Порядок обчислення та оцінювання показників ліквідності і платоспроможності

Найбільш уживаним методом оцінювання ліквідності й платоспроможності підприємства є аналіз покриття. Його сутність полягає у визначенні й оцінюванні співвідношення оборотних активів або їх окремих, найбільш ліквідних елементів з борговими зобов'язаннями, які мають бути погашеними у найближчій перспективі (у термін не більше 1 року). Простота розрахунків, доступність інформації (адже більшість показників обчислюється виключно на інформацією балансу), зрозумілість порядку оцінювання й формування аналітичних висновків сприяли широкому розповсюдженню даного методу. Показники покриття широко використовують як у внутрішній, так і в зовнішній діагностиці. Для основних показників встановлені нормативні значення. Особливістю вказаних нормативів за вітчизняними методиками діагностики є їх відносне завищення порівняно з нормативами, прийнятими у розвинених країнах.

Порядок обчислення коефіцієнтів наведено в табл. 8.6. До основних показників платоспроможності і ліквідності відносять коефіцієнти абсолютної і швидкої платоспроможності та покриття. У різних методиках фінансової діагностики назва вказаних показників різниться. Зазвичай у тих із них, які розроблялися у 90-х pp. минулого століття, вказані показники носять назву коефіцієнтів ліквідності, у методиках, розроблених пізніше, – коефіцієнтів платоспроможності. Сучасний підхід до визначення сутності цих показників більш виправданий, тому у даному навчальному посібнику показники вказані як коефіцієнти платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності показує, яку частку термінових боргів підприємства можна сплатити на дату складання балансу грошовими коштами та іншими абсолютно ліквідними активами, які можна використати в якості платіжних засобів.

Нормативне значення цього коефіцієнту коливається у різних методиках від 0,1 до 0,2, позитивно розцінюється його зростання у динаміці. Водночас, необхідно зауважити, що при вагомому зростанні коефіцієнту абсолютної платоспроможності необхідно поглиблено проаналізувати зміни залишків грошових коштів. Ситуацію з їх надмірним зростанням в абсолютному і відносному виразах недоцільно оцінювати завжди позитивно. Адже грошові кошти, які не вкладені у діяльність, не приносять доходу і поліпшення платоспроможності може одночасно призводити до втрати потенційних прибутків. Таким чином, позитивно можна розцінювати зростання коефіцієнту абсолютної платоспроможності лише у певних межах – як правило не більше 0,3-0,5.

Таблиця 8.6

Показники оцінювання платоспроможності підприємства

Коефіцієнт швидкої платоспроможності (швидкої ліквідності) показує, яку частку короткострокової заборгованості можна сплатити за рахунок грошових коштів та інших активів, які можна відносно швидко перетворити на грошові засоби, а саме – дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги та за розрахунками. Оскільки до швидколіквідних активів відносять усі оборотні кошти за виключенням запасів, то більш спрощеним методом обчислення цього коефіцієнту є визначення чисельника шляхом зменшення оборотних активів на вартість усіх запасів підприємства. Нормативне значення коефіцієнта за різними методиками варіюється від 0,75 до 1,5, позитивно розцінюється зростання у динаміці. Водночас зазначимо, що значне підвищення даного показника може обумовлюватися випереджаючими темпами зростання дебіторської заборгованості порівняно із короткостроковою заборгованістю перед кредиторами, що не завжди позитивно. Дебіторська заборгованість виникає у випадках реалізації продукції у кредит (з оплатою через певний проміжок часу після здійснення поставки). Такий спосіб розрахунків дає можливість підприємству збільшити обсяги реалізації, а також застосовувати підвищені цінові надбавки для покупців, що придбають продукцію у кредит. У такому разі зростання дебіторської заборгованості в цілому позитивно впливає на фінансовий стан і результати діяльності підприємства. Проте, виникнення дебіторської заборгованості зумовлює вилучення з обороту підприємства еквівалентної суми засобів. Зважаючи на ймовірність несплати або невчасної сплати боргів дебіторами, зростання дебіторської заборгованості може спричинювати підвищення фінансових ризиків і негативно позначатися на фінансовому стані підприємства. Тому зростання коефіцієнта швидкої платоспроможності доцільно оцінювати позитивно тільки у певних межах (до 2-3).

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт загальної або поточної ліквідності) відображає на скільки короткострокові борги підприємства покриваються оборотними активами. За вітчизняними методиками фінансової діагностики зазвичай його оптимальне нормативне значення прийнято на рівні 2. Позитивно розцінюється зростання показника у динаміці. Проте, як і у випадках з попередніми коефіцієнтами, до певної межі. У розвинених країнах норматив коефіцієнту покриття нижчий і у середньому становить 1,25-1,5. Водночас оптимальне значення показника вагомим чином залежить від галузі та видів діяльності підприємства. У табл. 8.7 наведено приклади нормативних значень коефіцієнта покриття для підприємств різних галузей в окремих країнах.

Таблиця 8.7

Значення нормативу коефіцієнта покриття в окремих країнах світу по різних галузях економіки [24]

Три наведених вище коефіцієнта слугують основними при аналізі ліквідності і платоспроможності, вони включені практично в усі методики фінансової діагностики. Для поглиблення і розширення аналізу обчислюють ряд інших показників.

Коефіцієнт покриття запасами використовують для оцінювання співвідношення вартості усіх запасів підприємства та його короткострокової заборгованості. Аналізують цей показник одночасно з коефіцієнтом швидкої платоспроможності.

При зростанні обох показників спостерігається тенденція покращення як швидкої, так і поточної платоспроможності. У випадку зростання коефіцієнту покриття запасами на тлі зниження коефіцієнта швидкої платоспроможності загальний рівень покриття залишається відносно стабільним, проте знижується здатність підприємства сплачувати борги у встановлені терміни.

При зворотній тенденції, коли коефіцієнт покриття запасами знижується, а коефіцієнт швидкої платоспроможності зростає, підвищується здатність підприємства вчасно оплачувати боргові зобов'язання, хоча загальний рівень платоспроможності і ліквідності не змінюється. Одночасне зниження обох показників свідчить про погіршення платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт покриття запасами готової продукції і товарів дає можливість оцінити здатність підприємства сплатити короткострокові зобов'язання шляхом трансформації у грошові кошти найбільш ліквідної частини запасів. Позитивно оцінюють його у разі зростання в динаміці. Водночас, значне збільшення показника може свідчити про затримку у реалізації готової продукції і товарів підприємства, їх надмірне накопичення на складах і свідчити про негативні тенденції. В такому випадку доцільно поглиблено проаналізувати структуру і динаміку збуту з метою вироблення заходів із забезпечення його ритмічності у перспективі.

Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості визначають для оцінювання здатності підприємства погашати свою кредиторську заборгованість шляхом ліквідації дебіторських рахунків, а також виявлення балансу між залученими коштами через купівлю сировини, матеріалів, послуг тощо у кредит та вилученими – через продаж власної продукції у кредит. Цей показник є найбільш спірним серед коефіцієнтів аналізу ліквідності і платоспроможності, адже навіть при оптимальних співвідношеннях дебіторської і кредиторської заборгованості за обсягами, вони можуть суттєво різнитися за термінами сплати. У такому разі аналіз показника не дає уявлення про реальну платоспроможність підприємства. З цих причин його доцільно використовувати лише для розширення діагностики.

Коефіцієнт мобільності активів показує частку оборотних і прирівняних до них активів у майні підприємства. Його оптимальне значення залежить від специфіки діяльності підприємства – для фондомістких виробництв показник має бути не значним, а для підприємств торгівлі й інших, специфіка діяльності яких вимагає підвищеної забезпеченості оборотним капіталом – навпаки підвищеними. У будь-якому разі зростання показника у динаміці свідчить про підвищення ліквідності активів підприємства і може розцінюватися позитивно.

Частка дебіторської заборгованості в оборотних активах слугує індикатором кредитної політики підприємства. Оцінювання показника здійснюється виходячи з доцільності продажу продукції підприємства у кредит.

Коефіцієнт прострочення дебіторської заборгованості відображає частку простроченої дебіторської заборгованості у її загальній вартості, а частка простроченої дебіторської заборгованості у оборотних активах свідчить про її питому вагу в оборотних активах.

Оптимальною є ситуація, коли обидва показника дорівнюють нулю. Якщо ж їх значення вище нуля, позитивно розцінюється зниження показників у динаміці. У протилежному випадку керівництву підприємства доцільно посилити контроль за сплатою дебіторських рахунків, а також переглянути сформовану на підприємстві кредитну політику.

Частки грошових коштів у сукупних та оборотних активах слугують індикаторами забезпеченості підприємства готовими засобами платежу. У випадках низької платоспроможності позитивно розцінюється зростання показників у динаміці.

В табл. 8.8 наведено приклад аналізу ліквідності і платоспроможності підприємства "Київ".

Показники табл. 8.8 розраховані на підставі інформації додатків Б ( або додатку А) і Е.

Як видно з табл. 8.8 платоспроможність і ліквідність досліджуваного підприємства є недостатніми і суттєво погіршується у динаміці впродовж усього досліджуваного періоду, що підтверджує висновки, зроблені у процесі аналізу ліквідності балансу.

Жоден із коефіцієнтів платоспроможності не досягає нормативного значення. Короткострокова заборгованість покривається абсолютно ліквідними активами лише на 2-5 % (коефіцієнт абсолютної платоспроможності коливається від 0,02 до 0,05).

Таблиця 8.8

Оцінка платоспроможності підприємства "Київ"

Така ситуація склалася внаслідок незадовільної забезпеченості підприємства грошовими коштами. їх частка у сукупних активах упродовж року та в оборотних активах упродовж трьох останніх кварталів не перевищує 1%. На тлі зростання частки дебіторської заборгованості в оборотних активах підприємства погіршується її стан і збільшується питома вага прострочених платежів. Упродовж трьох останніх кварталів частка простроченої дебіторської заборгованості в оборотних активах складає близько 5%.

Отже підприємству необхідно вжити заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності і ліквідності.