< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Професіограма менеджера

Менеджер – людина, яка професійно здійснює функцію управління у ринковій системі відносин.

Менеджер відповідає за отримання результатів від роботи інших людей, які працюють індивідуально або об'єднані у групи.

Організація не може існувати без менеджерів, адже саме вони забезпечують виконання її місії, основного призначення, визначають необхідність і встановлюють взаємодію між окремими організаціями і діями всередині організації.

Менеджери розробляють стратегії поведінки організації в середовищі, що змінюється, та забезпечують урахування інтересів тих осіб і організацій, які контактують і контролюють діяльність організації.

Менеджер є основною інформаційною ланкою зв'язку організації з оточенням, формально та неформально відповідає за результати її діяльності. Він офіційно представляє організацію у зовнішньому оточенні під час проведення офіційних заходів.

Менеджери в організації, які є суб'єктами здійснення управлінської діяльності, відіграють багато різноманітних ролей.

1. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень.

Вони полягають у тому, що менеджер визначає напрям руху організації, вирішує питання розподілу ресурсів, коригує, координує діяльність. Право прийняття управлінських рішень має тільки менеджер; він же несе відповідальність за наслідки прийнятого рішення. Менеджер повинен не лише визначити оптимальне вирішення певної проблеми, а взяти на себе ризик, наважитись прийняти рішення.

2. Інформаційні ролі.

Вони полягають у тому, що менеджер отримує, збирає інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище, розповсюджує інформацію у вигляді фактів та нормативних настанов, а також роз'яснює політику, основні цілі організації, тобто виступає її представником. Результати роботи залежать від того, наскільки менеджер володіє інформацією, наскільки ясно і чітко доводить інформацію до членів організації.

3. Міжособові ролі.

Менеджер виступає у ролі керівника, що формує стосунки у середині організації та поза її межами, мотивує членів організації на досягнення цілей, координує їх зусилля, виступає з'єднуючою ланкою між вищим керівництвом та споживачами і постачальниками і, водночас, представляє всіх управлінців перед членами колективу, яким керує. Менеджер повинен йти попереду та вести за собою своїх підлеглих, користуватись їх довірою і повагою, тобто бути лідером.

Залежно від позиції менеджера в організації, завдань, які він вирішує, та функцій, які реалізує, наведені ролі можуть бути притаманні їм більшою або меншою мірою, хоча кожен менеджер обов'язково приймає рішення, працює з інформацією і виступає керівником відносно певної організації.

Менеджер повинен розуміти природу управлінських процесів, вміти розподіляти відповідальність за рівнями управління, знати економіку і маркетинг, інформаційні технології, вміти планувати, прогнозувати розвиток діяльності своєї фірми. Не менш важливо бути спеціалістом у роботі з людьми:

  • – уміти будувати відносини з підлеглими, між підприємством та клієнтами, з іншими підприємствами;
  • – приймати рішення у складних ситуаціях, що швидко змінюються, чітко, дохідливо формулювати свої думки.

Менеджер обирає лише правильний варіант рішення. Його діяльність – це найвищий творчий акт.

Менеджер повинен володіти високою психологічною культурою, яка є невід'ємною частиною загальної культури людини.

Психологічна культура включає три необхідні елементи:

  • 1. Пізнання себе й іншої людини.
  • 2. Уміння спілкуватися з людьми.
  • 3. Регулювати свою поведінку.

Досліджуючи політичні, соціальні, економічні та психологічні сили, які діють у розвинутих країнах, вивчаючи вплив цих сил на тих, хто посідає управлінські посади, можна зробити корисні узагальнення про мінливість змісту роботи керівника. Ці узагальнення дають змогу передбачити ті здібності та вміння, які вимагаються від умілого менеджера у теперішній час і в майбутньому.

Успішність менеджера залежить від рівня управлінської майстерності, досвіду.

Управлінську майстерність визначають:

  • 1) здатність менеджера розуміти загальну перспективу організації;
  • 2) уміння обирати найкращий варіант управлінського рішення;
  • 3) уміння правильно розподіляти роботу та завдання, вибирати оптимальну техніку та засоби, передбачувати розвиток ситуації;
  • 4) спроможність виконувати організаційні обов'язки, ефективно діяти в межах виділеного бюджету, компетентно виконувати завдання;
  • 5) здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми;
  • 6) логічно і доступно давати розпорядження, координувати інформаційні потоки.

З узагальнень практики можна виокремити одинадцять найважливіших якостей менеджера, які впливають на управлінську діяльність:

  • 1. Здатність ефективно управляти собою та своїм часом.
  • 2. Здатність усвідомлювати свої особисті цінності.
  • 3. Визначення цілей роботи, що виконується, і своїх власних цілей.
  • 4. Постійне особисте зростання і розвиток.
  • 5. Здатність швидко та ефективно вирішувати проблеми.
  • 6. Винахідливість та здатність гнучко реагувати на зміни ситуації.
  • 7. Впливовість на оточення, без застосовування прямих наказів.
  • 8. Використання нових сучасних управлінських методів.
  • 9. Уміле використання людських ресурсів.
  • 10. Уміння допомогти іншим у швидкому вивченні нових методів та оволодінні практичними навичками роботи.
  • 11. Уміння створювати та удосконалювати групи, які здатні ставати винахідливими і результативними у роботі.

Це узагальнені здібності та якості, якими повинен володіти менеджер. Але якщо детально розглядати це питання, то якості та риси керівника, який досягає успіху, можна поділити на психологічні, інтелектуальні, професійні, соціальні.

Психологічні риси керівника:

  • 1. Прагнення до лідерства, здатність до керівництва.
  • 2. Сильні вольові якості.
  • 3. Готовність до розумного ризику.
  • 4. Прагнення успіху, честолюбство.
  • 5. Здатність брати на себе відповідальність в екстремальних ситуаціях.
  • 6. Самодостатність особистості.
  • 7. Комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогнозування).
  • 8. Уміння протистояти стресу.
  • 9. Адаптивність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов.

Інтелектуальні риси керівника:

  • 1. Прагнення до постійного самовдосконалення.
  • 2. Схильність до сприйняття нових ідей та досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних.
  • 3. Панорамність мислення (системність, широта, комплексність), а також професійна предметність (знання деталей та тонкощів управління).
  • 4. Мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення.
  • 5. Здатність до самоаналізу.
  • 6. Уміння розуміти, приймати та використовувати з користю для справи думки, протилежні власним.
  • 7. Психологічна освіта.

Професійні риси керівника:

  • 1. Уміння ефективно використовувати кращі досягнення науково- технічного прогресу, інформаційних технологій.
  • 2. Глибокі знання особливостей функціонування ринкової економіки.
  • 3. Схильність та здатність віднаходити резерви людського чинника в підприємництві.
  • 4. Уміння заохочувати персонал за добру роботу і справедливо критикувати (але не публічно!).
  • 5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення за тих умов, коли альтернативні варіанти дій, інформація та цілі не чіткі або сумнівні.
  • 6. Уміння ефективно та раціонально розподіляти завдання і відводити на них оптимальний час.
  • 7. Діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість.

Соціальні риси керівника:

  • 1. Уміння враховувати політичні наслідки рішень.
  • 2. Схильність керуватися принципами соціальної справедливості.
  • 3. Уміння встановлювати та підтримувати систему стосунків із рівними собі людьми.
  • 4. Тактовність та ввічливість, переважання демократичності в стосунках із людьми.
  • 5. Уміння залишатися цілим між "молотом" і "ковадлом" (тиском згори та опором знизу).
  • 6. Уміння брати на себе відповідальність.
  • 7. Беззастережне виконання правил, які схвалені організацією.
  • 8. Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дискусій.

Щоб неуспішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї або декількох рис чи вад керівника. І тому цей період керівництва стане значно коротшим, через такі вади:

  • 1. Манія величі, ілюзорна віра у свою непогрішність, у те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.
  • 2. Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що коли ти шахрай, то всі навкруги схожі на тебе.
  • 3. Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточенням.
  • 4. Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.
  • 5. Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобросовісну.
  • 6. Невміння або небажання бути відвертим та привітним із своїми підлеглими.
  • 7. Невіра в здібності своїх підлеглих.
  • 8. Безпосереднє керування роботою, замість того, щоб правильно

розподілити її між підлеглими.

  • 9. Тримання всіх гілок управління в одних руках, прийняття рішень за підлеглих і тим самим відсутність стимулювання їхньої ініціативи.
  • 10. Невіра у професійні якості своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.
  • 11. Виконання передусім знайомої і приємної роботи.
  • 12. Невміння розподіляти стратегію та тактику діяльності, планувати роботу і передбачати наслідки.

Дуже важливим для керівника в управлінській діяльності є те, щоб він у своїй фірмі був лідером.

Лідери – це люди, які роблять правильні речі. Керівники ж роблять речі правильно.

Різниця між цими поняттями суттєва. Коли ви думаєте про правильні речі, ви думаєте про майбутнє, про стратегічність мети, можете навіть помріяти. Але коли ви обмірковуєте, як зробити те чи інше правильно, ви думаєте про контроль. Ви думаєте, як це зробити. Лідери не обтяжуються такими питаннями, як: що? і навіщо?

Характер лідера складається з:

Лідер = компетентність + амбіційність + цілісність

Лідера визначають п'ять характеристик:

  • 1. Бізнес-освіченість.
  • 2. Концептуальні здібності (творчий, винахідливий інтелект).
  • 3. Попередній досвід.
  • 4. Якість судження (прийняття швидких та правильних рішень за недостатньої інформації).
  • 5. Уміння працювати з людьми (зацікавити їх. повести за собою і дати нагоду їм розкритися: мужність підібрати людей, які не "підтакують", а висловлюють за потреби власну, нехай навіть протилежну думку).

Портрет лідера зображено на рисунку 2.

Портрет лідера

Рис. 2. Портрет лідера

Головним покликанням лідерів у третьому тисячолітті буде вивільнення інтелектуальної енергії своїх співробітників. Лідери повинні створити у своїх організаціях таку атмосферу, щоб люди фонтанували в ній ідеями, інноваціями, цікавими теоріями. Якщо раніше чітко налагоджену організаційну структуру часто порівнювали із симфонічним оркестром. який скоряється кожному помаху руки талановитого диригента. то сьогодні доцільніше співставлення з джаз-бендом. Чим більше імпровізацій, тим краще.

Професор Бсніс дає короткій курс порад, як стати справжнім лідером:

  • – будьте самим собою;
  • – визначте, що вам краще за все вдається;
  • – оточіть себе професіоналами і поводьтеся з ними так, як би воліли, щоб поводились з вами;
  • – будьте не диктатором, а диригентом;
  • – визначтесь з однією-двома головними цілями;
  • – порадьтеся із співробітниками, як краще досягти наміченого;
  • – похваліть їх за це.

Щоб виховати у собі риси та якості, які впливають на ефективність управлінської роботи, менеджеру постійно і систематично потрібно працювати над собою. Цьому сприятиме розробка особистого плану розвитку.

Він має мобілізувати всі ваші здібності і вимагати від вас повної віддачі.

Декілька основних правил, перевірених на практиці, допоможуть вам у розробленні такого плану:

  • 1. Поставте перед собою чітке завдання. Люди іноді зазнають невдачі, тому що слабо уявляють собі свою мету.
  • 2. Завдання стають кориснішими, якщо їх можна виміряти. Людині, яка прагне схуднути, часто допомагає графік, що висить на стіні і показує зміни ваги. Той самий принцип застосовують і для удосконалення ділових якостей людини.
  • 3. Будьте задоволені скромним прогресом.

Часто говорять, що великий дуб зростає з малого жолудя. Імпульсивна людина, яка хоче змінити себе за мить, рідко досягає цього.

4. Ризикуйте у незнайомих ситуаціях.

Часом потрібно вибирати між ризиком та поверненням у безпеку. Водночас, невизначеність нової ситуації є негативним чинником і гальмує прогрес.

5. Пам'ятайте, що своїм розвитком керуєте, головним чином, ви самі.

У кінцевому рахунку, кожен самостійно відповідає за свій розвиток.

Особиста ефективність вимагає, щоб ви навчилися відповідати за своє власне життя.

  • 6. Ваша зміна може викликати занепокоєння оточення. Підвищення особистої ефективності приводить до успіхів і зростання вашої компетенції, це може викликати заздрість або ворожість оточення.
  • 7. Не втрачайте можливостей.

У той час, коли ви працюєте над особистим планом розвитку, можуть виникнути нові можливості. Можна поліпшити стосунки з оточенням, створити колективи, просунути вперед справи, встановити нові контакти. Уміння розпізнавати та використовувати можливості вирізняє людей, які працюють над собою.

8. Будьте готові вчитися в інших.

В оточення можна багато чому навчитися. їхній підхід, ставлення до роботи, навички заслуговують уваги, щоб довідатися про причини їхніх успіхів або невдач.

9. Вчіться на своїх невдачах та помилках.

Якщо ви помиляєтесь в чомусь, будьте готові визнати це. Розглядайте свої невдачі та помилки як зворотній зв'язок із практикою, вчіться на них.

10. Розберіться у політиці вашого підприємства.

У діяльності кожної організації є політичні аспекти, тому потрібно вміти передбачити наслідки цього.

11. Беріть участь у відвертих дискусіях про свої погляди та принципи.

Сталі погляди, переконання та забобони можна змінити, якщо винести їх на відкрите обговорення та відверто проаналізувати.

Виділіть людей, із якими вам важко спілкуватися – їх думки, що розходяться з вашими, можуть виявитися особливо стимулюючими.

12. Приносьте користь організації, де працюєте.

З багатьох точок зору, відносини між людиною та організацією – це угода, з якої кожна сторона намагається здобути якомога більше прибутку. Якщо ви не приносите помітної користі, то нерозумно розраховувати, що вам нададуть великі можливості.

13. Визначте реальні терміни.

Удосконалення ділових якостей відбувається безперервно. Зміни вимагають постійної уваги та реалістичних термінів виконання.

14. Слова не повинні розходитися із справами.

Про вашу компетентність люди будуть судити не за словами, а за справами.

15. Отримуйте задоволення від свого розвитку.

Навчання відбувається успішніше, коли можна отримати задоволення, адже через незадоволення цілей ви легко можете втратити дух ентузіазму й зацікавленості. Найпродуктивніший для навчання такий клімат, який примушує долати справжні перешкоди і дає шанси на успіх.

Резюме

У структурі діяльності менеджера слід дотримуватись його "професіограми". її використання дозволить підвищити якість реалізації функції управління та, відповідно, професіоналізм менеджера.

При цьому слід зважати на найважливіші якості та риси, якими повинен володіти менеджер, щоб досягти успіху, а саме: психологічні, інтелектуальні, професійні, соціальні.

В управлінській діяльності бажано, щоб менеджер був лідером. Адже лідерство – природна, вроджена риса, менеджерство – набута, вихована. Можна бути гарним менеджером, але не вміти вести за собою людей, "запалювати" їх. А лідер може виховати у себе якості та здібності, що мають бути притаманні менеджеру. Ідеальним варіантом для цілей управлінської діяльності є поєднання менеджерських рис та лідерських здібностей.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >