає відсутність ризику. Для більш наочного показу результатів якісного аналізу запропоновано використовувати комплексний показник ризику нецільового використання екологічних кредитів. Цей показник має символічний вираз і характеризує рівень ризику таким чином:

Підприємства, котрі за даними якісного аналізу отримали такий рівень заздалегідь визнаються ненадійними позичальниками і скоріше за всього не отримають екологічних кредитів.

Наведені значення комплексного показника характеризують великий ризик нецільового використання коштів екологічних кредитів. Підприємства, що характеризуються одним з таких показників використовуватимуть екологічні кредити у за призначенням у повному обсязі тільки у разі наявності залежності кінцевих результатів їх діяльності від результативності кредитуємих екологічних заходів.

Представлені значення показника вказують на середній ризик нецільового використання екологічних кредитів. Підприємства з таким рівнем ризику скоріше за всього використають екологічні кредити за призначенням, але тут має місце спроба висвободити частину кредитних ресурсів для фінансування інших заходів.

Низький ризик нецільового використання екологічних кредитів відбивають наведені значення комплексного показника. Підприємства з таким рівнем ризику використають екологічний кредит за призначенням, якщо в умовах діяльності не виникне не передбачуваних фінансових або господарських проблем, для рішення котрих може бути використано кошти екологічного кредиту.

Останній комплексний показник описує абсолютний ризик нецільового використання підприємствами-позичальниками екологічних кредитів. Підприємства з таким показником мають усі об'єктивні та суб'єктивні підстави для використання коштів екологічних кредитів не за призначенням.

Поєднання результатів кількісного та якісного аналізів рівня ризику нецільового використання екологічних кредитів дозволяє сформувати матрицю визначення зони ризику (аналогічно матриці БКГ) (рис. 8.1).

Зони абсолютного та відсутнього ризику займають верхній лівий та нижній правий кути. їх оточують зони великого і низького ризиків. Зона середнього ризику розташовується по діагоналі і має тяжіння до великого або до низького ризику за кількісними та якісними показниками.

За результатами виявлення зони ризику нецільового використання екологічних кредитів підприємствами-позичальниками визначається клас позичальників (табл. 8.2.).

Матриця визначення зони ризику нецільового використання екологічних кредитів підприємствами-позичальниками

Рис. 8.1. Матриця визначення зони ризику нецільового використання екологічних кредитів підприємствами-позичальниками

Таблиця 8.2.

Визначення класу позичальників та перспектив надання екологічних кредитів

Клас позичальників

Визначення перспектив надання екологічного кредиту

1

Перший клас (зона відсутнього ризику)

кредитування не викликає сумнівів

2

Другий клас (зони низького та середнього ризиків)

кредитування вимагає зваженого підходу

3

Третій клас (зона великого ризику)

кредитування пов'язаний з підвищеним ризиком

4

Четвертий клас (зона абсолютного ризику)

кредитування не відбудеться

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >