< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Умови формування та розвитку трудового потенціалу

Сучасні тенденції в економіці України спонукають до розгляду проблеми розвитку трудового потенціалу як вирішальної передумови соціально-економічної стабілізації, що є основою забезпечення продуктивності національної економіки.

У процесі реформування економіки загострилися суперечності між суб'єктами трудових відносин з приводу використання робочої сили. Тому дослідження, науковий аналіз формування та використання трудового потенціалу в умовах трансформації економіки України набувають особливої значущості та актуальності.

За останні роки в Україні спостерігається ускладнення відтворювальних чинників стану трудового потенціалу, негативні тенденції у структурі зайнятості та якості на ринку праці. Підприємства майже втратили контроль за станом свого трудового потенціалу та процесами його формування й використання. Так, падіння обсягів виробництва, низький рівень заробітної плати зумовлюють погіршення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, їх морального, мотиваційного й творчого потенціалів, що, у свою чергу, заважає проведенню реструктуризації виробництва, впровадженню новітніх технологій та виробництву конкурентоспроможної продукції.

Формування трудового потенціалу – це процес набуття економічно активного населення до трудової та підприємницької діяльності ознак, необхідних для використання у трудовій діяльності, здобуття певних знань і навичок, фізичного, емоційного, духовного, професійного розвитку.

Формування трудового потенціалу в кожному регіоні країни відбувається під впливом багатьох чинників, які можна поділити на три основні групи: економічні, соціальні та демографічні. Ці фактори, різні за змістом і ефективності впливу, що дозволило нам у процесі їх дослідження та узагальнення скласти таку схему класифікації (рис. 1).

Основні фактори формування трудового потенціалу

Рис. 1. Основні фактори формування трудового потенціалу

У ринкових умовах особливу роль у формуванні трудового потенціалу приділяють економічним умовам, причому не просто рівню заробітної плати в конкретній сфері діяльності, а її співвідношенню з іншими галузями економіки та прожитковим мінімумом.

У запропонованій системі до групи економічних факторів, крім рівня доходів та безробіття, віднесені ресурси виробництва, які також безпосередньо впливають на формування трудового потенціалу. Однак це не зменшує значення інших груп факторів, особливо соціальної інфраструктури.

Виділені групи основних факторів не можна розглядати ізольовано, оскільки формування умов праці відбувається під час взаємодії і взаємовпливу усіх факторів.

При використанні запропонованої схеми класифікації з'являється можливість дослідження окремих її елементів при заданих інших значеннях.

Слід зазначити, що на формування трудового потенціалу регіонів України великий вплив мають також демографічні фактори, до яких можна віднести рівень народжуваності, рівень смертності, міграцію, питому вагу населення у працездатному віці в загальній чисельності населення, а також тривалість життя.

Проте головною причиною руйнування трудового потенціалу за роки незалежності України є негативний вплив недосконалих соціально- трудових відносин, що призводить до великомасштабної тінізації економіки, недосконалого трудового законодавства, недотримання роботодавцями законодавчо встановлених соціально-трудових прав і гарантій.

Зниження життєвого рівня, знецінення робочої сили, практично відсутня мотивація праці та посилення соціального напруження, не можуть сприяти збільшенню обсягів суспільного виробництва промислової продукції та підвищення її ефективності. Проблема відтворення економічно-активної робочої сили стає все більш актуальною в регіонах України, особливо в напрямі відновлення та постійного вдосконалення її як незаперечної умови підвищення ефективності праці, рівня доходів та матеріального забезпечення.

Визначальним чинником відтворення населення є економічна база суспільства: економічна складова відіграє вирішальну роль у відтворювальному процесі, а економічні відносини є провідним чинником суспільного розвитку, складаючи основу всіх інших соціальних відносин.

• Розвиток трудового потенціалу являє собою процес переходу економічно активного населення у стадію досконалості, тобто якісне та кількісне використання праці цього населення.

Важливим аспектом розвитку трудового потенціалу є формування та відшкодування витрат соціального характеру, без чого неможливо функціонування будь-якого виробництва та які включають у себе витрати на відновлення працездатності працюючого, утримання його сім'ї, освіту і більш повний розвиток фізичних та духовних здібностей.

• Ключову роль у виникненні, формуванні та розвитку трудового потенціалу, людського капіталу відіграє сім'я.

Саме в родині закладаються основи фізичного, духовного та інтелектуального розвитку людини.

Формування трудового потенціалу відбувається під впливом відтворення населення. Зміст відтворення населення становить демографічний процес, який передбачає не лише створення нового життя, але і є процесом збереження окремих, вже існуючих життів. Відтворення населення пов'язано з таким суспільним явищем, як праця, побут і сім'я із всією сукупністю матеріальних і духовних умов життя.

• До числа найважливіших елементів людського капіталу відноситься стан здоров'я.

Поліпшення здоров'я населення означає збільшення трудового потенціалу, підвищення інтенсивності і якості праці, поліпшення виробничого клімату як непрямого фактора зростання продуктивності праці. Значною складовою у витратах на підтримку здоров'я є витрати на харчування. Хвороби і травми призводять не тільки до скорочення трудового потенціалу, але і впливають на його якість. В умовах депопуляції населення витрати на підтримку здоров'я набувають особливо важливого значення. Вибуття з виробничого процесу цілком або тимчасово досвідчених працівників зі всією очевидністю показує, який збиток суспільству наноситься хворобами і травмами. До того ж здоров'я – найважливіша споживча цінність у складі благ, заради яких відбувається трудова діяльність.

• Головним чинником формування і розвитку трудового потенціалу, людського капіталу в усіх регіонах України є якісна освіта, що передбачає високий освітньо-професійний потенціал, високий рівень освіченості дорослого населення, розвинуту систему професійної підготовки, фундаментальний характер вищої освіти.

Роль освіти, як інституту розвитку духовного потенціалу особистості, є визначальною. Освіта – це основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

• Духовність розглядають як всебічний розвиток особистості, формування високоморальної, естетично розвиненої особистості, що вміє творити за законами краси; як внутрішню якість особистості, один з чинників свідомості людини.

Духовність розуміють як творчу здатність особистості до самопізнання, самовдосконалення і самореалізації. Під духовністю також розуміють такий рівень розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфер, який надає людині можливості для формування і реалізації потреби у цілеспрямованому пошуку та пізнанні істини, усвідомлення єдності зі Всесвітом, усвідомлення і ствердження загальнолюдських етичних та естетичних цінностей.

Духовність виступає як ідеал, до якого прагне людство, і виявляється у потребі творити добро, красу, відкривати істину і набувати мудрості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >