< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Діагностика у сфері фінансового інвестування

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти. Фінансовий інструмент – це цінний папір або, оформлений відповідно до вимог законодавства, документ, який підтверджує право власності на цінні папери або їх похідні, валютні цінності, придбання чи поставку в певний строк цінних паперів або валютних цінностей та інші види фінансових активів. В свою чергу цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. До основних видів цінних паперів належать акції (в тому числі прості й привілейовані), облігації (в тому числі облігації підприємств, державних та місцевих позик), інвестиційні сертифікати, казначейські зобов'язання, депозитні й ощадні сертифікати, векселі, похідні цінні папери (ф'ючерсні і форвардні контракти, опціони) тощо.

У практичній діяльності підприємств в Україні фінансові інвестиції – це вкладення, які у прямий спосіб не пов'язані із забезпеченням операційної діяльності. Вони поділяються у бухгалтерському обліку на довгострокові й поточні. Довгострокові фінансові інвестиції вкладення у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств тощо. Довгострокові фінансові інвестиції відносять до необоротних активів. Поточні фінансові інвестиції – вкладання коштів у короткострокові цінні папери та еквіваленти грошових коштів, у тому числі депозитні сертифікати. Поточні фінансові інвестиції представляють собою частину оборотних активів.

Інвестуванню загалом й фінансовим інвестиціям особливо притаманний своєрідний антагонізм прибутку й ризику. Найбільш доходні вкладення, як правило, є одночасно найризикованішими, і навпаки. Таке співвідношення зберігається не завжди, проте воно є відносно типовим на фондовому ринку. Це, а також різноманіття фінансових інструментів, швидкоплинна ситуація на ринку, зміни власних пріоритетів та цінностей, розширення механізмів банкрутства підприємств й інші чинники спонукають інвесторів розширювати напрями інвестування, вкладати засоби у різноманітні фондові інструменти. Це призводить до формування портфелів цінних паперів. Портфелем фінансових інвестицій (цінних паперів) називається сукупність усіх придбаних інвестором цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Формування портфеля фінансових інвестицій та забезпечення цілей інвесторів передбачає ретельний аналіз, по-перше, загальних тенденцій фондового ринку; по-друге, доходності й ризикованості окремих фінансових інструментів; по-третє, стану й тенденцій розвитку емітентів цінних паперів. Вирізняють два окремих підходи до такого аналізу: технічний і фундаментальний. Основні відмінності цих підходів полягають в тому, що технічний аналіз базується на припущенні, що тенденції зміни цін у минулому (їх історія) має найважливіше значення для визначення їх поведінки у майбутньому. Натомість фундаментальний аналіз припускає, що минулі події не повторюються і, відповідно, поведінка ціни у попередніх періодах не впливає на її зміни у наступних періодах. Хоча за сутністю ці два підходи діаметрально протилежні, вони використовуються при прийнятті інвестиційних рішень, доповнюючи один одного. На результатах фундаментального аналізу базуються рішення щодо вибору конкретних видів інвестування, на результатах технічного аналізу – визначається час здійснення інвестиційних операцій (купівлі або продажу).

В процесі аналізу вивчається велика чисельність різних показників. Так, фондовий ринок, зокрема ринок акцій, характеризується такими показниками: капіталізація; ступінь капіталізації; ринкові (фондові) індекси. Два перших показника відображають загальний стан і ступінь розвитку ринку цінних паперів, тоді як фондові індекси слугують оціночними критеріями його зміни. Ринкові індекси використовують для оцінки глобальних процесів, що відбуваються на ринку цінних паперів. Вони являють собою показники поведінки групи цінних паперів або ринку в цілому. Індекси розраховуються й публікуються біржами та організаціями позабіржового ринку (спеціальними рейтинговими чи статистичними агентствами). Найбільш відомими ринковими індексами є Доу-Джонса, FT-SE, Ніккей, Standard & Poor's, Moody's Investors Service й інші.

Аналіз інвестиційного портфеля на рівні підприємства доповнюється таким. У діяльності підприємства здійснення фінансового інвестування може виконувати різноманітні задачі, основними з яких є:

  • 1) диверсифікація активів з метою зниження фінансових ризиків;
  • 2) забезпечення контролю над постачальниками сировини і матеріалів, споживачами чи іншими учасниками ринку шляхом придбання контрольного або блокуючого пакету їхніх корпоративних прав;
  • 3) резервування грошових коштів – адже при потребі у грошових ресурсах частину фінансових інвестицій можна продати, акумулюючи у такий спосіб гроші;
  • 4) отримання додаткового доходу не від операційної діяльності.

Фінансовий аналіз довгострокових і поточних інвестицій покликаний оцінити наскільки виконуються цілі фінансового інвестування. Задля цього широко застосовуються формалізовані і неформалізовані методи.

Так, аналіз зниження фінансових ризиків через диверсифікацію активів у процесі фінансового інвестування здійснюється шляхом порівняння ризиків реального інвестування підприємства з рівнями ризикованості фінансових інвестицій.

Оцінювання забезпечення контролю над емітентами цінних паперів визначається шляхом аналізу реального рівня такого контролю і оцінюванням фінансових і нефінансових переваг інвестора від контролю над емітентом.

Доцільність резервування грошових коштів аналізують шляхом оцінювання ліквідності вкладень – їх здатності бути проданими у будь-який момент за прийнятною для підприємства ціною.

Отримати додаткового доходу аиалізують через співставленім доходності фінансових інвестицій із ефективністю використання реальних активів підприємства. Необхідно зазначити, що якщо три перших методи аналізу зазвичай застосовують до окремих видів фінансових інвестицій, то останній – як до окремих цінних паперів, так і до інвестиційного портфеля у цілому. Для оцінювання окремих цінних паперів використовують у відношенні цих цінних паперів та їх емітентів показники аналізу положення підприємства на ринку цінних паперів: доходність акції, строк окупності, дивідендний вихід, коефіцієнт котирування (див. тему 10). У відношенні портфеля цінних паперів у цілому, оскільки до його складу входить цілий набір цінних паперів з різною доходністю, визначають усереднену ефективність за формулою:

(11.16)

де СД – середня доходність портфеля або здійснюваних операцій за поточний період;

– ринкова вартість фінансових інструментів на кінець досліджуваного періоду;

– ринкова вартість фінансових інструментів на початок періоду;

Д – сума отриманих доходів від цінних паперів інвестиційного портфеля.

Надалі таку доходність порівнюють із рентабельністю активів підприємства. У випадках перевищення середньої доходності портфеля фінансових інвестицій рентабельності активів підприємства роблять висновок про досягнення мети щодо отримання додаткового доходу від фінансово- інвестиційної діяльності. Також порівняння може здійснюватися з доходністю альтернативних видів вкладень з метою обгрунтування доцільності реструктуризації фінансово-інвестиційної діяльності підприємства.

Важливою є оцінка не лише доходності, а й ризику цінних паперів, яка здійснюється за допомогою показників β (бета-коефіцієнтів). На відміну від показників доходності, котрі є похідними від фундаментальних характеристик акцій, коефіцієнт β є категорією технічного аналізу і розраховується як коефіцієнт варіації доходності конкретного виду цінних паперів до доходності ринкового портфеля. При β більшому одиниці доходність активу і його ризик вважаються вищими, ніж у середньоринкового портфеля, при β меншому одиниці – відповідно меншим, ніж у ринкового портфеля. Ретельний і виважений аналіз усіх чинників ринку й діяльності компанії допомагає сформувати ефективний інвестиційний портфель та забезпечити виконання цілей інвестора.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >