< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Даосизм: бездіяльна дія

Ця філософська ідея про джерело всього сущого, передпочаток буття і небуття, знаходиться у площині проникнення у поняття Дао, причому Дао, як система розуміння всього сущого, розглядається у доступних для людини образах. За визначенням О. Меня, Дао розкривало правила і порядок, смисл і закон, найвищу духовну Сутність і життя, пронизане цією Сутністю [1].

Істина вчення лежить у розумінні того, що Дао є початком-джерелом неба і землі, матір'ю всіх речей. Дао — найглибша брама народження. Воно існує вічно, його дія невичерпна як нескінченна нитка. Досягнення Дао — це стремління до спокою і гармонії. Пошук справжнього шляху в ученні вимагає глибоких роздумів і споглядання, і через це вся людська діяльність представляється в ученні як безплідна суєта. У великій книзі "Дао децзин" є пряма вказівка: "Краще нічого не робити, аніж прагнути до того, щоби що-небудь наповнити" [2] Пасивне існування в даосизмі визначалося терміном "ву вей" або "бездіяльна дія".

Учення про Дао в окремі історичні періоди охоплювало певні верстви населення і коливалося у межах від замкнених сект до численних общин. Ідея тлумачення Дао була домінуючою в ученні цих об'єднань, але принцип споглядання і відходу від практичної діяльності залишався основним.

Ключові принципи даосизму, сформульовані Лао Цзи, сприйняті не тільки на Сході, але й у європейській частині світу, постійно звертаються до поняття не-діяння. Як відомо, Лао Цзи обґрунтував тезу про гармонійне сполучення Янь та Інь — закон Дао. Спокій і гармонія, злиття з Дао — ось до чого має прагнути людина і відповідно до чого діяти (а точніше — не діяти) у своєму земному житті. Оскільки Велике Дао перебуває у божественному спокої, то й людина не повинна метушитися. "Найслабкіші перемагають найсильніших. Небуття проникає всюди. Ось чому я знаю користь від не-діяння. У світі нема нічого, що можна було б порівняти з вченням безмовності і корисністю не-діяння" [3].

Лао Цзи відкидав усі знання, освіту, звичаї, соціальні норми. Відповідно ставився він і до господарської активності людини: "Хто діє — зазнає невдачі. Хто чимось володіє — втратить... Ті, хто, роблячи справи, поспішають досягти успіху, зазнають невдачі. Отже, досконало розумний не має пристрасті, не цінує ті речі, що важко здобути, навчається у тих, хто не має знань, і йде тим шляхом, яким йшли інші. Він додержується природності речей і не насмілюється діяти самовільно" [4]. Цікаво, що Лао Цзи заперечував як зусилля окремого індивіда, так і суспільства в цілому, оскільки вони ведуть до дисгармонії зі світом.

З розвитком даоського вчення і формуванням неодаосизму (сю- ань сюе) з'явилося кілька тенденцій у трактуванні Дао як "найглибшого незбагненного". За першою, яку представляли Ван Бі та Хе Янь (ІІІ ст.), абсолютна байдужість і недіяння дозволяють людині бути у гармонії з Дао, яке є особливою нематеріальною сутністю, що протистоїть усьому сущому.

Друга тенденція, представлена працями філософів Пей Вей, Го Сян і Сян Сю, характерна розглядом недіяння не як абсолютної бездіяльності, а як вияву природного ставлення до речей і до світу в цілому. Кожна людина має діяти, але природно, сама по собі, без зовнішнього впливу й примусу. Тобто даоси не закликали до руйнівної пасивності, а лише пропонували уникати зайвих дій.

Відповідно до третього трактування недіяння, людина повинна жити як "хвиля води, яку гонить вітер", зосереджуючись на миттєвих рухах й інстинктах, без рефлексії, не зв'язуючи себе суспільними нормами. [5] Оскільки світ перебуває у постійному русі й змінах, розвивається, живе і діє спонтанно, без будь-яких причин, то цією тезою можна пояснити і принципи недіяння.

Наведені вище положення стосуються даосизму як філософського вчення (дао цзя). Крім цього, розвивався також даосизм релігійний (дао цзяо) і даосизм безсмертних (сянь). Але у сукупності всі положення даосизму постійно навіюють думку про марноту земного багатства та прагнення його придбати — адже воно все одно згине. Таким чином, активна господарська діяльність (як і будь-яка інша) є безглуздою.

У контексті нашого дослідження даоське вірування виступає антиподом релігіям діяльнісним і являється релігійним вченням без господарського змісту, якому протистоять релігії з потужним економічним наповненням.

  • [1] Мень А. У врат молчания. — М.: Фонд имени Александра Меня, 2002. — С. 27.
  • [2] Лао-цзы / Сост. В. В. Юрчук. — 2-е изд. — Мн.: “Соврем. слово”, 2005. — С. 4-6.
  • [3] Мень А. У врат молчания. — М.: Фонд имени Александра Меня, 2002. — С. 31.
  • [4] Лао-цзы /Сост. В. В. Юрчук. — 2-е изд. — Мн.: “Соврем. слово”, 2005. — С. 24.
  • [5] История философии в кратком изложении /Пер. с чеш. — М.: Мысль, 1994. — С. 63.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >