Основи управління проектами регіонального розвитку

Проекти історичні і сучасні та їх класифікація

Розвиток цивілізації неможливо уявити без успішної реалізації певних проектів. Від багатьох історичних проектів залишилися лише імена їх авторів і творців та згадки у підручниках історії. Інші проекти стали культурною цінністю світового співтовариства і внесені в спеціальний список ЮНЕСКО. А деякі результати проектів XIX ст. ми використовуємо ще й сьогодні. Наприклад, щоб дізнатися, хто побудував перший локомотив в Англії, потрібно подивитися в енциклопедію. У XIX ст. будівництво кожної приватної залізниці вимагало унікального проекту. Усі проекти приватних залізниць відрізнялися один від одного. У 1846 р. в Англії існувало 200 різноманітних залізничних товариств. Основні форми проектної організації були обґрунтовані в той час у США в зв'язку з будівництвом трансконтинентальних залізниць [79]. За останніх 100 років проекти і проектний менеджмент стали складовою частиною суспільного прогресу. Проекти мали різноманітний вплив на життя людей. Одні страждали (від наслідків військових походів), інші – були задоволені (досягнутими результатами та винагородами за успішну реалізацію проекту), а хтось не помітив їх зовсім (проекти часто впливали тільки на певне коло людей).

Деякі історичні проекти:

Будівельні проекти:

• – Ноїв ковчег;
• – Піраміди у Єгипті та Мексиці;
• – Велика Китайська стіна;
• – Історичні замки Польщі та України.

Військові проекти:

• – Походи Хрестоносців;
• – Військові операції Другої світової війни.

Технічні проекти:

• – Прокладання залізниці в Америці;
• – Спорудження Ейфелевої вежі в Парижі;
• – Будівництво тунелю через Ламанш.

Ключові проекти:

• – Формування сил колективної безпеки НАТО;
• – Розширення кордонів ЄС.

Нині, залежно від мети, фінансування, обсягу і значення, проекти можна поділити на п'ять груп, як показано у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Групування проектів

Концепція управління проектами впродовж багатьох років розвивається і використовується в країнах з розвинутою економікою. Щодо терміна "проект" у сучасній методології управління проектами існує ряд визначень і кожне з них має право на існування.

Проект (англ. – progect) – це те, що якось замислюється або планується: наприклад, підприємство (тлумачний словник Webster).

Проект якась задача з певними вихідними даними й очікуваними результатами (цілями), що обумовлюють спосіб її розв'язання ("Кодекс знань про управління проектами", Інститут управління проектами, США).

Спрощений варіант трактування поняття "проект" – це те, що містить у собі задум (проблему), засоби його реалізації та отримувані у процесі реалізації результати (рис. 1.1).

Якщо результатами реалізації проекту є будинки, споруди, виробничі комплекси, то тоді під ним розуміють систему обумовлених його межами цілей, в рамках яких реально створені фізичні об'єкти, технологічні прийоми, технічна та організаційна документація, людські, матеріальні та інші ресурси, а також управлінські рішення і заходи щодо їх виконання.

Рис. 1.1. Схема проекту (спрощений варіант)

Об'єкти, створювані в окремих сферах, таких як авіаційно-космічна, оборонна, є настільки складними, що робота над ними здійснюється в межах не проектів, а цільових програм. У даному випадку термін "проект" передбачає відносно короткострокові проекти у складі програм.

У методології управління проектами існує розширене визначення цього поняття, як цілеспрямованої орієнтованої в часі послідовності, як правило, одноразових, комплексних і нерегулярно повторюваних дій (заходів або робіт) з такими ознаками:

• – одноразовість і комплексність структури;
• – складність організаційної побудови;
• – специфічність змістовних і фінансових результатів;
• – заданість термінів початку й закінчення;
• – нерегулярність здійснення.

Звідси можна зробити висновок, що проект – це одноразова сукупність дій і завдань з такими відмінними ознаками:

• 1. Певний ступінь унікальності мети, умов її досягнення.
• 2. Чіткість цілей, які мають бути досягнуті з одночасним дотриманням певних управлінських, технічних, економічних та інших вимог.
• 3. Внутрішній та зовнішній взаємозв'язок завдань, робіт, операцій, що потребують чіткої координації в процесі реалізації проекту.
• 4. Визначеність термінів початку та закінчення.
• 5. Обмеженість у ресурсах та необхідність їх концентрації.
• 6. Неминучість загострення ініціатив та уміння досягти балансу інтересів.
• 7. Постійний моніторинг ходу реалізації проекту та його коригування при необхідності.

Проект є товаром, який реалізується згідно з умовами і потребами замовника – майбутнього власника. У відкритій економіці замовник (власник) – окрема, зацікавлена в реалізації проекту фізична або юридична особа, що вкладає в нього власні або позикові кошти і приймає рішення щодо термінів, вартості, якості тощо. Принципову схему взаємодії учасників проекту подано нарис. 1.2.

Рис. 1.2. Структура взаємодії учасників проекту

Вище наведені визначення проекту не мають істотних відмінностей, але останнє з них є найповнішим.

Концептуально важливим є поняття системи, що визначається як група елементів, що включають безпосередньо виконавців, а також технічні елементи, організованих таким чином, що можуть діяти як єдине ціле з метою досягнення поставлених цілей. Відповідно програми є підсистемами першого рівня, а проекти представляють собою частини програм.

Нині в Україні відбуваються масштабні зміни в економіці, управлінні, укладі життя. Ці зміни безпрецедентні хоча б тому, що докорінно змінюють економічну систему і в умовах глобалізації та інтеграції потребують прискореної трансформаційної динаміки.

