< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мікроекономічні знання як відносно самостійні складові системи теоретичних економічних знань

Становлення і розвиток мікроекономічної теорії

Як складова економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX – на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку.

Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Так, використовуючи подвійну методологію економічного аналізу, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи функціонального аналізу.

У період пізнього класицизму багато економістів, застосовуючи цей метод, часто робили фундаментальні відкриття в мікроекономіці.

Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т. Мальтус і Ж.-Б. Сей. Закон спадної доходності Мальтуса та теорія трьох факторів виробництва Сея досі використовуються в мікроекономічному аналізі.

У другій половині XIX ст. завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання. За цих умов особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики. Якісний аналіз, як правило, витісняється кількісним.

Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку [1, с. 10-11].

І етап (1845–1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:

Г. Госсен – вперше використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював закони насичення потреб людини;

К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк (австрійська школа) – збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення;

Дж. Б. Кларк (представник американської школи) – порушив питання про необхідність визначення граничної корисності не лише щодо предметів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів виробництва.

II етап (18901933). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла "Принципи економіки" (в оригіналі "Principals of Economics", 1890) наука дістала свою першу назву "Economics".

Представники другого етапу:

А. Маршалл: запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни – граничною корисністю та витратами виробництва; сформулював закони попиту та пропозиції; значну частину своїх досліджень присвятив вивченню мотивів поведінки окремих господарюючих суб'єктів;

У Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето (математична школа): вперше широко використали апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробували описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вони запропонували якісний (ординалістський) підхід до визначення граничної корисності і обгрунтували теорію загальної економічної рівноваги.

III етап (1933 – до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями:

ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін);

теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенлітерн, Дж. фон Нейман).

Сьогодні мікроекономіка визнана в усьому світі. З цієї дисципліни написано десятки тисяч досліджень і сотні підручників зарубіжних і вітчизняних учених [2].

Примітки

  • 1. Задоя А.О. Мікроекономіка: Навч, посіб. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 176 с.
  • 2. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Аналітична економія. Принципи, проблеми і політика. Частина 2. Мікроекономіка / Пер. з англ. 13 видання. Наук. ред. перекладу Т. Панчишина. – Львів: Просвіта, 1999.–650с.; Піндайк Р. С., Рубінфельд Д. Л. Мікроекономіка / Пер. з англ. А. Олійника та Р. Скільського. – К.: Основи, 1996. –646 с.; Семюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Мікроекономіка: Пер. з англ. / Наукова редакція перекладу С. Панчишина. –К.: Основи, 1998 – 676с.; Хайман Д. Н. Современная микроэкономика: анализ и приложения: Пер. с англ. В 2 т. – М.: Финансы и статистика, 1992. ТЛ. – 384с.; Т.2.- 384с.; Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с. [Мікроекономіка – с. 12 -210]; Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. –Київ: Лібра, 1998. –254 с.; Вэриан Х. Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред Н. Л. Фроловой. – М. : ЮНИТИ, 1997. – 767 с.; .Ястремський О. I., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. –К.: Знання, 1998. –674 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >