< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Людина як природно-соціальна істота

Проблема співвідношення соціального і біологічного включає в себе найважливіші питання розвитку біосфери нашої планети, стихійного і розумного врегулювання стосунків людини і природи, генетичного і життєвого розвитку людини, наслідків урбанізації та індустріалізації, які прямо чи опосередковано впливають на здоров'я людини. Все це становить основу теорії людини і підлягає аналізу та інтеграції в аспекті внутрішньої єдності, взаємозв'язку та протиріччя соціального та біологічного в людині у контексті проблем її здоров'я.

Розглядаючи проблему людини, потрібно завжди враховувати як фактор спадковості, так і роль середовища, під впливом якого формується людина як природно - соціальна істота.

Від батьків ми отримуємо у спадок не тільки особливості роду, але й загально-соціальні ознаки. Крім того, ми є частинкою природи і вчимося жити в гармонії як з власною природою, так і з довкіллям. Поряд з нами - друзі, знайомі й незнайомі люди, які складають суспільство. Отже: людина має своє середовище існування - природне та суспільне.

Поняття природного середовища не обмежується лише сферою Землі, воно включає у себе і космос у цілому. Існує гіпотеза, яка стверджує, що життя на Землі виникло під впливом космічних процесів. Тому цілком природно, що будь-який живий організм якимось чином взаємодіє

з космосом. Сонячні бурі, пов'язані з ними електромагнітні збурення впливають на клітини, нервову систему, судини, на самопочуття людини, її психіку. Ми живемо "в унісон" зі всім космічним середовищем і будь-які його зміни відбиваються на нашому стані.

Актуальними і прозорливими є ідеї К.Є.Ціолковського, В.І.Вернадського та О.Л.Чижевського про те, що ми з усіх боків оточені потоками космічної енергії, які йдуть до нас через величезну відстань від зірок, планет і Сонця.

Людина існує в системі взаємодії усіх сил природи і відчуває всі її різноманітні впливи. її душевна рівновага можлива лише за умови фізіологічного та психічного пристосування до природного світу.

Але людина, як біологічна істота не може існувати без спілкування з природою, так само і людина як істота соціальна не може без суспільства. І соціальні, і природні чинники діють у цьому розумінні нещадно. Становлення людини у всій її багатогранності відбувається через засвоєння нею цінностей, вироблених людством упродовж історії. Це і мова, і різні способи діяльності, і вміння користуватися різноманітними зарядами. Тому дитина може стати справжньою людиною, лише живучи у суспільстві, спілкуючись і взаємодіючи з іншими людьми, навчаючись у них.

Ні Камала і Амала, які провели своє дитинство поміж вовків, ні чотирирічний Джон, який був знайдений серед мавп в Африці, таки не змогли навчитися розмовляти.

Спадковість і мінливість. У процесі індивідуального розвитку людини, з одного боку, вона реалізує генетичну програму і відтворює ті певні ознаки, передані їй батьками (сукупність таких психо-фізіологічних якостей називається задатками: музичний слух, зорова пам'ять, міцний організм, вміння розрізняти кольори, почуття ритму і інше). А з іншого боку людина набуває нових ознак, що сприяє еволюції людини.

Задатки людини є основою її здібностей. Проте чи будуть реалізовані задатки і чи розвинуться вони у здібності залежить як від умов, у яких розвивається людина, так і від наших власних зусиль! Головне - вірити у свої власні сили і наполегливо прагнути досягти своєї мети!

Але питання про те, які чинники відіграють вирішальну роль у формуванні людини, має не тільки пізнавальне, а й життєве та практичне значення. Те чи інше ставлення людей до навколишнього світу і до самих себе залежить від відповіді на це запитання. Перебільшення ролі спадковості призводить до висновку про те, що всі наші як гарні так і погані риси залежать лише від наших батьків, яких ми, звичайно не вибираємо. Подібний підхід зумовлений недооцінкою умов середовища, в якому ми живемо, то ж, мовляв, марні зусилля як суспільства, так і наші власні, спрямовані на вдосконалення людини.

Та вплив суспільства на становлення людини дуже великий. Особливо, у дитячі роки, коли надзвичайно важливо те, які стосунки склалися у родині. І вам, як майбутнім батькам, також про це необхідно завжди пам'ятати.

Слід зазначити, що вплив на людину суспільного середовища може бути як стихійним, випадковим, так і свідомим, цілеспрямованим. Останній називається вихованням. Виховання - це певною мірою і самовиховання, тобто власні зусилля людини, спрямовані на формування або вдосконалення самого себе.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >