Стратегічні напрями розвитку виробничої інфраструктури в інтеграційних умовах

За роки незалежності та ринкових перетворень економічний потенціал України зменшився більш ніж вдвічі. В тяжкому економічному стані опинились окремі галузі економіки, значно знизився їх техніко- технологічний стан та науковий потенціал, втрачена значна кількість кваліфікованих кадрів. Технологічне відставання багатьох провідних галузей виробничої інфраструктури призвело до зниження конкурентоспроможності економіки України у світовому економічному просторі. Ситуація, яка склалась у галузях виробничої інфраструктури України та в його регіональних складових стосовно інноваційного оновлення матеріально-технічної бази, ускладнюється ще й тим, що інвестиційні ресурси потрібні не тільки на оновлення основних фондів, впровадження нових технологій перевезень, але й на структурну перебудову галузей в цілому.

Необхідність інноваційного оновлення матеріально-технічної бази галузей виробничої інфраструктури Чернігівського регіону, особливо транспорту, викликана низькою якістю транспортних послуг, що обумовлено значним зносом рухомого складу всіх видів транспорту, застарілими технологіями перевізного процесу, недосконалими об'єктами транспортної інфраструктури і т. ін. Вантажний транспорт області за 2011р. доставив замовникам 2440,6 тис. т вантажів, що на 3,1% більше рівня 2010р. Вантажооборот зріс на 0,3% і становив 1076,1 млн.ткм. Упродовж 2011р. підприємства автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) перевезли 2379,3 тис.т вантажів, що на 5,6% більше, ніж у 2010р. Вантажооборот виконано в обсязі 1075,5 млн.ткм, який зріс на 6,2%. Річковим транспортом у 2011р. здійснювалися перевезення вантажів тільки у внутрішньому сполученні. Обсяги вантажних перевезень річкового транспорту становили 52,9% рівня 2010р., вантажообороту – 1,1%. Послугами пасажирського транспорту області скористалися 104,9 млн. пасажирів, що становить 83,9% рівня 2010р. Пасажирооборот виконано в обсязі 907,7 млн.пас.км (88,3%). Послугами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) скористалися 70,2 млн. пасажирів (81,7% до 2010р.). Обсяг пасажирських перевезень, виконаний тролейбусним транспортом, скоротився на 11,5%. Послугами річкового транспорту скористалися на 20,5% пасажирів більше, ніж за 2010р., пасажирооборот скоротився на 6,5% [41].

Тому на сьогодні досить актуальним є пошук шляхів виходу транспортної галузі регіону із кризового стану, а також модернізація регіональних складових виробничої інфраструктури.

Складність управління інноваційним розвиток виробничої інфраструктури Чернігівського регіону, полягає в тому, що він охоплює майже всі галузі інфраструктурного призначення (транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, міський, трубопровідний; транспортні підприємства, підприємства зв'язку, та інші підприємства виробничої інфраструктури різних форм власності). Для ефективного технологічного оновлення основних засобів інфраструктурних підприємств необхідно реалізувати такі підходи до управління інноваційно- інвестиційним розвитком виробничої інфраструктури регіону, в яких органічно поєднувались би інтереси з одного боку окремих підприємств та галузі в цілому, з іншого – держави [55].

Державна підтримка інноваційно-інвестиційного розвитку виробничої інфраструктури регіону повинна враховувати певні особливості відтворення окремих видів транспорту та інших складових виробничої інфраструктури, дотримуватись певних пріоритетів ресурсного забезпечення, пільгового кредитування та надання інших преференцій учасниками інноваційно-інвестиційного процесу.

Для кожного елементу виробничої інфраструктури необхідно також враховувати і такі чинники: важливість для функціонування та розвитку економіки регіону та країни в цілому; сприяння вирішенню стратегічних завдань територіальної цілісності, економічної незалежності та обороноздатності; підтримки статусу України як великої транзитної держави; виконання державних замовлень щодо перевезень в тому числі і через міжнародні транспортні коридори; соціальна значимість певного виду транспорту; економічність та екологічність і т. ін.

У виробничій інфраструктурі регіону сфокусовані інтереси держави, регіону, галузі та окремих підприємств. У певних сферах їхні інтереси співпадають, а в інших існують протиріччя. Найбільш значимі стосунки та сфера протиріч визначається взаємодією галузей виробничої інфраструктури, а саме окремих елементів виробничої інфраструктури, зокрема приватних підприємств, з одного боку, а з іншого – регіону в особі місцевих органів влади.

Розвиток виробничої інфраструктури пов'язаний з визначенням доцільності розташування підприємств та об'єктів інфраструктури, тобто присутній територіальний аспект співпраці регіону з певним елементом інфраструктури та галуззю в цілому.

Інноваційний розвиток інфраструктурних галузей повинен враховувати і вирішувати проблеми розвитку регіонів, у тому числі вирішувати соціальні завдання по забезпеченню населення регіону доступним транспортом, якісним зв'язком, створенню додаткових робочих місць, підвищення екологічної безпеки регіону і т. ін.

Висока ефективність функціонування виробничої інфраструктури регіону та всіх його складових (певних елементів) сприяє також зростанню економіки регіону. Тому з боку регіону є пряма зацікавленість в ефективній роботі всіх елементів інфраструктури. Звідси інноваційний розвиток виробничої інфраструктури регіону є спільною турботою держави, регіону, інфраструктурних галузей та окремих підприємств.

Особливістю галузей виробничої інфраструктури Чернігівської області є наявність підприємств, які представляють всі складові інфраструктури різних форм власності (табл. 9.1).

Приватні підприємства простежують в першу чергу власні інтереси, що в деяких випадках не співпадають з інтересами держави. Це виявляється в такому: приховування прибутку від своєї діяльності, надання транспортних послуг перевізниками, які не мають відповідну ліцензію; порушення норм і правил перевезень та техніки безпеки з метою отримання надприбутків; експлуатація транспортних засобів, які потребують ремонту; відсутність регулярних технічних оглядів та якісного ремонту рухомого складу; допуск до роботи водіїв без медогляду; перевезення пасажирів без надання квитків, і т. ін.

Таблиця 9.1

Структура форм власності галузей виробничої інфраструктури Чернігівської області

Такий стан речей вимагає від держави суворого нагляду і правового регулювання перевізного процесу для підтримки транспортної дисципліни, без якої неможливо забезпечити безпеку руху і належну якість надання транспортних послуг. Тому для будь-якого елементу галузей виробничої інфраструктури, на будь-якому рівні його функціонування – регіональному, національному, міжнародному повинна бути реалізована державна програма підтримки та забезпечення належного техніко- технологічного стану основних засобів підприємств.

Певна координуюча роль в розробці та впроваджені інноваційно- інвестиційної стратегії розвитку виробничої інфраструктури регіону на рівні області належить місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування.

Інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку виробничої інфраструктури регіону повинна базуватись на якісно новому підході до інноваційного оновлення матеріально-технічної бази всіх складових елементів виробничої інфраструктури, які функціонують в регіоні. Кожний елемент повинен бути проаналізований з точки зору розв'язання проблем на різних рівнях – регіональному, міжрегіональному, національному та міжнародному.

Зручною для такого аналізу є систематизація проблем забезпечення виробничою інфраструктурою регіону, яка характеризує певні елементи виробничої інфраструктури, що є в регіоні, з точки зору їх техніко- технологічного стану.

Виділення проблем інфраструктурного забезпечення регіону показує значимість кожного виду транспорту на окремих рівнях транспортного обслуговування. Проведення аналізу на її основі дозволяє виявити сильні та слабкі сторони функціонування транспортно-дорожнього комплексу регіону, визначити подальші напрямки розвитку та пріоритетність інноваційного оновлення певного виду транспорту.

Виходячи з цього представимо на рис. 9.4 стратегічні орієнтири модернізації виробничої інфраструктури регіону.

Що стосується транспортної складової виробничої інфраструктури, то наявна транспортна інфраструктура України потребує подальшої модернізації на основі реалізації прийнятих довгострокових державних цільових економічних програм: відповідні розділи Програми економічних реформ на 2010-2014 pp. "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада", Транспортної стратегії України на період до 2020 р., Морської доктрини на період до 2035 р., Стратегії розвитку вітчизняної авіаційної промисловості на період до 2020 р., Державної цільової програми реформування залізничного транспорту на 2010-2015 pp., інших діючих нормативно-правових актів та розробки і впровадження нових документів перспективного розвитку.

Важливою складовою відновлення динаміки економічного зростання є забезпечення галузей економіки в повному обсязі послугами транспортно-дорожнього комплексу для безперешкодного перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні з використанням нового рухомого складу, нової системи швидкісних автомобільних доріг, прогресивних технологій перевезень та інших об'єктів транспортної інфраструктури.

Рис. 9.4. Стратегічні орієнтири модернізації виробничої інфраструктури регіональних господарських систем

Для реалізації цих завдань та забезпечення зростання ефективності функціонування вітчизняної транспортної системи, підвищення якості транспортних послуг необхідно:

• – реалізувати заходи, спрямовані на подальше інтегрування транспортної системи України в європейську та світову на засадах прискореної адаптації вітчизняного законодавства до європейських норм та стандартів, впровадження нормативних актів, які відповідають положенням та вимогам міжнародних угод, розвитку експорту транспортних послуг, що сприятиме ефективній реалізації транзитного потенціалу України;
• – здійснити підготовку та прийняття необхідних нормативно-правових актів для залучення інвестицій на умовах державно-приватного партнерства, зокрема концесій, удосконалити механізми лізингу транспортних засобів;
• – удосконалити державну систему забезпечення безпеки на транспорті та формування системи державного нагляду за безпекою руху, підконтрольної центральному органу виконавчої влади з питань транспорту та зв'язку, з метою розмежування функцій управління діяльністю та контролю;
• – створити законодавчо закріплені умови, що стимулюють інвестування в об'єкти транспортної інфраструктури;
• – створити умови для стійкої економічної та технологічної інтеграції транспортного комплексу з основними вантажовідправниками, що може здійснюватися за рахунок інвестування підприємств секторів вітчизняної економіки, які споживають транспортні послуги, у розвиток останніх;
• – розширити масштаби використання електронних документів у сфері вантажного транспорту та супроводу транспортних засобів шляхом впровадження систем супутникової радіонавігації;
• – налагодити ефективну співпрацю на регіональному рівні державних органів управління транспортними галузями з місцевими органами влади і приватним сектором з метою визначення оптимальних місць розташування складських приміщень мережі стратегічних логістичних центрів поблизу транспортних вузлів;
• – здійснити розбудову і модернізацію транспортної, складської інфраструктури, вантажних терміналів, перш за все контейнерних у морських портах, створити сприятливі технічні, правові, організаційні і фінансово- економічні умови розвитку інтермодальних перевезень, стратегічну мережу інгермодальних перевантажувальних пунктів, визначиш інтермодальні контейнерні і ко трейлер ні маршрути у рамках МТК;
• – розширити участь національних перевізників у міжнародних проектах щодо розбудови центральної осі Пан'європейської транспортної мережі;
• – налагодити ефективне партнерство з країнами "п'яти морів" (Балтійського, Чорного, Середземного, Червоного та Перської затоки);
• – забезпечити введення "єдиного вікна" для інтермодального транспорту, єдиного транспортного документа для всіх перевізників вантажів, розробити разом із сусідніми державами спільні технології транзитних перевезень та механізми встановлення наскрізних тарифів, що дозволить суттєво збільшити середню швидкість переміщення вантажів на напрямках МТК (запроваджуватиметься технологія перевезень міжнародних вантажів залізничним транспортом без переоформлення товарно-транспортних документів, із застосуванням уніфікованої накладної – єдиного перевізного документа для транспортного права згідно з нормами Конвенції про міжнародні залізничні перевезення COTIF (ЦІМ), надавши залізничній накладній СМГС правовий статус митної декларації).

Умови цих перевезень вже погоджені з Німеччиною, Польщею, Чехією, Словаччиною;

– спираючись на Податковий кодекс, зокрема щодо амортизаційної політики, забезпечити пришвидшене оновлення активної частини основних виробничих фондів транспортних галузей, в тому числі активніше застосовувати виправдані нелінійні схеми нарахування амортизації.

Україні належить реформувати транспортну систему та гармонізувати транспортне законодавство із відповідним законодавством Європейського Союзу, щоб повністю використати транзитний потенціал та вигідне географічне розташування країни. Окрім перерахованих вище напрямків вдосконалення співробітництва з ЄС та іншими міжнародними структурами у транспортній сфері, до пріоритетних належать: розвиток інфраструктури (транспортної, митної, інформаційної тощо), посилення взаємодії транспортних систем, сприяння доступності транспортної професії та ринків перевезень, відкрита політика конкурентоспроможності, державна допомога та фіскальна гармонізація, статистика, впровадження єдиних екологічних та соціальних вимог при реалізації потенціалу транспортної інфраструктури.