< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Корупційні злочини: поняття та загальна характеристика

Поняття та ознаки корупційних злочинів

У ст. І "Визначення термінів" Закон}' України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 р. сказано, що корупція – цс використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. З цього Закон}', наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. З цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Вказаний вище Закон розрізняє два види правопорушення корупційного спрямування: корупційне правопорушення і правопорушення, пов 'язане з корупцією[1]. За вчинення таких правопорушень, поряд з іншими видами відповідальності, може встановлюватися і кримінальна. При цьому одним із різновидів корупційного правопорушення є кримінальне корупційне правопорушення (корупційне кримінальне правопорушення).

Зважаючи на те що у теорії держави і права правопорушення за рівнем суспільної небезпеки поділяються на злочини і проступки[2], можна виділити такі групи кримінальних корупційних правопорушень: 1) корупційні злочини, і 2) корупційні проступки. Такий розподіл є прийнятним і з позиції кримінального процесуального права. Зокрема, відповідно до положень пп. 4 і 6 ст. 3 "Визначення основних термінів Кодексу" і ст. 215 "Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків" КПК України, в яких насамперед йдеться про форму досудового розслідування, яку можна визнати критерієм для класифікації[3], кримінальні корупційні правопорушення також можна поділити на два види, про які згадувалося вище: корупційні злочини і корупційні проступки.

Однак національне кримінальне законодавство взагалі не згадує термін "проступок" (у тому числі кримінальний, корупційний тощо), оперуючи лише терміном "злочин", а отже, на сучасному етапі розвитку закону України про кримінальну відповідальність варто говорити лише про корупційні злочини.

Загалом корупційні злочини є конвенційними, їх існування визнається міжнародним кримінальним правом. Так, ст. 8 "Криміналізація корупції" Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. (ратифікована Україною із застереженнями і заявами 4 лютого 2004 р.) вказує на необхідність визнати як кримінально карані такі діяння, коли вони вчиняються навмисно.

  • а) обіцянка, пропозиція або надання публічній посадовій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи або іншої фізичної чи юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію або бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків;
  • б) вимагання або прийняття публічною посадовою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи або іншої фізичної або юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила будь-яку дію чи бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків.

Також ця Конвенція передбачає, що кожна держава-учасниця має розглянути можливість визнати кримінально караними:

  • 1) випадки, про які йдеться вище, якщо в них бере участь будь-яка іноземна публічна посадова особа або міжнародний цивільний службовець;
  • 2) участь як спільник у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до ст. 8 цієї Конвенції;
  • 3) будь-які інші форми корупції[4].

Про корупційні злочини, а точніше – "злочини, пов'язані з корупцією", зважаючи на офіційний переклад українською мовою, згадує Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173), що прийнята

27 січня 1999 р. у Страсбурзі та ратифікована Україною 18 жовтня 2006 р.[5]

Про "корупційні дії" згадує Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 174), що прийнята 4 листопада 1999 р. у Страсбурзі та ратифікована Україною 16 березня 2005 р.[6]

Також у Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 р. (ратифікована Україною із заявами 18 жовтня 2006 р.) зазначається про "злочини, визнані (визначені) цією Конвенцією"[7]. Ця конвенція ґрунтується на низці інших важливих міжнародно-правових документів щодо запобігання та протидії корупції (зокрема, це Міжамериканська конвенція про боротьбу з корупцією, прийнята Організацією американських держав 29 березня 1996 р.; Конвенція про боротьбу з корупцією, яка зачіпає посадових осіб Європейських Співтовариств або посадових осіб держав – членів Європейського Союзу, прийнята Радою Європейського Союзу 26 травня 1997 р.; Конвенція про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних комерційних угодах, прийнята Організацією економічного співробітництва та розвитку 21 листопада 1997 р.; Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 27 січня 1999 р.; Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 4 листопада 1999 р.; Конвенція Африканського союзу про недопущення корупції та боротьбу з нею, прийнята главами держав й урядів Африканського союзу 12 липня 2003 р.; Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.).

Крім того, поняття "корупційний злочин" є широко вживаним у законодавстві багатьох держав світу, у тому числі тих, які виникли на теренах колишнього СРСР (Киргизька Республіка, Республіка Молдова та ін.) і правові системи яких є близькими до правової системи України[8].

Усе це орієнтує на те, що імплементація терміна "корупційний злочин" у національне кримінальне законодавство є цілком обґрунтованим і необхідним кроком.

У теорії кримінального права корупційні злочини визначалися по- різному:

  • – злочини, які полягають у неправомірному використанні (зловживанні) посадовими особами органів державної влади або органів місцевого самоврядування наданої їм влади або свого посадового становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб (Μ. І. Мельник)[9];
  • – будь-який умисний злочин, що вчиняється посадовою особою органу державної влади чи місцевого самоврядування з використанням свого службового становища з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або для задоволення інтересів третіх осіб (О. М. Джужа)[10];
  • – передбачене в Особливій частині КК України суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки корупції та корупційного правопорушення (В. Куц, Я. Триньова)[11].

Така різноманітність наукових визначень була зумовлена відсутністю до певного часу законодавчої дефініції "корупційний злочин". Як справедливо ствердлую О. К. Марій, корупційним є злочин, який вчиняється службовою особою, яка надає публічні послуги з використанням можливостей свого спеціального статусу з метою одержання неправомірної вигоди, а таких у КК України близько 100 посягань[12].

Специфікою КК України є те, що тут не розглядається відповідальність за корупційні злочини в межах якогось окремого розділу його Особливої частини. Таким чином, серед 20-ти розділів Особливої частини цього Кодексу не існує розділу, який би мав назву "Корупційні злочини". Натомість законодавець застосував неординарний підхід – визначення корупційних злочинів дається у примітці до ст. 45 "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям" у розділі IX "Звільнення від кримінальної відповідальності" Загальної частини КК України. Зумовлено це тим, що саме у цій статті вперше згадується про термін "корупційний злочин" (у зв'язку з вирішенням питань про звільнення особи від кримінальної відповідальності), а отже, з позиції законодавчої техніки існує потреба в його визначенні в межах згаданої кримінально-правової норми.

Слід підтримати думку В. І. Тютюгіна і К. С. Косінової, що "закріплення переліку корупційних злочинів у законі про кримінальну відповідальність мало за мету в першу чергу унеможливити або ускладнити застосування пільгових (заохочувальних) норм кримінального права до осіб, які вчинили такі діяння (зокрема, інституту звільнення від кримінальної відповідальності, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від покарання з випробуванням чи від його відбування за амністією, зняття судимості тощо)"[13].

Зазначимо, що спочатку законодавче визначення корупційних злочинів у національному КК з'явилося на підставі Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" від 14 жовтня 2014 р.[14] Цей Закон доповнив ст. 45 приміткою такого змісту: "Примітка. Корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені частиною другою статті 191, частиною другою статті 262, частиною другою статті 308, частиною другою статті 312, частиною другою статті 313, частиною другою статті 320, частиною першою статті 357, частиною другою статті 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 354, 364, 364-1, 365-2, 368-370 цього Кодексу". Однак пізніше редакція згаданої примітки статті була законодавчо переглянута. На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції" від 12 лютого 2015 р. примітка до ст. 45 КК України отримала нову редакцію[15].

Отже, корупційними злочинами відповідно до КК України вважаються злочини, передбачені ст.ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені ст.ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 – 369- 2 цього Кодексу[16].

До кола корупційних законодавець відносить такі конкретні злочини, про які йдеться у примітці до ст. 45 КК України (при цьому нижче буде наведено їх послідовний перелік, в якому слід розмежовувати ті посягання, які є корупційними тільки у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, і ті, для яких такої специфічної умови законодавцем не передбачено):

  • 1. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України).
  • 2. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК України).
  • 3. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК України).
  • 4. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК України).
  • 5. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312 КК України).
  • 6. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313 КК України).
  • 7. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК України).
  • 8. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК України).
  • 9. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України).
  • 10. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України).
  • 11. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК України).
  • 12. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України).
  • 13. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України).
  • 14. Незаконне збагачення (ст. 368-2 КК України).
  • 15. Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК України).
  • 16. Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК України).
  • 17. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України).
  • 18. Зловживання впливом (ст. 369-2 КК України).
  • 19. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 410 КК України).

Очевидно, що законодавче визначення корупційних злочинів дається не в контексті їх широкого опису з розкриттям специфічних ознак, а шляхом перерахування конкретних статей КК України, в яких встановлена відповідальність за вчинення таких суспільно небезпечних посягань.

Отже, колом корупційних злочинів охоплюються певні суспільно небезпечні посягання, які передбачені 19-ма статтями КК України, тобто законодавець навів їх вичерпний перелік.

Однак в юридичній літературі деякі науковці пропонують виробити єдине поняття "корупційний злочин" у межах конкретного складу злочину. Так, на думку І. В. Чубенка, який на теоретичному рівні порівнює склади злочинів, передбачені в КК України, і корупційні діяння, необхідно законодавчо закріпити поняття "корупційний злочин" і внести відповідні зміни до КК України, зокрема, до розділу XVII його Особливої частини, шляхом розробки нового складу злочину – "корупційний злочин"[17].

Інші науковці не погоджуються з цим, вважаючи такий крок недоцільним, оскільки корупційні діяння настільки різні за правовою природою, суспільною небезпекою, складом суб'єктів, видами покарань, що охопити їх в одній статті неможливо. Така думка, на наш погляд, є правильною. При цьому Р. Сімех наголошує, що, по-перше, формування нового та єдиного складу злочину на практиці створить проблеми з кваліфікацією, які навряд чи будуть ефективно вирішуватися; по-друге, корупційний злочин не є таким, що містить єдиний склад, – це видове поняття; по-третє, корупційні злочини – певна група злочинів, об'єднаних характерними для них ознаками корупції[18].

Далі варто зазначити про ознаки корупційних злочинів. На думку В. М. Киричка, корупційним злочинам водночас властиві дві групи ознак: а) склад злочину, передбачений КК України; б) ознаки корупційного правопорушення[19]. Аналогічну позицію займає й І. Є. Мезенцева, стверджуючи, що під корупційним злочином законодавець розуміє передбачене в Особливій частині КК України суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки корупції та корупційного правопорушення[20]. Погоджуючись з цим, варто уточнити, що типовими ознаками корупційного злочину є:

  • 1) суспільна небезпечність (саме за рівнем суспільної небезпеки корупційний злочин відрізняється від інших корупційних правопорушень, адже його вчинення завжди створює загрозу заподіяння істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, або фактично заподіює таку шкоду);
  • 2) протиправність (передбачення корупційного діяння виключно КК України);
  • 3) наявність діяння, що містить ознаки корупції, зміст якої розкрито у ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 р. (зокрема, вчинення корупційного злочину завжди пов'язано з використанням особою влади, службового становища чи можливостей, які з такого службового становища випливають, при цьому слід уточнити, що для такого злочину характерно не просто використання службового становища, а зловживання таким становищем, тобто діяння, що містить ознаки корупції: а) може вчинятися шляхом як дії, так і бездіяльності; б) полягає у використанні особою влади чи своїх службових повноважень; в) суперечить інтересам служби)[21];
  • 4) вчинення його спеціальним суб'єктом – особою, зазначеною у ч. 1 ст. З Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 р. Передусім суб'єктами корупційних злочинів є службові особи як публічного, так і приватного права, та особи, які надають публічні послуги, хоча також суб'єктами зазначених злочинів можуть бути працівники підприємств, установ чи організацій, які не є службовими особами, та загальні суб'єкти;
  • 5) наявність виключно умислу (умисної форми вини). При цьому в злочинах, передбачених ст.ст. 364, 364-1 і 365-2 КК України, ставлення до наслідків може виражатися як у формі умислу, так й у формі необережності. Також слід зазначити, що мотиви і мета корупційних злочинів можуть бути різними (переважно такими, що мають корисливу спрямованість або передбачають одержання неправомірної вигоди);
  • 6) караність. Покарання за корупційні злочини може бути різним – від штрафу до позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Особа, яка запропонувала, пообіцяла або надала неправомірну вигоду, може бути звільнена від кримінальної відповідальності (а отже, і від покарання) за злочини, передбачені ст.ст. 354, 368-3, 369-4, 369, 369-2 КК України, за наявності додержання умов і підстав, зазначених у ч. 5 ст. 354 цього Кодексу.

Проте, як буде зазначено далі, з наведених вище положень щодо типових ознак корупційних злочинів можуть бути певні винятки.

Отже, з урахуванням викладеного в теоретичному плані під корупційними злочинами слід розуміти передбачені виключно КК України, суспільно небезпечні та карані умисні діяння, що містять ознаки корупції та вчиняються спеціальними суб'єктами.

З огляду на співвідношення національної та міжнародної систем корупційних злочинів можна зробити висновок, що вони повністю не збігаються. Зокрема, корупційними злочинами Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 р. вважає:

  • 1) підкуп національних державних посадових осіб;
  • 2) підкуп іноземних державних посадових осіб і посадових осіб міжурядових організацій;
  • 3) розкрадання, неправомірне привласнення або інше нецільове використання майна державною посадовою особою;
  • 4) зловживання впливом;
  • 5) зловживання службовим становищем;
  • 6) незаконне збагачення;
  • 7) підкуп у приватному секторі;
  • 8) розкрадання майна в приватному секторі;
  • 9) відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом.

У той же час КК України до розряду корупційних злочинів відносить, наприклад, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262), або порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320), тоді як легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209), – ні.

В іншому випадку, наприклад, у ст. 6 "Акти корупції" Міжамериканської конвенції про боротьбу з корупцією від 29 березня 1996 р., зазначено, що вона застосовується з-поміж іншого до таких актів корупції, як "бездіяльність при виконанні своїх обов'язків урядовим чиновником або особою, які здійснюють публічні функції, з метою незаконного отримання прибутку для себе або третьої сторони" чи "приховання майна, отриманого внаслідок скоєння одного з актів, на який було посилання у цій статті"[22].

Однак у чинному КК України корупційними злочинами не є, по- перше, якісь конкретні види бездіяльності, що підпорядковані меті незаконного отримання прибутку (зловживання владою або службовим становищем ми не враховуємо); по-друге, придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198), або приховування злочину (ст. 396).

Корупційні злочини повністю не збігаються із жодною групою злочинів у національному КК. Це цілком стосується і злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, з якими найчастіше всього ототожнюють корупційні злочини[23].

Очевидно, що не всі так звані службові злочини є корупційними (взяти хоча б перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 КК України), або службову недбалість (ст. 367 КК України)).

З іншого боку, корупційні злочини не зводяться тільки до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

  • [1] Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
  • [2] Теорія держави і права: підручник / кол. авт.; кер. авт. кол. канд. юрид, наук, проф. Ю. А. Ведєрніков. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ, ун-т внуїр. справ, 2015. – С. 316.
  • [3] Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
  • [4] Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності: прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року; ратифікована Україною 18 жовтня 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_789.
  • [5] Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173): прийнята 27 січня 1999 року у Страсбурзі; ратифікована Україною 18 жовтня 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_101/printl433920238957200.
  • [6] Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 174): прийнята 4 листопада 1999 року у Страсбурзі; ратифікована Україною 16 березня 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_102.
  • [7] Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції: прийнята 31 жовтня 2003 року; ратифікована Україною із заявами 18 жовтня 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_c 16.
  • [8] Наумов А. В. Ответственность за коррупционные преступления по законодательству России, европейских стран и США (сравнительно-правовой анализ) / А. В. Наумов // Организованная преступность и коррупция Исследования, обзоры, информация. – 2000. – № 1. – С. 76-95.
  • [9] Мельник Μ. І. Корупційні злочини: сутність і поняття / Μ. І. Мельник // Право України. – 2000. -№ 11.-С. 128.
  • [10] Курс кримінології: Особлива частина: [підручник]: У 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін..; За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 24-26.
  • [11] Куц В. Поняття корупційних злочинів та їх види / В. Куц, Я. Триньова // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2012. – № 4. – С. 33.
  • [12] Марін О. Антикорупційні новели кримінального законодавства / О. Марін // Громадський портал Львова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: gromada.lviv.ua/analytic/936.
  • [13] Тютюгін В. І. Поняття та ознаки корупційних злочинів / В. І. Тютюгін, К. С. Косінова // Вісник Асоціації кримінального праваУкраїни. – 2015. -№ 1(4). – С. 391-392.
  • [14] Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/sliow/1698-18/page.
  • [15] Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції: Закон України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/198-19/рагап27#п27.
  • [16] Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
  • [17] Чубенко І. В. Генезис поняття корупції /1. В. Чубенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. -2009. -№ 1(87).-С. 113-117.
  • [18] Сімех Р. Поняття корупційного злочину за законодавством України та Федеративної Республіки Німеччина (порівняльно-правовий аспект) / Р. Сімех // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. – 2015. – № 1. – С. 166-167.
  • [19] Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Киричко. -X.: Право, 2013.-С. 14.
  • [20] Мезенцева І. Визначення предмета корупційних злочинів /1. Мезенцева // Вісник Національної академії прокуратури України. – 20І4. – № 5(38). – С. 76.
  • [21] Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / за заг. ред. B. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – X.: Право, 2013. – Т. 2: Особлива частина / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. – 2013. – C. 792.
  • [22] Міжамериканська конвенція про боротьбу з корупцією: прийнята на третій пленарній сесії Організації американських держав 29 березня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon0.rada.gov.ua/laws/show/998_089.
  • [23] Савченко А. В. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням професійних послуг. Науково-практичний коментар до розділу XVII Особливої частини Кримінального кодексу України / А. В. Савченко, О. В. Кришевич; за заг. ред. В. І. Шакуна. – К.: Алерта, 2012. – С. 6; Розслідування злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг [Текст]: метод, рек. / [В. І. Фаринник, О. Ю. Татаров, А. В. Савченко, С. С. Чернявський та ін.]. – К., 2012. – 184 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >