< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Психогігієна зрілого віку

Найбільш значущими сторонами життя, здатними стати джерелом особистісних переживань і викликати психологічний зрив або серйозніші психічні порушення, в зрілому віці є професійна діяльність, сім'я, побутові відносини.

Психогігієна похилого та старечого віку

Інтерес до психогігієни осіб похилого і старечого віку багато в чому пов'язаний з тим, що у віковій структурі населення частка осіб старших вікових груп вельми висока.

Комітетом експертів ВООЗ висунутий девіз: "Повноцінне життя в старості". Іншими словами, необхідно задовольняти специфічні потреби літніх людей і корінним чином змінити до них ставлення, у зв'язку з наміченими заходами щодо організації медичної допомоги і соціального забезпечення осіб похилого віку. У звітах комітету вказується, що, за численними даними, значна частина немолодих і старих людей страждає від убогості, ізоляції, невпевненості в своєму становищі і від загального неблагополучного стану. Ставиться питання про право літніх людей продовжувати трудову, по можливості професійну діяльність, відіграватити активну роль в суспільстві, вносячи посильний внесок до його розвитку.

Видатний російський учений І.І. Мечніков в книзі "Етюди оптимізму", що вийшла в 1911 р., похмурій картині патологічної старості з фізичною і психічною слабкістю, хворобами, соціальним занепадом протиставив "світлий образ старості – природної і здорової, повнокровної й гармонійної, мудрої і збагаченої досвідом".

Загальновідома французька приказка: "Кожен старіє так, як він жив", в якій підкреслюється, що процес старіння є індивідуальним. Проте, існують і такі зміни психіки, які властиві в тій чи іншій мірі всім літнім людям і є ознаками старості. У психології і психопатології старості виділяються найбільш типові пізньовікові зміни: це загострення рис вдачі, нерідко з розвитком егоцентризму, підвищеної чутливості, ранимості, образливості, повільність у прийнятті рішень, недовірливість, надмірне зосередження інтересів на фізичній і матеріальній сторонах власного буття. Вказані психологічні особливості обумовлені як фізіологічними, так і соціальними чинниками. До останніх можна віднести зниження соціального статусу людини в сім'ї і суспільстві, зміну звичних життєвих стереотипів після виходу на пенсію, погіршення економічного стану, самотність, пов'язану зі смертю шлюбного партнера, інших близьких і створенням дітьми власних сімей. Гірше переносять старіння і старість люди розумової праці, що займали високе соціальне положення. Дуже важливо, щоб людина на новому етапі свого життя знайшла новий сенс свого існування: виховання внуків, написання мемуарів, робота на присадибній ділянці і т.д.

Не можна не зважати на підвищену чутливість і вразливість осіб похилого віку, внаслідок чого можуть виникнути психічні розлади. Відхід літньої людини на пенсію і припинення трудової діяльності пов'язані з ломкою динамічного стереотипу її життя і тому є випробуванням для психіки. У зв'язку з цим в літньому віці доцільний не різкий, а ступінчастий перехід до легшого режиму звичної праці, поетапна зміна відповідальнішої роботи на менш відповідальну. Бажано залучати немолодих людей до роботи з неповним робочим днем, використовувати їх в підготовці кадрів.

Залучення літніх людей до трудової діяльності вимагає дотримання низки психогігієнічних вимог, оскільки у людей в цей період життя погіршується здатність психіки пристосовуватися до нових вимог і обставин, важче змінюються звички і стереотипи, знижуються увага і пам'ять. Переведення на іншу роботу зі зміною умов праці слід проводити тільки з урахуванням можливостей літньої людини і виробничої доцільності такого переведення. Не рекомендується продовжувати роботу за наявності сильних подразників (шум, вібрація, миготливе світло і т.д.). У зв'язку з меншою рухливістю психіки в літньому віці не рекомендується позмінна робота, особливо вночі, оскільки це зазвичай призводить до порушень сну. Важливими чинниками успішності праці літніх людей є її сувора ритмічність і можливість додаткового відпочинку, а також чергування розумової праці з неважкою фізичною працею, бажано на свіжому повітрі (наприклад, легка робота в саду). Хоча в літньому віці переважними є пасивні форми відпочинку, з психогігієнічної точки зору, відпочинок не повинен бути тільки пасивним. Навпаки, посильні активні форми відпочинку (прогулянки, риболовля і ін.), як і спеціальні комплекси фізичних вправ для немолодих і людей похилого віку фізіологічно цілком обґрунтовані. Необхідно приділяти увагу дотриманню режиму праці і відпочинку, раціональному харчуванню.

Найважливіше психогігієнічне і загальногігіснічне значення має повноцінний сон. Раннє пробудження і коротший сон можна вважати фізіологічною нормою для літніх і старих людей, але при цьому важливими психогігієнічними чинниками служать достатня глибина сну, його спокійне протікання, свіжість і бадьорість після пробудження. Режим харчування людей похилого віку припускає обмеження споживання тваринних жирів і вуглеводів, прийому таких збудливих напоїв, як кава, какао, чай. Важливі також різке скорочення прийому міциих спиртних напоїв і повне припинення або хоч би значне обмеження куріння.

Система охорони психічного здоров'я старшовікових контингентів населення повинна бути багатобічною і включати своєчасну якісну амбулаторну і стаціонарну медичну допомогу, створення сприятливих домашніх умов, організацію побутової допомоги вдома (за рахунок соціальних служб), створення клубів для відпочинку літніх людей, спеціальних будинків-інтернатів для осіб похилого віку.

Крім того, психогігієнічні заходи практично співпадають з конкретними формами психопрофілактики стосовно тих або інших життєвих обставин і вікових періодів.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >