< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методи і прийоми бухгалтерського обліку

Метод – спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного, практичного засвоєння дійсності. Метод є не тільки сукупністю правил, прийомів, способів, норм пізнання та дій, а й системою принципів і вимог, які необхідні для вирішення конкретного завдання, досягнення результатів у будь-якій сфері діяльності.

З огляду на сферу реалізації розрізняють загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Структурними елементами цих методів є філософські загальнонаукові принципи пізнання дійсності. За функціональним критерієм їх поділяють на такі групи:

  • 1. Методи емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння).
  • 2. Методи, які використовують на емпіричному і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання та ін.). У практиці бухгалтерського обліку більше прикладів індукції, оскільки господарські операції спочатку розкривають зміст мікропроцесів і лише потім відбувається їх групування й узагальнення у звітності. Методи синтезу та аналізу безпосередньо виявляються в синтетичному та аналітичному обліку.

Бухгалтерський облік є інформаційною моделлю підприємства або господарських процесів, оскільки він має справу не з самими об'єктами, а з їх інформаційними характеристиками. Моделювання є теоретичною основою усіх методичних прийомів бухгалтерського обліку. Модель – це зображення об'єкта, системи або ідеї в деякій формі, відмінній від дійсності. І в той же час модель – це природній або штучний, матеріальний або ідеальний замінник об'єкта, який має загальні властивості з об'єктом.

3. Методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивний, системний методи, прогнозування, дисперсний аналіз). Діалектичний метод дає змогу вивчати облік у сукупності процесів, що видозмінюються та взаємозалежні; історичний підхід розглядає облік як продукт історичного становлення і розвитку потреб людини і суспільства; системний підхід визначає облік як внутрішньо структурований і організований об'єкт.

Поряд із загальнонауковими методами та теоретичною основою бухгалтерський облік є самостійною економічною прикладною наукою і має свої специфічні методи (прийоми), обумовлені сутністю самого предмету, технологією обліку, завданнями та вимогами.

Метод бухгалтерського обліку – це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

  • • хронологічного і систематичного спостереження;
  • • вимірювання господарських засобів і процесів;
  • • реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;
  • • узагальнення інформації з метою формування звітності.

Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки та калькулювання; реєстрацію та класифікацію (поточне групування) проводять на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою побудови звітності відбувається, насамперед, за допомогою прийому балансового узагальнення.

Зазначені інструменти забезпечують технологію облікового процесу – трансформацію даних про окремі господарські операції в різноманітну інформацію для управління.

Документування – спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо). Це початок і основа облікового процесу, без якого бухгалтерський облік неможливий. Кожну господарську операцію фіксують за допомогою документа, заповненого з дотриманням певних вимог, які надають йому юридичної сили.

Інвентаризація – метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку. Проводять шляхом описування, підрахунку, вимірювання, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку. Це метод контролю наявності та руху майна, заборгованості, роботи матеріально відповідальних осіб.

Оцінка – спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники (характеристики) господарських засобів перераховують у вартісні. У бухгалтерському обліку оцінка об'єктів обліку грунтується переважно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості). Майно та господарські операції оцінюють у національній валюті України шляхом підсумовування проведених витрат.

Калькулювання – це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообороту капіталу базується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.

Бухгалтерські рахунки – спосіб поточного групування у встановленому порядку. Рахунок – це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Рахунок відображає стан та рух засобів, їх джерел і господарських процесів.

Подвійний запис – метод відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Суть його полягає у подвійному відображенні в бухгалтерському обліку за дебетом одного і кредитом іншого рахунку однієї і тієї ж суми кожної господарської операції. Подвійний запис не тільки важливий технічний, а й контрольний прийом.

Балансове узагальнення – метод узагальнення даних, перевірки правильності відображення операцій на рахунках за допомогою подвійного запису. Баланс показує склад майна суб'єкта діяльності за видами (складом і використанням) та джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Бухгалтерський баланс показує залишки на рахунках, які характеризують, з одного боку, майно суб'єкта господарювання, а з іншого – його власний і залучений капітал.

Вимоги, які ставляться до обліку: порівняльність показників; своєчасність, точність і об'єктивність; повнота; економічність і раціональність.

Порівняльність показників обліку досягають використанням єдиного грошового вимірника.

Своєчасність обліку має особливе значення за сучасних умов господарювання. Для прийняття правильних управлінських рішень в динамічних ринкових ситуаціях керівництву необхідна своєчасна, оперативна і аналітична інформація про витрати, доходи і результати діяльності підприємства. Своєчасність обліку забезпечується раціональною організацією облікового процесу, максимальним використанням сучасної обчислювальної техніки для опрацювання обліково-аналітичної інформації.

Неодмінна умова обліку – точність і об'єктивність його показників.

Вимога повноти означає, що облік має охоплювати всі сторони господарської діяльності, забезпечуючи необхідну інформацію для контролю і оперативного управління, але без надмірної деталізації показників.

Вимога економічності та раціональності обліку означає, що при достатній повноті та своєчасності облік має здійснюватися при мінімальних витратах.

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод (методологію).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >