< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Вступ

У сучасному суспільстві людина являє собою єдність морфофізіологічної (організм), психоемоційної (індивідуальність) та соціогенної (особистість) структур. У зв'язку з цим знання клінічної психології в професійній підготовці практичних психологів мають надзвичайно важливе значення. Психологія вчить, що людина – це особистість, тому і для лікування, і для профілактики хвороб потрібно знати її особливості.

Предмет охоплює дві частини – загальну клінічну психологію та спеціальну і розрахований на теоретичний, практичний курси навчання та самостійну позаауднторну роботу студентів.

Мета клінічної психології – надати поняття студентам про основні психологічні особливості людей, що страждають на різні захворювання, методи і засоби діагностики психічних відхилень, диференціації психологічних феноменів та психопатологічних синдромів, психологію взаємовідносин пацієнта і медичного працівника, психопрофілактичні, психокорекційні та психотерапевтичні засоби допомоги пацієнтам, а також теоретичні аспекти психосоматичних і соматопсихічних взаємовпливів.

На сьогодні існує достатня кількість споріднених психологічних дисциплін, які мають відношення до клінічної психології: патопсихологія, нейропсихологія, психологія девіантної поведінки, психіатрія, неврозологія, психосоматична медицина та інші. Кожний із вищенаведених предметів поєднує в собі медичні та психологічні знання. Однак всі вони мають відношення до клініки і внаслідок цього можуть бути визнаними складовими частинами клінічної психології. Тому з метою покращення теоретичної та практичної підготовки фахівців завдання курсу передбачають:

  • • вивчення психології хворого;
  • • ознайомлення з основами психології лікувальної взаємодії:
  • • визначення норми та патології психічної діяльності:
  • • ознайомлення з методами дослідження в клінічній психології:
  • • засвоєння основ вікової клінічної психології:
  • • аналіз та корекція змін психіки пацієнтів із соматичною патологією.

Слід зазначити, що курс передбачає ознайомлення студентів з основами неврозології та психосоматичної медицини. Клінічна психологія тісно пов'язана із спорідненими дисциплінами, в першу чергу із психіатрією та психосоматикою, неврозологією. Спільною для них сферою наукового і практичного інтересу є діагностичний процес. Методи досліджень психічних особливостей соматичних хворих клінічна психологія позичає у психодіагностики та загальної психології; оцінку адекватності або девіантності поведінки людини – у психіатрії, психології розвитку та вікової психології. Вивчення клінічної психології неможливе без медичних знань, зокрема з галузі неврології та суміжних дисциплін. Психосоматичний розділ клінічної психології ґрунтується на наукових уявленнях таких галузей, як психотерапія, валеологія.

Окрім того, клінічна психологія вчить мистецтву спілкування, висвітлює психічні якості хворої людини, у зв'язку з чим передбачає єдність психічних і моральних якостей медичного працівника, психологічні аспекти лікувальної практики та медичної деонтології.

Лекційні та практичні заняття з клінічної психології повинні допомогти майбутньому фахівцю пізнати розділи спеціальної клінічної психології, вивчити особливості психологічних порушень, лікування та реабілітації хворих з терапевтичною, хірургічною, онкологічною та гінекологічною патологією. Курс клінічної психології дає можливість ознайомитись студентам з основними патопсихологічними синдромами, які характерні для пацієнтів з хворобами ендокринної системи та дефектами слуху, зору та інш.

Отже, в межах клінічної психології досліджуються психологічні аспекти лікування, профілактики, діагностики та реабілітації особистості. Якщо окреслити загальне коло завдань, що їх намагається вирішити дана галузь, слід визначити наступні:

  • • вивчення особистісних особливостей хворих людей;
  • • дослідження типів реагування пацієнтів на своє захворювання;
  • • вивчення особливостей взаємостосунків пацієнта з лікарем та іншим медичним персоналом:
  • • особливості структурно-динамічних змін, що відбуваються з особистістю на різних етапах хвороби (початок захворювання, перебіг захворювання, одужання, реабілітація, профілактика);
  • • проблеми лікарської етики та медичної деонтології;
  • • організація емпіричних досліджень для отримання наукових даних у галузі психології хворого;
  • • розроблення засобів надання психологічної допомоги хворим людям, медичному персоналу та родичам хворих.

Клінічна психологія, з практичної точки зору, має не лише лікувально-діагностичний, але й профілактичний аспект, оскільки вивчає широкий діапазон позитивних чи негативних психологічних впливів на особистість хворого та його міжособистісні стосунки, на процес лікування та одужання.

Разом з перерахованими вже завданнями клінічної психології слід відокремити психологічні аспекти організації лікувального середовища (стаціонару, амбулаторії), вивчення взаємостосунків хворої людини у сім'ї, з медичним персоналом, стосунки пацієнтів один з одним, оцінки особистості лікаря.

Після вивчення курсу студенти повинні знати:

  • • основні психологічні закономірності психології хворого:
  • • особистість хворого та її вплив на хворобу;
  • • психосоматичні та соматопсихічні взаємовпливи за умови різної патології;
  • • особливості психології медичного працівника;
  • • умови створення сприятливого психологічного клімату медичного закладу;
  • • основні етичні принципи психології спілкування хворого та лікаря;
  • • психотерапевтичні аспекти діяльності медичного працівника;
  • • основні психологічні моделі порушень психіки у пацієнта;
  • • особливості психологічного консультування та психологічної корекції хворої людини.

Після закінчення курсу студент повинен уміти:

  • • використовувати методи дослідження в клінічній психології (експериментально-психологічні, клініко-психологічні та ін.);
  • • уміти проводити клінічне інтерв'ю;
  • • складати анкету;
  • • проводити анкетування в колективі, аналізувати дані, робити висновки і рекомендації щодо поведінки медичного працівника та хворого;
  • • вирішувати ситуаційні вправи психологічного характеру та вміти надати пацієнтові психологічну підтримку;
  • • виявляти тип реагування пацієнта на хворобу та його психічний стан:
  • • аналізувати фактори формування внутрішньої картини хвороби;
  • • надавати психологічну підтримку людині в кризовій ситуації, стресовому стані, з дисоціативними та психосоматичними порушеннями;
  • • проводити аналіз психічного стану пацієнтів з терапевтичною, гінекологічною, онкологічною, акушерською, хірургічною, ендокринною патологіями;
  • • проводити психокорекційну роботу з пацієнтами, які мають дефекти органів зору, слуху, обличчя, тіла.

При розробці цього навчально-методичного посібника використовувалися матеріали з підручників за ред. Н. Д. Лакосіної, С.Д.Максименка та посібника В. Д. Менделевича.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >