Діагностика фінансової стійкості підприємства

Поняття "фінансової стійкості", мета і методи її діагностики

Фінансова стійкість є ключовою характеристикою фінансового стану підприємства. Особливістю функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є динамічність, мінливість оточуючого середовища. Тією чи іншою мірою постійно змінюється кон'юнктура ринку, природно-кліматичні, погодні і екологічні умови ведення бізнесу, політична ситуація в країні та у світі, ресурсна забезпеченість бізнесу й вартість засобів виробництва, законодавчі, зокрема податкові, умови діяльності, соціально-психологічні чинники життя суспільства, уподобання споживачів тощо. Під впливом зовнішніх змін, а іноді й відокремлено від них, змінюються внутрішні умови господарювання підприємства: склад і кваліфікація працівників, правова форма організації бізнесу, організаційна структура і структура управління, асортимент вироблюваної продукції, її якість тощо. Така мінливість зовнішніх і внутрішніх умов господарювання змушує менеджмент підприємств вишукувати нові, більш ефективні види бізнесу, запроваджувати прогресивні технології управління. В кінцевому рахунку така ситуація сприяє зміцненню окремих підприємств, підвищує їх конкурентні позиції на ринку і здатність генерувати прибуток, поліпшує умови праці робітників, добробут власників тощо. Натомість інші господарюючі суб'єкти, які неспроможні вчасно пристосуватися до змін і адекватно відреагувати на них, втрачають власний потенціал, конкурентні переваги, стають збитковими і банкрутують. У ринкових умовах виживає і розвивається лише сильний і виважений господарник. Така здатність до виживання і розвитку і є фінансовою стійкістю підприємства.

Отже, фінансова стійкість підприємства являє собою здатність суб'єкта господарювання функціонувати та розвиватись, зберігаючи рівновагу своїх активів та пасивів у мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість. Основними характеристиками фінансової стійкості є: по-перше, структура джерел фінансування підприємства та забезпечення оптимальних пропорцій між власним і позиковим капіталами;

по-друге, раціональність розміщення залучених коштів (як власних, так і позикових) у активах підприємства для забезпечення господарської діяльності;

по-третє, оптимальність співвідношень між активами і пасивами підприємства, за якої забезпечується його платоспроможність та привабливість для потенційних інвесторів;

по-четверте, здатність підприємства отримувати прибутки й забезпечувати у такий спосіб відшкодування інтересів кредиторів та зростання капіталу власників.

Основна мета діагностики фінансової стійкості полягає в оцінюванні стабільності функціонування підприємства у поточному періоді та на перспективу. Основними задачами діагностики фінансової стійкості є:

• – своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності й поліпшення структури капіталу;
• – оцінювання фінансових ризиків діяльності;
• – вишукування резервів покращення фінансового стану підприємства та його платоспроможності;
• – оцінювання ймовірних фінансових результатів діяльності підприємства виходячи з реальних умов господарювання та наявних власних і позикових засобів;
• – розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та зміцнення финансового стану підприємства.

Зважаючи на ємність поняття фінансової стійкості та масштабність задач, які вирішуються у процесі її аналізу, використовують багато різноманітних методів оцінювання фінансової стійкості. Основними з них є:

• 1) коефіцієнтний аналіз финансово! стійкості;
• 2) аналіз джерел фінансування запасів (важко ліквідних активів);
• 3) оцінювання власного оборотного капіталу й аналіз маневреності.

Для поглиблення аналізу фінансової стійкості обчислюють запас фінансової міцності та визначають точку беззбитковості (маржинальний аналіз), використовують результати оцінювання структури активів і джерел фінансування капіталу, а також здійснюють аналіз покриття (див. тему 8 навчального посібника).