Теоретико-методологічні основи клінічної психології
Предмет, завдання та основні розділи клінічної психології
Клінічна психологія – це галузь психології, головними завданнями якої є вирішення питань (як практичних так і теоретичних), що відносяться до попередження, діагностики психологічних порушень хворих людей, а також до психокорекційних форм впливу на процес їх одужання, реабілітації, вирішення різних експериментальних питань і вивчення дії психічних чинників на форму і перебіг захворювань.
Предметом клінічної психології є вивчення механізмів і закономірностей виникнення стійких дезадаптивних станів. Таким чином, можна сказати, що клінічна психологія займається діагностикою, корекцією і відновленням повноцінного співвідношення індивіда та складових його життя на основі знань про дезадаптацію пацієнта, яка виникає в процесі формування хвороби.
Клінічна психологія належить до міждисциплінарної, межової галузі досліджень. Вона ґрунтується на основі найбільш поширених психологічних теорій і психологічних методів, розроблених на їх підставі, головна роль котрих полягає у вирішенні наукових і практичних проблем, актуальних для медицини.
Загальна теорія медицини нерозривно пов'язана з поширеними психологічними концепціями, оскільки медицині і психології притаманні спільні методологічні принципи. Об'єднують їх і спільні проблеми, що виходять за межі суто медичної проблематики, – це співвідношення біологічного і соціального у діяльності людини, зв'язок між психікою і діяльністю мозку, психосоматичні і соматопсихічні кореляції, проблеми норми і патології, співвідношення між свідомістю і неусвідомлюваними формами психічної діяльності тощо.
Предметом вивчення клінічної психології є:
- • особистість хворої людини у широкому розумінні цього слова:
- • особистість медичного працівника, в першу чергу – лікаря;
- • взаємини хворого і медичного працівника на різних етапах їхньої взаємодії.
Клінічна психологія одночасно виступає як медична і як психологічна наука. Згідно з проблемами, що стоять перед нею і завданнями, які вона покликана розв'язувати, клінічна психологія – медична наука, а згідно з теоретичними передумовами і методами дослідження – психологічна.
Таким чином, клінічна психологія – наука, що вивчає психологічні особливості людей з різними захворюваннями, методи і способи діагностики психічних відхилень, диференціації психологічних феноменів і психопатологічних симптомів та синдромів, психологію взаємин пацієнта і медичного працівника, психопрофілактичні, психокорекційні і психотерапевтичні способи допомоги пацієнтам, а також теоретичні аспекти психосоматичних і соматопсихічних взаємовпливів.
Основними розділами клінічної психології є загальна та спеціальна клінічна психологія.
Загальна клінічна психологія вивчає:
- • основні характеристики психології хворої людини та розмежування нормальної, тимчасово зміненої і хворобливої психіки;
- • внутрішню картину хвороби, варіанти реакцій особистості на хворобу та їх значення для лікувально-діагностичного процесу;
- • психологію лікарської діяльності;
- • стосунки лікар – медична сестра – хворий;
- • психосоматичні і соматопсихічні взаємовпливи;
- • індивідуальність хворої людини (темперамент, характер, особистість), етапи її постнатального онтогенезу (дитинство, підлітковий вік, юність, зрілість та похилий вік) і особливості психології людини в різні вікові періоди;
- • медичну деонтологію, включаючи питання лікарського обов'язку, етики, лікарської таємниці.
Вельми значущими розділами клінічної психології є психогігієна, психопрофілактика, психологічне консультування і методи експериментально-психологічної оцінки психічного стану хворого, психокорекція і психотерапія, що забезпечують попередження та усунення психічних розладів у хворого.
Серед основних проблем психогігієни, з клінічної точки зору, особливе значення мають:
- • психологія медико-генетичного консультування;
- • психогігієна сімей, і насамперед тих, де є особи з несприятливим перебігом захворювань;
- • психогігієна в кризові періоди життя людини, включаючи пубертатний і клімактеричний періоди;
- • психогігієна шлюбу і статевого життя;
- • психогігієна навчання, виховання і праці медичних працівників:
- • психогігієна режиму лікувальних установ;
- • психогігієна взаємин лікаря і хворого.
Спеціальна клінічна психологія розкриває головні аспекти психології лікарської діяльності при взаємодії з хворими на певні захворювання.
Основну увагу при цьому звертають на:
- • особливості психології хворого з пограничними формами психічних розладів, які фактично є об'єктом діяльності лікаря будь-якої спеціальності:
- • особливості психології хворих, що страждають на різні захворювання внутрішніх органів (серцево-судинні, легеневі, шлунково-кишкові, інфекційні, ендокринологічні, неврологічні):
- • психологію хворих хірургічного профілю на етапах підготовки, проведення хірургічних втручань і в післяопераційному періоді (зокрема онкологічних хворих, хворих з травмами і опіковою хворобою, урологічних хворих);
- • особливості клінічної психології в акушерстві і. гінекології:
- • психологію хворих з дефектами тіла, органів чуття і аномаліями розвитку (сліпота, глухота, глухонімота і ін.);
- • клінічну психологію в педіатрії;
- • проблеми психічного здоров'я і психологічні аспекти роботи з хворими, що мають виражену психічну патологію, страждають на психічні захворювання, алкоголізм, наркоманію.