< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні напрямки аналізу фінансової звітності підприємства

Методично правильно сформована фінансова звітність є основою для проведення об'єктивного аналізу і прийняття на цій осевої оптимальних управлінських рішень.

Основними методами аналізу звітності є наступні: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; трендовий аналіз; розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз – дозволяє визначити абсолютні й відносні зміни різних статей звітності у порівнянні з попереднім роком, півріччям чи кварталом.

Для визначення змін у господарській діяльності підприємства більш, ніж за два послідовних роки, застосовується аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу.

Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів. При розрахунку індексів значення базового року приймається за 100%. Відповідно до цього розраховуються індекси для інших років. Базисним роком обирається той рік, показники якого є типовими, характерними для здійснення підприємницької діяльності за нормальних умов. При цьому слід обирати тільки значимі показники.

На відміну від горизонтального аналізу, що показує динаміку статей фінансової звітності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності.

Залежно від конкретних цілей та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики використовують різноманітні набори показників.

У світовій практиці фінансові коефіцієнти як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів та їх власну систематизацію. Американські фірми найчастіше наводять в річному звіті набір з 10-15 показників.

Найчастіше оцінку фінансового стану проводять за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на підставі показників балансу і Звіту про фінансові результати. За допомогою цього способу вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

У Методичних рекомендаціях щодо підготовки аудиторського висновку при перевірці ПАТ та підприємств-емітентів облігацій (схвалених Аудиторською палатою України, протокол засідання від 23.02.2001) згруповані фінасові коефіцієнти в певні групи із зазначенням відповідного нормативного значення (табл 15.7).

Аналіз ліквідності підприємства проводять за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Таблиця 15.7. Показники фінансового стану підприємства

з/п

Показники

Формула розрахунку показника фінансового стану акціонерного товариства та підприємства-емітента облігацій

Орієнтовне позитивне значення показника

1

2

3

1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

К1 = (Грошові кошти + Грошові еквіваленти + Короткострокові фінансові вкладення) / Короткострокові зобов'язання

0,25–0,5

2

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)

К2 = ( Грошові кошти + Грошові еквіваленти + Дебітори (непрострочені та реальні) + Запаси + Витрати) / Короткострокова заборгованість

1,0–2,0

3

Коефіцієнт фінансової стійкості)

КЗ = Власні кошти / Вартість майна (підсумок активу балансу)

0,25–0,5

4

Коефіцієнт структури капіталу (фінансування)

К4 = (Короткострокова кредиторська заборгованість + Довгострокова кредиторська заборгованість) / Власний капі і ал

0,5–1,0

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії)

розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт структури капіталу (фінансування) розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Вказані у таблиці показники фінансового стану, доцільно розраховувати

за попередні 2-3 періоди, включаючи звітний.

В алгоритмі розрахунку показників (табл. 15.8) наводиться номер форми фінансової звітності та рядок, який при цьому використовується.

Фінансові аналітики підприємства можуть використовувати й інші показники. Зокрема, світова практика розробила цілий арсенал методик щодо прогнозування імовірності банкрутства підприємства.

Таблиця 15.8. Алгоритм розрахунку фінансових показників

з/п

Показник

Формула розрахунку

Нормативне значення

1

2

3

1. Аналіз майнового стану підприємства

1.1.

Коефіцієнт зносу основних засобів

зменшення

1.2.

Коефіцієнт оновлення основних засобів

збільшення

1.3.

Коефіцієнт вибуття основних засобів

повинен бути меншим, ніж коефіцієнт оновлення основних засобів

2. Аналіз ліквідності підприємства

2.1.

Коефіцієнт покриття

Більше 1

2.2.

Коефіцієнт швидкої ліквідності

2.3.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,25 – 0,5 збільшення

2.4.

Чистий оборотний капітал (тис. грн.)

>0 збільшення

3. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

3.1.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії)

>0,5

3.2.

Коефіцієнт фінансування

<1 зменшення

3.3.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

>0,1

3.4.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

>0 збільшення

4. Аналіз ділової активності підприємства

4.1.

Коефіцієнт оборотності активів

збільшення

4.2.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

збільшення

4.3.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

збільшення

4.4.

Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)

зменшення

4.5.

Строк погашення кредиторської заборгованості (днів)

зменшення

4.6.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

збільшення

4.7.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)

збільшення

4.8.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

збільшення

5. Аналіз рентабельності підприємства

5.1.

Коефіцієнт рентабельності активів

>0 збільшення

5.2.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

>0 збільшення

5.3.

Коефіцієнт рентабельності діяльності

>0 збільшення

6. Аналіз прибутковості

6.1.

Коефіцієнт прибутковості акцій

збільшення

6.2.

Коефіцієнт дивідендного доходу

збільшення

6.3.

Коефіцієнт виплати дивідендів

збільшення

Джерелами інформації для проведення розрахунків економічних показників і виявлення ознак неплатоспроможності чи банкрутства є вибіркові показники з документів фінансової звітності підприємства.

Поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу. Це відповідає законодавчому визначенню, згідно якого неплатоспроможність – це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності (Пп) за наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань, що визначається за формулою (15.1):

(15.1)

де – відповідні рядки активу балансу;

- підсумок III розділу пасиву балансу.

Від'ємний результат алгебраїчної суми зазначених статей балансу свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу, що передував поданню заяви про порушення справи про банкрутство, мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття (Кн) і коефіцієнт забезпечення власними засобами (Кз) у кінці звітного кварталу менше їх нормативних значень – 1,5 і 0,1 відповідно.

Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається як відношення суми оборотних коштів до загальної суми поточних зобов'язань за кредитами банку, інших позикових коштів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт покриття визначається за формулою (15.2):

(15.2)

де – підсумок II розділу активу балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової сталості, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та

прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до вартості наявних у підприємства оборотних активів – виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою (15.3):

(15.3)

де – підсумок розділу І пасиву балансу;

– підсумки І і II розділів активу балансу відповідно.

Якщо в кінці звітного періоду хоча б один із зазначених коефіцієнтів (Кп або Кз) перевищує його нормативне значення або протягом звітного періоду спостерігається їх зростання, перевага повинна надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Якщо протягом терміну, установленого планом санації боржника, забезпечується позитивний показник поточної платоспроможності і перевищення нормативного значення коефіцієнта покриття (Кп > 1,5) при наявності тенденції зростання рентабельності, платоспроможність боржника може вважатися відновленою (відсутні ознаки потенційного банкрутства).

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менше 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутково працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємств за допомогою коефіцієнта Вівера.

Коефіцієнт Вівера розраховується, як відношення суми чистого прибутку і нарахованою амортизацією до суми довгострокових і поточних зобов'язань, за формулою (15.4):

(15.4)

де -коефіцієнт Вівера;

– чистий прибуток і амортизація, наведені у відповідних рядках форми №2 "Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)";

– довгострокові та поточні зобов'язання, наведені у відповідних рядках форми №1 "Баланс (Звіт про фінансовий стан)".

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Вівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим 0,1.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >