< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Облік грошових коштів і дебіторської заборгованості

Визначення грошових коштів та їх види

Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найліквіднішими активами.

Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів – короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Основу обліку грошових коштів обумовлює їх класифікація (рис. 8.1).

Класифікація грошових коштів

Рис. 8.1. Класифікація грошових коштів

Для розрахунків використовують дві форми: 1) готівкову; 2) безготівкову.

Готівкові гроші використовують:

  • • для розрахунків за товари й послуги;
  • • для розрахунків, не пов'язаних безпосередньо з рухом товарів і послуг: розрахунків за виплатою заробітної плати, премій, соціальної допомоги, пенсій; за виплатою страхових відшкодувань за договорами страхування; при оплаті цінних паперів і виплат за ними прибутку; при платежах населення за комунальні послуги та інші.

Готівка – це грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети, в тому числі обігові та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у формі грошових коштів.

Безготівковий обіг – це рух вартості без участі готівки: перерахування грошових коштів на рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог. Безготівковий грошовий оборот охоплює розрахунки між:

  • • підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, які мають рахунки в кредитних установах;
  • • юридичними особами і кредитними установами з отримання та повернення кредитів;
  • • юридичними особами і населенням з виплати заробітної плати та дивідендів;
  • • фізичними та юридичними особами із фіскальними органами з оплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також отримання бюджетних коштів.

Залежно від економічного змісту розрізнюють дві групи безготівкового обігу: за товарними операціями і фінансовими зобов'язаннями.

До першої групи відносять безготівкові розрахунки за товари і послуги, до другої – платежі до бюджету (податок на прибуток, податок на додану вартість та інші обов'язкові платежі) та соціальних органів (єдиний соціальний внесок), погашення банківських позик, сплата відсотків за кредитами, розрахунки зі страховими компаніями.

Порядок проведення безготівкових розрахунків регламентує видана НБУ, Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22 від 21.01.2004 р., відповідно до якої розрахункові операції підприємств з іншими юридичними та фізичними особами здійснюються за допомогою таких форм:

  • • платіжного доручення;
  • • платіжної вимоги-доручення;
  • • платіжної вимоги;
  • • розрахункового чека;
  • • банківських платіжних карток;
  • • акредитива.

Окрім того, підприємства можуть застосовувати для розрахунків векселі.

Сфери безготівкового й готівкового грошового обігу взаємопов'язані; постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівку і навпаки. Так, суб'єкт господарювання знімає за чеком готівку зі свого поточного рахунка у банку для виплати заробітної плати, відпускних, відрядних, надання матеріальної допомоги працівникам тощо. У свою чергу, готівку, яка оприбутковують через касу підприємства, здають у банк, зараховують на поточний або інші рахунки і вона перетворюється на безготівкові кошти.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >