< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Психотичне – непсихотичне

Даний альтернативний розподіле традиційним для психіатрії і вважається одним із основних принципів, що мають значення як для теорії, так і для практики. Він визначає тактику і стратегію психіатричного втручання, диктує вибір методів терапевтичної дії, обгрунтовує вживання тих або інших профілактичних і реабілітаційних заходів.

Принцип "психотичне-непсихотичне" оцінює такий психічний параметр як рівень психічних розладів, своєрідну глибину і вираженість психопатологічної картини захворювання. У соматичній медицині подібний критерій відсутній, оскільки відсутня необхідність оцінки соціально значимих сторін діяльності людини. Присутній лише параметр тягаря хвороби, вірогідність летального кінця або хроніфікації та інвалідизації. У психіатрії тягар розладів може бути проаналізований двояко. З одного боку, його можна оцінити з позиції уявлення про психічне здоров'я – стан повного фізичного і душевного комфорту та благополуччя, і тоді тягар розладу визначатиметься суб'єктивно. З іншого боку, його можна трактувати з позиції поняття про соціально шкідливий вплив, до якого може призвести психічне захворювання (у крайньому вираженні – до загрози життю оточуючих і свого власного), що зумовлює "об'єктивний" підхід. Внаслідок цього психотичний рівень розладу психічної діяльності у всіх випадках оцінюється як стан "важчий", ніж непсихотичний.

Психоз, за визначенням фон Фейхтершдебена, це психічний стан, що характеризується важким порушенням психічних функцій, контакту з реальною дійсністю, дезорганізацією діяльності, що призводить, зазвичай, до асоціальної поведінки і грубого порушення критики.

Під непсихотичним рівнем розуміються симптоми і синдроми, що супроводжуються критикою, адекватною оцінкою довколишньої дійсності, коли хворий не змішує власні хворобливі суб'єктивні відчуття і фантазії з об'єктивною реальністю, а поведінка знаходиться в рамках соціально прийнятих норм.

Виходячи з прийнятних дефініцій рівнів психічних розладів, до психотичного рівня зараховуються такі симптоми і синдроми, як галюцинації, маревні ідеї, розлади свідомості, розірваність і незв'язність мислення, амбівалентність та інші. До непсихотичного – астенічний, фобійний синдроми, розлади уваги і ін. Проте, і при оцінці рівня психічного розладу також, як і в інших випадках необхідний феноменологічний підхід, що враховує принципи "розуміння", "контекстуальності", оскільки переважну більшість психопатологічних симптомів можуть трактувати альтернативно і які за певних умов можуть бути віднесені або до психотичного, або до непсихотичного рівня. Навіть здавалося б однозначно психотичний галлюцинаторний синдром може розцінюватися як непсихотичний, якщо будуть відсутні критерії психотичного розладу – некритичність, груба дезорганізація діяльності і втрата контакту з реальною дійсністю. В цьому відношенні є показовим приклад депресивного розладу, який може бути характерним як для непсихотичного так і психотичного рівнів порушень психіки. Депресивний синдром оцінюється як психотичний на підставі приєднання до нього кататимних маревних ідей (самозвинувачення, самоприниження) і суїциїдальних намірів, що не піддають- ся корекції.

Особливі складнощі виникають при аналізі рівня негативних психічних розладів (аутизму, абулії, деменції, змін особистості і деяких інших). Пов'язано це, з одного боку, з малою теоретичною розробленістю характеру самосвідомості і повноти критичної оцінки при них, з іншого – з їх негативними психопатологічними властивостями. У зв'язку з цими непереборними на теперішньому етапі розвитку психіатрії перешкодами, було запропоновано, разом з психотичним і непсихотичним рівнями психічних розладів, виділити третій рівень, умовно позначений дефіцитарним (В.Д. Менделевич).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >