Сутність та значення діагностики в системі управління. Роль діагностики в управлінні конкурентоспроможністю
Теоретичні та методологічні основи діагностики, її значення в системі управління підприємством
Об'єктпвна необхідність діагностики в системі управління
На питання "що є найціннішим товаром у сучасному світі?" більшість людей із впевненістю відповідає: "інформація!". Проте, замислитесь: а чи завжди володіння навіть найновітнішою і найціннішою інформацією забезпечило Вам будь-які переваги над іншими людьми? Ні. Тому що інформація сама по собі нічого не варта. Можна заздалегідь відносно точно знати про настання певних подій і не пристосуватися до них, не відреагувати або відреагувати не так, як того вимагають обставини. Тоді володіння інформацією нічого не дасть, її цінність буде втраченою. Адже цінність інформації виникає лише тоді, коли людина може вчасно, правильно і ефективно скористатися нею. Задля цього замало володіти інформацією – її потрібно розуміти.
Особливої значимості правильне розуміння інформації набуває в процесі управління підприємство. Адже від цього безпосередньо залежить прийняття ефективних управлінських рішень.
Оволодіння інформацією відбувається у процесі її обліку і накопичення, розуміння приходить у процесі вивчення і аналізу, використання – у процесі управління. Така своєрідна тріада притаманна усім сферам життєдіяльності людини. У сфері управління підприємством її можна інтерпретувати таким чином (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Місце діагностики в інформаційно-управлінському середовищі підприємства
Отже діагностика є інструментом менеджменту, який допомагає зрозуміти сутність подій і процесів, які відбуваються у сфері господарської діяльності, економіки і фінансів підприємства, виявити їх причини й оцінити наслідки, та слугує основою для прийняття ефективних управлінських рішень. У більш вузькому сенсі під діагностикою розуміють метод оцінювання і прогнозування фінансово-економічного стану підприємства й результатів його діяльності.
Діагностика в системі управління тісно пов'язана із таким поняттям як аналіз господарської діяльності чи фінансово-економічного стану. Подеколи ці поняття навіть цілком виправдано змішують.
Застосування діагностики як інструменту управління розповсюджується на всі сфери, в яких відбувається вироблення й прийняття управлінських рішень – формування бізнес- та корпоративних стратегій, позиціювання та просування товарів на ринку, інвестування, кредитування, налагодження господарських відносин з партнерами, конкурентна боротьба, процеси банкрутства і санації підприємств тощо. Це пояснює широку розповсюдженість діагностики в управлінні господарською діяльністю і виключне значення у системі економічних знань.
Основне призначення діагностики полягає у забезпеченні корисності її результатів для прийняття управлінських рішень. Такі рішення можуть прийматися як внутрішніми, так і зовнішніми щодо підприємства особами. Тому усіх користувачів інформації, яка висвітлює відомості про стан і результати діяльності підприємства, можна поділити на внутрішніх і зовнішніх (рис. 1.2).
Різні користувачі для прийняття власних управлінських рішень та виконання своїх функцій потребують різної інформації про майновий і фінансово-економічний стан, умови і результати діяльності підприємства. Обсяги та якість такої інформації залежать від їх цілей, інтересів і ризиків, яких вони набувають у процесі співпраці з підприємством.
Рис. 1.2. Користувачі результатів діагностики
Керівники підприємства. їх основною функцією є ефективне управління усіма ланками діяльності підприємства, тому вони потребують найбільшого обсягу інформації. Фактично їх цікавлять усі процеси і тенденції, що виникають на підприємстві.
Керівники підрозділів. Покликані здійснювати управління окремими структурними підрозділами підприємства, тому потребують інформації про підпорядковані їм підрозділи у повному обсязі, а також про інші підрозділи підприємства тією мірою, якою така інформація може вплинути на ефективність їхньої управлінської діяльності.
Працівники бухгалтерії та фінансових служб. Здійснюють інформаційне забезпечення керівників підприємства і підрозділів. Обсяг корисної інформації для них обмежується тим спектром даних, який забезпечує ефективне виконання функцій аналізу, контролю, планування на підприємстві на забезпеченні поінформованості керівників підприємства.
Працівники підприємства. Наймані працівники зацікавлені в інформації для виконання покладених на них функцій, а також при прийнятті рішень щодо подовження терміну роботи на підприємстві. Здебільшого їх цікавить можливість збереження робочих місць у перспективі та підвищення рівня оплати праці.
Власники підприємства. Усіх власників можна поділити на тих, які здійснюють контроль над підприємством або прагнуть такого контролю, та тих, які інвестують виключно з метою отримання прибутку або збереження капіталу (наприклад, окремі портфельні інвестори фондового ринку). Перша група власників потребує усієї інформації, яка спроможна допомогти ефективно контролювати підприємство (майновий стан, борговий тягар, прибутковість і рентабельність, платоспроможність і ліквідність, конкурентні позицій на ринку, ділова активність тощо). Другу групу власників здебільшого цікавить прибутковість підприємства, його фінансова стійкість, платоспроможність, дивідендна політика, а також положення підприємства на ринку цінних паперів (зокрема ліквідність акцій, рівень їх котирування тощо).
Органи, до сфери управління яких належить підприємство. До таких органів належать органи місцевого самоврядування, відомства, державні установи і організації (для державних і комунальних підприємств), а також холдингові структури, інвестиційні компанії, промислово-фінансові групи тощо (для підприємств приватної і колективної форми власності). Зазвичай органи управління потребують широкого спектру інформації про підприємство, проте її конкретні обсяги залежатимуть від рівня контролю над підприємством та політикою управління.
Потенційні інвестори. Зацікавлені в інформації щодо поточної інвестиційної привабливості підприємства і перспектив його розвитку. Зазвичай спектр корисної для них інформації широкий і включає дані про фінансову стійкість, прибутковість, ліквідність, платоспроможність, майновий стан, конкурентні позиції на ринку, ефективність управління, наявність та стан партнерів по бізнесу тощо.
Банківські та кредитні установи. Здійснюючи кредитування підприємства, такі установи несуть різноманітні фінансові і кредитні ризики. Тому здебільшого їх цікавить інформація про кредитоспроможність підприємства, його наявні боргові зобов'язання, в тому числі прострочені, якість майнових активів, попередню кредитну історію тощо.
Постачальники й інші кредитори. Зацікавлені у інформації щодо стійкості і ритмічності діяльності підприємства, оскільки ці характеристики дозволяють їм формувати власну збутову політику на перспективу. Також потребують інформації про платоспроможність і ліквідність підприємства, наявність боргових зобов'язань, у тому числі прострочених, у випадках постачання підприємству продукції (товарів, робіт, послуг) у кредит.
Покупці. Ця група користувачів інформації для формування власної ефективної системи постачання зацікавлена у даних про ритмічність діяльності підприємства, якість його продукції, перспективи технологічного оновлення виробництва. У випадках укладання угод з попередньої оплатою поставок покупців цікавитиме інформація про платоспроможність і ліквідність підприємства, наявність залишків готової продукції, процеси виробництва і збуту тощо.
Державні і місцеві регулюючі й контролюючі органи. Потребують інформації, яка дозволяє ефективно контролювати сплату податків і зборів (Державна фіскальна служба України), соціального внеску (Пенсійний фонд України), цільового використання бюджетних коштів (для бюджетних установ і організацій), а також інших даних, які дозволяють контролювати підприємство і допомагають здійснювати економічну і фінансову політику держави.
Конкуренти. Потребують усієї інформації, яку можна ефективно використати у конкурентній боротьбі. При належному стані управління і контролю на підприємстві доступ конкурентів до будь-якої інформації про підприємство має обмежуватися виключно оприлюдненими даними.
Інші зовнішні користувачі. До інших користувачів належать профспілки, аудиторські і консалтингові фірми, преса, інформаційні і аналітичні агентства тощо. Спектр інформації, якої вони потребують, різниться і залежить від виконуваних ними функцій. Наприклад, консалтингові фірми для ефективного виконання дорадчих функцій можуть потребувати такого ж обсягу інформації, як і керівники підприємства, а окремі інформаційні агентства – лише загальних даних про доходність підприємства, наявний капітал тощо.
Користувачі можуть залучати інформацію з найрізноманітніших джерел. Проте, основним інформаційним джерелом діагностики має слугувати офіційна звітність підприємства.
