< Попер   ЗМІСТ   Наст >

АДАПТАЦІЯ ЛЮДИНИ ДО УМОВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

У другій половині XX століття на планеті Земля утворилася Ноосфера. Критеріями її появи стала якісно нова, автономна від Біосфери, внутрішньо самодостатня система існування світової спільноти Ноmо Sapiens. Протягом усієї світової історії людство розвивалося у складі

Біосфери як її частина. Тобто людство було пов'язане з Біосферою, її контрольними механізмами, подібно до будь-якого іншого виду.

На сучасному етапі перед людством постала проблема усвідомленої гармонізації своєї взаємодії з фізичним середовищем - взаємної адаптації.

Адаптація - це цілеспрямована система реакцій організму, що забезпечує можливість всіх видів соціальної діяльності та діяльності при впливі факторів, інтенсивність і екстенсивність яких веде до порушення гомеостатичного балансу.

Реакція організму на новий та достатньо сильний вплив середовища забезпечується, по-перше, системою, що специфічно реагує на подразник і, по друге, стрес - реалізуючими адренергічною та гіпофізарно- адреналовою системами, неспецифічно реагуючими у відповідь на най- різноманітні зміни в середовищі (Сельє Г., 1956, Анохін П.,1965).

За умови, коли фактор, який діє, надзвичайно сильний, або коли ситуація, яка виникла в оточуючому середовищі, досить складна, ефективна функціональна система не реалізується. Внаслідок цього першопочаткові порушення гомеостазу зберігаються, а стимулюючий ними стрес-синдром досягає надзвичайної інтенсивності та довготривалості. В такій ситуації даний синдром може перетворюватися з інструменту адаптації в інструмент пошкоджень і виникають багаточисельні стресорні захворювання, що і спостерігається, за даними вчених, серед населення, що мешкає на забруднених радіонуклідами територіях.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >