< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Передмова

Умови утримання сільськогосподарських тварин є не тільки важливим фактором технологічних рішень при виробництві різних видів продукції тваринництва та птахівництва, але й визначають стан здоров'я поголів'я, тривалість виробничого використання, забезпеченість приміщеннями (капітальними, тимчасовими, пристосованими), організацію годівлі, напування, доїння та інші виробничі процеси.

Система утримання тварин – це сукупність варіантів утримання тварин протягом усіх періодів року чи всього виробничого циклу відповідно до заданого технологічного процесу.

Спосіб утримання (обслуговування) – це складовий елемент, за яким можлива реалізація тієї чи іншої системи і який є основою відповідної технології виробництва.

Для кожного виду сільськогосподарських тварин розроблені економічно обґрунтовані системи і способи утримання з урахуванням виробничого напряму і кліматичних умов і можливості забезпечення найбільшої ефективності виробництва продукції тваринництва.

На даний час у скотарстві практикуються такі системи утримання тварин: цілорічна стійлова; стійлово-вигульна без використання пасовищ; стійлово-вигульна з використанням пасовищ; стійлово-табірна без використання пасовищ; стійлово- табірна з використанням пасовищ.

При цілорічному стійловому утриманні корів для них організовують активний моціон (щоденні прогулянки на відстань не менше 2 км, з вигульними майданчиками і кормовигульними дворами).

Для сухостійних корів у всіх випадках доцільно передбачати використання пасовищ.

У скотарстві застосовують такі способи утримання худоби: прив'язний – худоба знаходиться на прив'язі в стійлах приміщення; безприв'язний, який може бути з різними варіантами: тварин цілорічно утримують без прив'язі на глибокій підстилці, на щілинній підлозі; тварин утримують у боксах та комбібоксах – невеликих майданчиках, відокремлених один від одного боковими роздільниками; тварин утримують безприв'язно з фіксуванням під час годівлі; конвеєрний, який поєднує в собі риси прив'язного і безприв'язного способів, коли корови постійно знаходяться на прив'язі або у пересувних станках-візках, а також у клітках та станках (для телят).

У свинарстві застосовують такі системи утримання: стандартну, що ґрунтується на матеріало- та енергоємних технологіях, якою передбачено утримання всіх вікових і виробничих груп свиней в стаціонарних приміщеннях з вигульними майданчиками (або без них), дотримання існуючих науково- обґрунтованих технологічних вимог щодо станкового обладнання, систем гноєвидалення, роздачі кормів, водопостачання, мікроклімату та управління цими процесами. Дана система застосовується, як правило, на великих свинарських комплексах та в спеціалізованих товарних і племінних господарствах; альтернативну, яка на відміну від стандартної системи базується на маловитратних технологіях утримання свиней в умовах максимально наближених до природного середовища. При даній системі все поголів'я свиней утримується в полегшених приміщеннях з сучасних будівельних матеріалів на глибокій довго незмінній підстилці з застосуванням нескладного технологічного обладнання; табірно-пасовищну, яка застосовується з метою оздоровлення свинопоголів'я на пасовищах та проведення в цей період поточного і капітального ремонту основних приміщень, виконання санітарно-профілактичних заходів; комбіновану, що об'єднує в тій чи іншій мірі окремі елементи наведених систем і застосовується на великих товарних фермах та фермерських господарствах.

У вівчарстві практикуються такі основні системи утримання овець: зимою – стійлово-пасовищна (при створенні відповідних пасовищ для пізньоосіннього та зимового випасання); влітку (травень-жовтень) – стійлово-пасовищна; пасовищно-стійлова, яка застосовується в умовах тих зон, де переважає пасовищний період, є зимові пасовища і основу кормових раціонів складають зелені корми (приблизно % від річної потреби) для підгодівлі овець; пасовищна, яка застосовується в районах з достатньою кількістю пасовищ, у т. ч. зимових; цілорічна стійлова, яка практикується в зонах інтенсивного землеробства з добре розвинутим польовим кормовиробництвом за відсутності природних пасовищ (взимку овець утримують і годують у приміщеннях та на вигульно- кормових майданчиках, влітку – тільки на вигульно-кормових майданчиках).

У птахівництві застосовуються такі системи і способи утримання птиці: вільно-вигульна, яка полягає в тому, що птиця має необмежений вихід на вигули та водоймища (для водоплавної); в цьому випадку пташники, навіси та будочки використовуються тільки для ночівлі, захисту від негоди та для відкладання яєць; на підлозі з обмеженим використанням вигулів, коли птиця перебуває в приміщеннях і може (за сприятливої днини) виходити на огороджені майданчики з твердим покриттям, що розміщені вздовж пташника; безвигульна, яка передбачає різні способи утриманняна глибокій підстилці, сітчастих або планчастих настилах, а також комбіноване, коли частину приміщення обладнують настилами, а іншу покривають глибокою підстилкою; при клітковому способі основним обладнанням є кліткові батареї, що забезпечують індивідуальне (одномісні клітки), дрібногрупове (2-6 голів у клітці) і великогрупове (по кілька десятків голів у клітці) утримання. Цей метод є найпрогресивнішим, оскільки дозволяє ефективно використовувати виробничі площі, обладнання та корми.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >