< Попер   ЗМІСТ   Наст >

"Маржинальні революція" в економічній теорії

Еволюція класичної політичної економії, формування принципово нових поглядів на основні проблеми економічної науки, методи їх дослідження і вирішення, створили умови переходу до неокласичної економічної теорії, основою якої стала маржинальна економічна концепція [1].

Виникнення маржиналізму було зумовлено:

  • – прискореним розвитком ринкових відносин;
  • – поглибленням поділу праці та усуспільненням виробництва, що проявилося в утворенні монополій та посиленні індивідуалізації господарського життя та взаємозалежності суб'єктів економічної системи;
  • – відбулися глибокі якісні зміни в виробництві, методах управління економікою, структурі споживчих потреб;
  • – практично сформувався ринок споживача, який прийшов на зміну ринку виробника.

В умовах стихійного ринкового механізму значно зросла роль розрахунків приватного підприємця стосовно прийняття обгрунтованих рішень про обсяги виробництва та продажу, рівня цін тощо, оскільки від цього залежало його процвітання чи невдачі. Маржинальна економічна теорія стала специфічною формою відображення цього процесу, запропонувавши шляхи вивчення конкретних проблем ринку: взаємозв'язок ціни та попиту на окремі товари, комбінації різних чинників виробництва у межах окремих підприємств тощо [2]. Саме це перетворило маржиналізм на економічний метод, в основі якого знаходяться дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи.

Основними принципами маржиналізму є:

  • 1) суб'єктивно-психологічний підхід до економічних явищ. Основним стало не узагальнення фактів господарського життя, як це було у представників класичної політекономії, а суб'єктивна оцінка цих фактів окремою особою. Маржиналісти доводили, що спираючись на суб'єктивні оцінки, можна пояснити загальні загальні правила економічної поведінки, будь-які економічні явища і процеси;
  • 2) раціональна економічна поведінка суб'єктів за умов вільного підприємництва. Ринкова економіка уявлялася як сукупність раціонально мислячих суб'єктів господарювання, поведінка яких спрямована на максимізацію власної вигоди. Цей принцип висував на перший план сферу споживання, а сфері виробництва відводив підпорядковану роль;
  • 3) рідкісність, тобто обмежений характер ресурсів, припущення про обмеженість, фіксовану величину пропозиції певного ресурсу чи якогось блага. Тому ціна життєвих благ повністю залежить від попиту на них;
  • 4) способи економічного аналізу процесів і явищ (причинно-наслідкова залежність економічних явищ, функціональний аналіз, математичні та статистичні методи аналізу);
  • 5) ідеологічна нейтральність економічного аналізу.

Щоб підкреслити об'єктивність своїх досліджень, неокласичні теоретики відмовились від традиційної назви науки "політична економія" на користь більш нейтральної – "економіко" (economics).

Перегляд цінностей класичної політичної економії наприкінці XIX ст. нерідко називають "маржинальною революцією" [3].

Примітки

  • 1. Родоначальниками маржиналізму вважаються:
    • – Карл Менгер (1840-1921), засновник і лідер австрійської школи і теорії граничної корисності; праці- "Основи політичної економії" (1871), "Дослідження про методи соціальних наук і політичної економії зокрема" (1883);
    • – Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882), британський економіст, статистик, філософ, математик; праці – "Теорія політичної економії" (1871), "Принципи науки" (1874);
    • – Леон Вальрас (1834-1910) французький економіст, праця "Елементи чистої політичної економії" (1874).

Зазначені автори розвинули і збагатили вчення про корисність мислителів XVIII ст. Кондильяка та Галіані теорією граничного аналізу (marginal analisis). Цей термін і дав назву цій течії економічної науки.

  • 2. Маржиналізм запропонував систему дослідження ринкової поведінки окремого суб'єкта господарювання та виявлення закономірностей економічного розвитку на рівні фірми (підприємства), тобто на рівні мікроекономіки.
  • 3. Термін "маржинальна революція" вперше застосував у 1886 р. Леон Вальрас. Виокремлюються два етапи "маржинальної революції":
    • – ранній маржиналізм – 70-80-ті роки – акцентував увагу на значенні економічного дослідження попиту з використанням причинно-наслідкового аналізу;
    • – формування на грунті маржиналізму неокласичної теорії – 90-і роки – досліджували і попит і пропозицію з використанням функціонального аналізу економічних явищ і процесів, а згодом і метод математичного моделювання економічних процесів як засіб реалізації концепції економічної рівноваги на рівні мікроекономіки, який грунтувався на законі ринків Ж.Б. Сея з його головною ідеєю про саморегулювання та "автоматичну" рівновагу економіки.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >