< Попер   ЗМІСТ   Наст >

"Національна система політичної економії" Фрідріха Ліста

Ф. Ліст [1] свої ідеї виклав у книзі "Національна система політичної економії" (1841) [2], де, полемізуючи з класичною школою, відстоює право кожної нації на специфічний характер розвитку. Він запропонував національну економію, як альтернативу космополітичній економії А. Сміта та його послідовників: "наука не має права не визнавати природу національних відносин" [3].

Теоретичним обгрунтуванням цього служить його вчення про стадії економічного розвитку[4]. Різні країни в даний момент можуть перебувати на різних стадіях розвитку, а тому їхні економіки не можуть підпорядковуватися єдиним універсальним законам. Відповідно до цього повинна будуватися й економічна політика держави, яка повинна враховувати особливості тієї стадії, на якій перебуває країна, щоб щонайкраще вирішити головне завдання – сприяти розвитку продуктивних сил нації [5]. Так, торгові взаємовідносини країн, які перебувають на одній стадії розвитку, можуть дотримуватися принципу вільної торгівлі. Але для країн, які перебувають на різних стадіях, цей принцип не підходить, тому що менш розвинута країна свідомо програє, не витримуючи конкуренції з боку промислово більш розвинених країн. У цій ситуації для неї більш придатною буде протекціоністська політика, яка захищає молоду вітчизняну промисловість від іноземної конкуренції [6].

Ліст однак бачить і негативні наслідки протекціонізму, який створює пільгові умови вітчизняним виробникам, що послабляє для них стимули пошуку найбільш ефективних варіантів економічних рішень.

Тому він веде мову про "виховний протекціонізм", який підтримує національну промисловість лише доти, поки вона на зміцніє і не досягне того ж рівня, що і її іноземні конкуренти. Після цього стає можливим і доцільним повернутися до політики вільної торгівлі. Свої висновки Ліст намагається підкріпити докладним описом господарської історії європейських країн. Цьому присвячена значна частина його книги. Звернення до економічної історії стає важливим аргументом в обгрунтуванні закономірностей господарського життя.

Цей підхід був сприйнятий, розвитий і в кінцевому рахунку оформлений в особливий напрямок в економічній науці, який одержав назву історичної школи.

Ліст обґрунтував необхідність активної економічної ролі держави в реалізації політики "виховного протекціонізму". Державі насамперед належить вирішальна роль у формуванні ліберального спрямування морального духу нації. Саме державі він відводив функцію організації, поєднання та захисту нації, яку здатна виконати лише сильна держава. А це стане запорукою створення матеріальної складової продуктивних сил і умов для економічного прогресу.

Отже, діяльність держави повинна опиратись на об'єктивні, "особливі для кожної з націй" економічні закони і "дух нації". Лише по досягненню певного ступеню розвитку нація зможе надалі розвиватись за космополітичними законами, відкритими класичною школою.

Примітки

  • 1. Фрідріх Ліст (1789-1846). Один із засновників історичної школи Німеччини, найважливіша заслуга якої – утвердження ролі історизму: історичний підхід – головний принцип.
  • 2. Праця – "Національна система політичної економії" (1841). Історія моєї книжки, – пише Ліст, – є історія половини мого життя або історія Німеччини з 1800 по 1840 роки.
  • 3. Лист Ф. Национальная система политической экономии: пер. С нем. [Текст] / Ф. Лист. – СПб, 1991. – С. 235.

Політична економія є "...такою наукою, яка, усвідомлюючи сучасні інтереси й особливе становище націй, навчає, яким чином кожна нація може підвестися на такий ступінь економічної культури, на якому союз її з іншими цивілізованими націями буде можливий завдяки свободі обміну можливим і корисним" (с. 9).

  • 4. Ліст виділяє п'ять таких стадій: мисливську, пастушу, землеробську, землеробсько-мануфактурну, землеробсько-мануфактурно-торгову. Концепція стадійного економічного розвитку дала вченому підстави зробити висновок, що держава повинна враховувати специфіку кожного етапу господарського розвитку нації для неухильного зростання її продуктивних сил. На думку вченого, для країн, які перебувають на третій (землеробство) та п'ятій (аграрно-мануфакту рно-комерційній) стадіях, доцільною є національна економічна політика вільної торгівлі, яка дає змогу найповніше реалізувати національні економічні інтереси. Водночас для держав, що перебувають на четвертій (аграрно-мануфактурній) стадії, вкрай важливою є політика протекціонізму, спрямована на захист ще не зміцнілої національної промисловості.
  • 5. До продуктивних сил він включає свободу думки, совісті, преси, суд присяжних, публічність судових засідань, контроль адміністрації, парламентський уряд, тобто те, що сьогодні називається відкритим суспільством.
  • 6. Протекціонізм, за Лістом – це не охоронець внутрішнього ринку, не захист національного виробника, це потужний фактор сприйняття нової культури в широкому змісті слова і перш за все індустріального виховання нації і виховання такого міського населення, котре є функціонером індустріального розвитку.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >