< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Рахунки і подвійний запис

Будова бухгалтерських рахунків та їх класифікація

Бухгалтерський рахунок є елементом системи накопичення, групування та узагальнення економічно однорідної інформації щодо активів, пасивів та господарських процесів підприємства, його витрат і доходів. Записи операцій на рахунках дають змогу здійснювати систематичний контроль за наявністю та змінами засобів й джерел їх утворення в процесі господарської діяльності.

Вперше найбільш повно описав мету, завдання та будову рахунків Лука Пачолі в "Трактаті про рахунки записи". Зокрема, було зазначено, що рахунок як самостійна бухгалтерська одиниця, складається з лівої та правої частини, відповідно, Дебету (лат. debet – він винен) і Кредиту ( лат. credit – він вірить). Поступово таке трактування елементів будови рахунку втратило своє значення і Дебет та Кредит рахунку почали трактувати виключно як збільшення або зменшення об'єктів обліку.

Господарські операції відбуваються і реєструються у певній хронологічній послідовності, а інформація про стан та рух об'єктів обліку, відповідно, систематизують на рахунках. Тому бухгалтерські записи є хронологічними і систематичними.

Хронологічний запис – це запис операцій у хронологічній (календарній) послідовності їх виникнення. Такий запис здійснюють у спеціальних журналах з обов'язковим відображенням нумерації господарських операцій і використовується для перевірки повноти і правильності відображення операції на рахунках.

Систематичний запис означає, що всі хронологічні записи повинні бути систематизовані за економічним змістом на рахунках бухгалтерського обліку.

Залежно від характеру об'єктів записи на рахунках здійснюють у різних вимірниках (натуральних, трудових), але з обов'язковим використанням грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів. Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, які на них обліковують і завданнями обліку. Як складова методу бухгалтерського обліку система рахунків перебуває в тісному взаємозв'язку з іншими його елементами, зокрема, документацією, подвійним записом, оцінкою, балансом, звітністю. На кожен об'єкт бухгалтерського обліку відкривають окремий рахунок, записи на якому здійснюють тільки на підставі відповідних документів. У результаті отримують систематизовану інформацію, необхідну для управління, аналізу й контролю за діяльністю суб'єктів господарювання.

Всі рахунки бухгалтерського обліку можна поділити на балансові та позабалансові. Балансові рахунки призначені для обліку ресурсів підприємства (активів) та джерел їх утворення (пасивів) і відображають рух активів, капіталу та зобов'язань, які належать підприємству.

Позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух:

  • • цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі);
  • • умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
  • • бланків суворого обліку;
  • • списаних активів (нестача цінностей, прострочена дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками);
  • • амортизаційних відрахувань.

Основною ознакою класифікації рахунків є їх поділ за економічною сутністю. За цією ознакою рахунки можна поділити на активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки призначені для відображення наявності та руху активів підприємства та його витрат. Такі об'єкти обліку розміщені в Активі балансу підприємства. Розглянемо будову активного рахунку, наприклад, "Готівка" (рис. 2.1).

Будова активного рахунку

Рис. 2.1. Будова активного рахунку

Сектор А призначений для відображення залишку за активним рахунком на початок періоду. Відповідно до бухгалтерської термінології має назву сальдо. Сальдо за активним рахунок відображають за Дебетом.

Сектор Б призначений для відображення змін щодо надходження активів за період, має назву дебетовий оборот.

Сектор В призначений для відображення змін за активним рахунком щодо витрачання активів за період і носить назву кредитовий оборот.

Для визначення залишку (сальдо) за активним рахунком на кінець періоду (сектор Г) застосовують таку формулу:

Сальдо на кінець періоду дорівнює = Сальдо на початок періоду + дебетовий оборот – кредитовий оборот.

Сальдо кінцеве за активним рахунком також відображають за Дебетом.

У нашому прикладі залишок на кінець періоду за рахунком "Готівка" складає 100 + 2500 – 2450 = 150 грн.

Розглянемо будову пасивного рахунку, наприклад, "Зареєстрований (пайовий) капітал" (рис. 2.2).

Залишок (сальдо) пасивного рахунку на початок періоду відображається за Кредитом (сектор А). Сектор Б призначений для відображення змін щодо зменшення пасивного рахунку (дебетовий оборот), сектор В призначений для відображення змін щодо збільшення пасивного рахунку (кредитовий оборот). Таким чином для визначення залишку за пасивним рахунком (сектор Г) застосовують таку формулу:

Сальдо на кінець періоду = сальдо на початок періоду + кредитовий оборот – дебетовий оборот.

Будова пасивного рахунку

Рис. 2.2. Будова пасивного рахунку

У нашому прикладі залишок на кінець періоду за рахунком "Зареєстрований (пайовий) капітал" складає 50000 + 44500 – 36200 = 58300 грн.

Таким чином, в активних рахунках за дебетом показують збільшення об'єктів, а за кредитом – зменшення. У пасивних, навпаки, за дебетом показують зменшення, а за кредитом збільшення об'єктів.

Активно-пасивні рахунки – це рахунки , які можуть мати як дебетове, так і кредитове сальдо. Прикладом активно-пасивного рахунку є рахунок "Фінансові результати". За дебетом цього рахунку накопичують витрати підприємства, а за кредитом – доходи. В залежності від того, що більше – дебет чи кредит – підприємство отримує, відповідно, збиток або прибуток.

Окрім основної ознаки, рахунки можуть класифікувати і за іншими параметрами.

Наприклад, розподільчі рахунки -призначені для накопичення витрат з подальшим їх розподілом на різні господарські процеси (наприклад, рахунок "Загальновиробничі витрати"), калькуляційні рахунки – призначені для визначення фактичної собівартості випущеної продукції (наприклад, рахунок "Виробництво"), регулюючі (коректувальні) рахунки – призначені для коректування вартості активів у процесі діяльності ( наприклад, рахунок "Знос необоротних активів" корегує залишкову вартість таких активів у процесі діяльності).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >