Екологічний аналіз

Екологічний аналіз є важливою частиною розробки проекту, в якій визначаються типи впливу проекту на довкілля, оцінюються всі вигоди і втрати, які будуть понесені внаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхідних для пом'якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під час реалізації та експлуатації проекту. При цьому бажано визначити такі засоби досягнення мети проекту, які не зменшують "місткість" екосистеми.

Екологічні аспекти проекту повинні бути серйозно опрацьовані через нормативні вимоги до них з боку місцевої влади, держави та міжнародних організацій. їх недотримання може служити достатньою підставою органам влади для відмови надати дозвіл на відповідне виробництво.

Етапи проведення екологічного аналізу:

• 1) аналіз первинних екологічних умов;
• 2) визначення позитивних і негативних наслідків, які матимуть місце у разі здійснення проекту;
• 3) обґрунтування усунення негативних наслідків;
• 4) визначення та аналіз альтернативних можливостей реалізації проекту, розробка заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу проекту на навколишнє середовище;
• 5) підготовка і навчання екологічного персоналу;
• 6) моніторинг стану навколишнього середовища та аналіз впливу реалізації проекту на нього.

Для визначення ступеня впливу проекту на навколишнє середовище необхідно встановити, які типи впливів супроводжуватимуть проект. Європейський банк реконструкції та розвитку поділяє інвестиційні проекти на категорії залежно від ступеня їх впливу або рівня загрози навколишньому середовищу:

• • проекти, які несуть незначний або малий ризик для навколишнього середовища (категорія W – низький ризик);
• • проекти, які можуть мати неістотний вплив після проведення стандартних профілактичних заходів або після послаблення їх впливу і займають проміжний рівень на шкалі ризику для довкілля, що виникає через випадковість або неуважність (категорія X – середній ризик). Для цих проектів необхідно виконати екологічну оцінку, перевірити наявність усіх необхідних дозволів на здійснення діяльності;
• • проекти, які істотно впливають на навколишнє середовище та вимагають конкретного вивчення і проведення відповідної екологічної експертизи (категорія Y – високий ризик). Для цих проектів треба виконати екологічну оцінку, провести аудиторську перевірку залежно від конкретного змісту проекту;
• • проекти, які несуть надзвичайно високу загрозу навколишньому середовищу (потребують великих витрат на екологічну безпеку, іноді більше 50% загальної вартості інвестиційного проекту), є, як правило, неприйнятними для іноземних кредитних закладів та інвесторів (категорія Z – неприпустимий ризик). Такі проекти не фінансуються, оскільки рівень ризику для довкілля перевищує доход, обумовлений інвестиціями чи кредитами.

Деякі проекти самі не впливають на навколишнє середовище, а навпаки, чутливі до таких впливів. Так, агропромисловий проект завжди залежить від використання екологічно чистих сировини та матеріалів. Проекту, де за технологією споживається велика кількість технологічної води з визначеними вимогами до її якості, будуть спричинені значні збитки, якщо найближчі виробництва скидають відпрацьовану воду у ті ж водоймища.

З 1991 р. оцінка впливу на навколишнє середовище включена складовою частиною в розроблений ЮНІДО (Організація ООН по промисловому розвитку) "Міжнародний посібник з техніко-економічного обґрунтування реалізації проектів", що у світовій практиці інвестиційного проектування розглядається як основа розробки бізнес-планів. Відповідно до вказівки цього посібника передбачається оцінка екологічних умов реалізації проекту за такими основними блоками:

• 1) Природні умови в місці розташування проекту, в тому числі: а) характеристика земель; б) водні умови (включаючи умови поверхневих і підземних вод); в) атмосферна характеристика (включаючи параметри забруднення, дані про клімат, ін.); г) характеристика флори (дерева, кущі, трава, злаки, рідкісні види, ін.); д) дані про фауну (тварини, зоопланктон, комахи, рідкісні види, види, що мігрують, ін.); е) енергетичні ресурси (відновні і невідновні); є) характеристики екосистем (екосистеми суші, водні екосистеми, ін.).
• 2) Можливий вплив проекту на середовище: а) емісії (рідкі, тверді і газоподібні відходи; шум і вібрація; неприємні запахи; виробництво шкідливих продуктів; використання шкідливих реагентів); б) створення ризику здоров'ю й інших небезпек (ризику аварій, можливих наслідків під час роботи підприємства і після його закриття; можливість збільшення вже існуючих ризиків; небезпека для здоров'я працюючих); в) порушення і можлива деградація природних ресурсів і екосистем (прямий вплив на водні ресурси і грунт; нераціональне використання непоновлюваних ресурсів; шкода рослинності; розрив природних ланцюгів; заміна складу екосистем); г) порушення і можливість деградації існуючих соціальних систем (міграція; переселення жителів; зміна існуючих видів діяльності; порушення існуючого культурного середовища і зв'язків; порушення життєвого середовища).

Заключним етапом даного дослідження є економічна оцінка екологічних наслідків, яка має стати складовим елементом аналізу виграти- вигоди. Сучасна міжнародна практика оцінки екологічних наслідків проектів найчастіше застосовує методи, побудовані на визначенні ринкової ціни виробництва товарів і послуг (відповідно до таких трьох підходів: визначення продуктивності ресурсів, принцип втраченої вигоди (доходу), альтернативна вартість) та безпосередніх витрат, пов'язаних з реалізацією проекту, до яких насамперед належать методи аналізу ефективності витрат та оцінки превентивних витрат.

Мельник Л.Г. описав підходи оцінки впливу проекту на навколишнє середовище [37]: 1) фізико-біологічний підхід – оцінює зміну кількості "вільної енергії" (при прогресивному розвитку екосистем збільшується кількість вільної енергії, наслідком чого є збільшення різноманіття системи. На практиці підхід реалізується через екологічний моніторинг, в основі якого біологічні індикатори, тобто окремі види рослин і тварин, які відіграють роль своєрідних екологічних стандартів); 2) економічний підхід – ґрунтується на зміні корисності використання факторів природного середовища у виробництві, наприклад на зміні продуктивності природних ресурсів; 3) фізіологічний підхід – до негативних змін відносяться процеси, що відхиляють параметри середовища від оптимальних для існування людини; 4) соціальний підхід – базується на використанні інформаційної цінності природного середовища для розвитку особистості (окультурення ландшафтів). Вчений зауважує, що не залежно від критеріальної основи всі наведені оцінки мають під собою економічний підтекст, тобто будь-які процеси зміни якості довкілля пов'язані з економічними втратами або вигодою, навіть якщо ці економічні показники не "уловлюються" формальною системою економічних розрахунків. Іншою стороною економічного змісту цих процесів є те, що будь-яке цілеспрямоване поліпшення якості середовища передбачає планування конкретних результатів і відповідне вкладення конкретних коштів (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2

Види базових показників, що можуть бути покладені в основу економічних оцінок природних факторів [5]

Багато видів виробництв за вимогами українського законодавства потребують проведення обов'язкової екологічної експертизи (їх перелік наданий у Постанові Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р. №554 "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку"), при недотриманні вимог якої виробництво буде закрито. Заняття ділянки під будівництво або використання землі також потребує відповідної експертизи та дозволу органу місцевого самоврядування. Тому потрібно опрацювати державні та регіональні вимоги, які розповсюджуються на проект та пов'язані із захистом довкілля.

При можливості, необхідно використовувати виробничі процеси з низькими викидами та мінімізувати шкідливість впливу на довкілля (використовувати маловідходну сировину, замкнуті виробничі цикли, системи рециклювання – внутрішню та позазаводську, – а також засоби екологічного захисту на кінцевому етапі виробничого процесу – системи фільтрів, очисних споруд).

Тому до плану проекту повинні включатись відповідні стандарти, а також заходи забезпечення їх додержання. Згідно з інформацією Світового банку, витрати на необхідні заходи щодо захисту довкілля складають не більше 3% від загальних витрат на проект. Значно більших (до 10%) витрат потребують ті проекти, які після завершення їх розробки мають потребу у включенні захисних заходів.