Усі процеси, що відбуваються при цьому представляють сукупність соціальних, організаційних, інноваційно-інвестиційних, технічних, екологічних та економічних проектів. Якщо навчитися управляти цими проектами, а управлінці, що приймають рішення, навчаться прислухатися до рекомендацій менеджерів проектів, можна сподіватися, що проведені в країні реформи будуть проходити успішніше.

Зрозуміло, що методологія управління проектами не може бути панацеєю від усіх збоїв у механізмі державних реформ через надзвичайну складність життєвих явищ.

Відзначимо головні області змін у нинішніх регіонах України, що є потенційною сферою інтересів досліджень проектного менеджменту:

• – ліквідація планово-розподільної системи і початок формування відкритої економічної системи;
• – реформування відносин власності;
• – процес демонополізації виробників товарів і послуг;
• – зміна характеру ринкових відносин – перехід до відносного балансу пропозиції та платоспроможного попиту;
• – зміна організаційних форм, що супроводжується децентралізацією управління і поступовою передачею певних функцій держави на місцевий рівень;
• – зміна методів і засобів управління, зокрема перехід на ідеологію програмного управління;
• – скасування державної монополії в області зовнішньої торгівлі;
• – формування ринку інвестиційних проектів, нерухомості, цінних паперів, підрядних та інших робіт;
• – створення інжинірингових і консалтингових фірм, що пропонують свої послуги в області економічної, управлінської, інформаційної підтримки проектів;
• – поява в інвестиційній сфері перших проектно-орієнтованих структур, як на основі державної так і приватної власності;
• – розвиток нових інформаційних систем та широке запровадження в процеси управління інформаційних технологій;
• – залучення до реалізації інвестиційних проектів іноземних підрядників і компаній, що мають широкий досів використання методології управління проектами;
• – створення нових ринкових структур, що працюють із проектами (інвестиційні фонди, фінансові компанії, комерційні банки, пробанківські установи тощо), що свою роботу будують на проектній основі;
• – певні, хоча і повільні, зміни в психології управління.

Об'єктивно зростає складність управління суспільними процесами у зв'язку із динамічним зростанням числа суб'єктів управління ними, ускладненням змісту діяльності, недостатнім рівнем професіоналізму персоналу, за цих обставин опанування проектним менеджментом стає вірним інструментом реалізації будь-яких проектів високої якості, у встановлені терміни, у рамках реального бюджету.

Разом з тим є ряд обмежень, що істотно стримують поширення нової методології як для управління великими проектами, так і комплексними регіональними програмами. До них відносяться: загальний низький технічний рівень виробництва, нестабільний стан економіки, скорочення обсягів державних інвестицій, її низька інноваційна активність; і слабкість в цьому напрямі національної кредитно-фінансової системи, недосконалість інституційного середовища у цій сфері.

В практиці регіонального управління розрізняють проекти, які класифікуються за наступними базовими ознаками: за масштабами (малий, середній, мегапроект); за термінами реалізації (короткостроковий, середній, мегапроект); за якістю виконання (бездефектний, модульний, стандартний); за рівнем учасників (міжнародний або спільний, вітчизняний); за рівнем проекту (проект, програма, система); за складністю (простий, організаційно складний, технічно складний, ресурсно- складний, комплексно складний) (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Класифікація типів проектів

Малі проекти, як правило, невеликі за масштабом, прості й обмежені за обсягами. Наприклад, в американській практиці, вони обмежуються вкладеннями в 10-15 млн. доларів, або ж за трудовитратами в 40-50 тис. люд.-год.

Малі проекти допускають ряд спрощень у проектуванні і реалізації. Однак виправлення допущених помилок досить ускладнено у зв'язку з дефіцитом часу, тому треба досить ретельно визначати обсяг проекту, кількість учасників і методи їх роботи, графік проекту і форму звітності, а також умови контракту.

Мегапроекти – це цільові програми, що містять безліч взаємозалежних проектів, об'єднаних загальною метою, наявними ресурсами і чітко визначеним терміном виконання. Як правило, програми формуються, підтримуються і координуються на державному і регіональному рівнях.

Мегапроекти характеризуються рядом відмітних рис:

• – високою вартістю;
• – капіталомісткістю – потреба у фінансових ресурсах звичайно вимагає нетрадиційних форм фінансування;
• – високою трудомісткістю проектування і реалізації;
• – тривалістю реалізації;
• – необхідністю залучення широкого кола виконавців;
• – віддаленістю району реалізації, а отже, додатковими втратами на інфраструктуру;
• – суттєвим впливом на соціальне, економічне і екологічне середовище регіону і навіть країни в цілому.

Складні проекти передбачають наявність технічних, організаційних або ресурсних задач, розв'язання яких обумовлює нетрадиційні підходи і підвищені витрати. На практиці зустрічаються різні варіанти складних проектів з переважним впливом будь-якого з видів складності, наприклад, складністю фінансування, специфічними виконавцями, використанням нетрадиційних технологій тощо. Короткострокові проекти зазвичай реалізуються на відбудові, інфраструктурному облаштуванні, формуванні міні виробництв, коли замовник зацікавлений в осучасненій певної сфері економічної діяльності у стислі терміни.

Бездефектні проекти як головний фактор використовують підвищену якість. Звичайно вартість бездефектних проектів висока, наприклад, атомні електростанції.

Міжнародні проекти відрізняються значною складністю, високою вартістю і необхідністю збалансування інтересів учасників. Для таких проектів найчастіше створюються спільне підприємство, що поєднує двох і більше учасників для досягнення бізнесових цілей під визначеним спільним контролем. При цьому незалежно від типів проектів всіх їх об'єднує спільність мети і стратегії, яка закладається задля її досягнення.