Діагностика нематеріальних активів

У сучасних умовах розвитку світового і національного господарства забезпечити конкурентні переваги та стабільність діяльності можуть лише ті підприємства, які активно долучаються до впровадження у виробництво результатів науково-технічного прогресу та забезпечують інноваційний тип розвитку. У зв'язку з цим порядок оцінювання і аналізу нематеріальних активів стають актуальними для багатьох суб'єктів господарювання.

Інформаційною базою для здійснення аналізу є "Баланс" підприємства, І частина "Нематеріальні активи" форми № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", а також інформація обліку підприємства та технічні й інші дані про нематеріальні активи.

Аналізуючи нематеріальні активи вивчають їх обсяг і динаміку, структуру у розрізі окремих видів, строки корисного використання, правову захищеність, а також доходність, ліквідність та ступінь ризику вкладень у нематеріальні активи.

Оцінюючи структуру нематеріальних активів їх вивчають за такими видами: права на користування природними ресурсами; права на користування майном; права на знаки для товарів і послуг; права на об'єкти промислової власності; авторські та суміжні з ними права; гудвіл; інші нематеріальні активи.

При аналізі структури нематеріальних активів за джерелами надходження виділяють такі їх групи: внесені засновниками; придбані за плату або в обмін на інше майно; отримані безкоштовно від юридичних або фізичних осіб; отримані у вигляді субсидій державних органів.

Аналізуючи структуру нематеріальних активів за ступенем правової захищеності виділяють їх окремі групи, які захищені: патентами або винаходами; зареєстрованими ліцензіями; свідоцтвами на корисну модель; патентами на промислові зразки; свідоцтвами на товарний знак; свідоцтвами на право користування найменуванням місця походження товару; свідоцтвами про офіційну реєстрацію програм ЕОМ, баз даних і типологій мікросхем; авторськими правами.

Оцінювання структури нематеріальних активів за строками корисного використання передбачає диференціацію їх на декілька груп з термінами використання від 1 до 10 років.

Аналізом структури вибуття нематеріальних активів визначають його причини: списання після закінчення строку служби; списання раніше встановленого строку служби; продаж (уступка) виключних прав; безкоштовна передача нематеріальних об'єктів.

При оцінюванні ліквідності нематеріальні активи поділяють на три основних групи: високоліквідні, з обмеженою ліквідністю, неліквідні. Аналізом частки кожної з цих груп у сукупній вартості нематеріальних активів оцінюють ступінь ризикованості вкладення коштів у такий вид майна.

Окрім того, експертним методом визначається престижність нематеріальних активів.

Поряд з аналізом стану і структури нематеріальних активів вагоме значення має оцінювання ефективності їх використання. Для цього застосовують показник доходності використання нематеріальних активів. який обчислюється за формулою:

(3.1)

де – доходність використання нематеріальних активів, %;

– прибуток, отриманий від використання нематеріальних активів у досліджуваному періоді;

НА – середня вартість нематеріальних активів у досліджуваному періоді.

Величина цього показника залежить від рентабельності нематеріальних активів (відношення отриманого прибутку до суми амортизації нематеріальних активів) і коефіцієнту оборотності (відношення суми річної амортизації по

нематеріальних активах до їх середньорічної первісної вартості). Взаємозв'язок даних показників можна представити таким чином:

(3.2)

де А – сума річної амортизації нематеріальних активів.

Вказана факторна модель дає можливість проаналізувати вплив рентабельності й оборотності на рівень доходності нематеріальних активів.

У випадках, коли відсутня інформація про суму прибутку, отриманого від використання нематеріальних активів, доходність обчислюється, виходячи із загальної суми чистого прибутку підприємства.