Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження
Патопсихологічні методи дослідження
Під патопсихологічними дослідженнями (експериментами) в сучасній психології розуміється використання будь-якої діагностичної процедури з метою моделювання цілісної системи пізнавальних процесів, мотивів і "стосунків особистості" (Б.В. Зейгарник), основним завданням якої є виявлення змін функціонування окремих психічних функцій. Патопсихологічний синдром – це патогенетично обумовлена група симптомів, ознак психічних порушень, які внутрішньо взаємообумовлені та взаємопов'язані (В.М. Блейхер) та є сукупністю поведінкових, мотиваційних, пізнавальних особливостей психічної діяльності хворих, виражених в психологічних поняттях. Вважається, що в патопсихологічному синдромі відображаються порушення різних рівней функціонування центральної нервової системи. На думку А.Р. Лурія в системі ієрархії мозкових процесів розрізняють такі рівні, як патобіологічний, (який характеризується порушеннями морфологічної структури головного мозку, перебігу в ньому біохімічних процесів); фізіологічний, (який пов'язаний із змінами психофізіологічних процесів); пато- і нейропсихологічний, (для яких характерне порушення протікання психічних процесів та пов'язаних з ними властивостей психіки); психопатологічний, (який проявляється клінічними симптомами та синдромами психічної патології).
В результаті виявлення патопсихологічних синдромів можливою стає оцінка особливостей структури і протікання самих психічних процесів, що призводять до клінічних проявів – психопатологічних синдромів. Патопсихолог спрямовує своє дослідження на розкриття і аналіз певних компонентів мозкової діяльності, її ланок і чинників, випадання яких є причиною формування симптомів, які спостерігаються в клініці.
Виділяють наступні патопсихологічні регістр-синдроми (І. А. Кудрявцев):
- • шизофренічний;
- • афективно-ендогенний;
- • олігофренічний;
- • екзогенно-органічний;
- • ендогенно-органічний;
- • особнстісно-аномальний;
- • психогенно-психотичний;
- • психогенно-невротичний.
Шизофренічний симптомокомплекс складається з таких особистісно-мотиваційних розладів як: зміна структури та ієрархії мотиві в, розлади розумової діяльності, що порушують цілеспрямованість мислення і смислоутворення (резонерство, зісковзування, різноплановість, патологічний полісемантизм); емоційні розлади (спрощення, дисоціація емоційних проявів); зміна самооцінки і самосвідомості (аутизм, сенситивність, відчуженість і підвищена рефлексія).
У психопатичний (особистісно-аномальний) симптомокомплекс входять: емоційно-вольові розлади; порушення структури та ієрархії мотивів; неадекватність самооцінки та рівня домагань; порушення мислення у вигляді "відносного афективного слабоумства"; порушення прогнозування і опори на минулий досвід.
Таблиця 3
Основні методи патопсихологічної діагностики при порушеннях тих чи інших сфер психологічної діяльності
Сфера психологічної діяльності, в якій виявлено порушення |
Патопсихологічна методика |
Розлади уваги |
Таблиці Шульте; коректурна проба; методика Мюнстерберга, |
Розлади пам'яті |
Тест десяти слів; піктограма. |
Розлади сприймання |
Сенсорна збудливість; проби Ашафенбурга, Рейхардта, Ліпмана. |
Розлади мислення |
Тести на класифікацію, виключення, силогізми, аналогії, узагальнення; асоціативний експеримент; проблема Евер'є; піктограма; тест дискримінації властивостей понять. |
Розлади емоцій |
Тест Спілберга; метод кольорових виборів Люшера. |
Розлади інтелекту |
Тест Равена; тест Векслера. |
Органічний (екзо – і ендогенний) симптомокомплекс характеризується такими ознаками, як: загальне зниження інтелекту; розпад наявних відомостей і знань; мнестичні розлади, що зачіпають як довгострокову, так і оперативну пам'ять; порушення уваги і розумової працездатності; порушення операційної сторони і цілеспрямованості мислення; зміна емоційної сфери з афективною лабільністю; порушення критичних здібностей і самоконтролю.
У олігофренічний симптомокомплекс входять такі прояви, як: нездатність до навчання і формування понять; дефіцит інтелекту; дефіцит загальних відомостей і знань; примітивність і конкретність мислення; нездатність до абстрагування; підвищена сугестивність; емоційні розлади.
Виділення патопсихологічних регістр-синдромів дозволяє клінічному психологу не тільки зафіксувати порушення в різних сферах психічної діяльності, але і ранжувати їх по механізмам виникнення. Крім того, правильна кваліфікація патопсихологічного синдрому дозволяє клініцисту верифікувати нозологічний діагноз і у вірному руслі спрямувати корекційну і терапевтичну роботу. Більшою мірою регістр-синдроми є значущими для патопсихологічних досліджень в психіатричній клініці, в меншій – в соматичній.
Патопсихологічна діагностика використовує батарею експериментально-психологічних методик-тестів, за допомогою котрих можлива оцінка функціонування як окремих сфер психічної діяльності, так і інтегративних утворень – типів темпераменту, особливостей характеру, особистих якостей.
Вибір конкретних методів і способів патопсихологічної діагностики в клінічній психології базується на виявленні кардинальних психопатологічних відхилень при різних типах психічного реагування в певних сферах психічної діяльності. В таблиці З представлені показання для використання тих чи інших методів патопсихологічної діагностики.