< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

Надання психологічної допомоги – одна з найбільш значимих проблем в клінічній психології. Вона необхідна здоровим людям (клієнтам) з різними життєвими проблемами, що знаходяться в кризовому стані, а також хворим (пацієнтам) з різними психічними і соматичними захворюваннями, які мають психологічні проблеми, невротичні та психосоматичні розлади, а також характерологічні та особистісні відхилення.

Психологічна допомога – сфера практичного застосування психології, орієнтована на підвищення соціально-психологічної компетентності людей. Вона може адресуватись як окремому суб'єкту, так і групі, організації.

У клінічній психології психологічна допомога включає надання людині інформації про її психічний стан, причини і механізми появи у неї психологічних або психопатологічних феноменів, а також активний цілеспрямований психологічний вплив на індивіда з метою гармонізації його психічного життя, адаптації до соціального оточення, зменшення психопатологічної симптоматики і реконструкції особистості для підвищення порогу фруетраційної толерантності, формування стрессо- і неврозостійкості.

Основними засобами надання психологічної допомоги в клініці є психологічне консультування, психологічна корекція (психокорекція) і психотерапія. Всі вони направлені на різні сторони особистості, але розрізняються згідно цілей і способів впливу Всі види психологічної допомоги можуть застосовуватися окремо і в поєднанні.

Психологічне консультування – головною метою його є науково організоване інформування клієнта (пацієнта) про його психологічні проблеми з врахуванням його особистих цінностей та індивідуальних особливостей з метою формування активної особистісної позиції, специфічного світогляду і погляду на життя (принципові і непринципові сторони людського існування, формування ієрархії цінностей).

Від класичної психотерапії психологічне консультування відрізняється відмовою від використання концепцій захворювань, при цьому основна увага приділяється ситуації і особистісний ресурсам клієнта щодо її подолання. Від навчання консультативну психологію відрізняє надання значення не стільки знанням, які повідомляються пацієнту в ході консультативних зустрічей, скільки особливим взаємостосункам між консультантом і клієнтом, що породжує в останнього додаткові можливості самостійного подолання труднощів. Проте, між цими трьома галузями жорстких кордонів немає – моделі навчання, консультування і психотерапії взаємозбагачують одна одну.

Психологічна корекція (психокорекція) – це діяльність фахівця по виправленню (коректуванню) тих особливостей особистості, психічного розвитку клієнта, які не є оптимальними для нього. її метою є вироблення і опанування навичок адекватних для індивіда і ефективних для збереження здоров'я і психічної діяльності, що сприяє особистісному зростанню і адаптації людини в суспільстві.

Методи корекції, як і психологічного консультування, багатоманітні, вибір їх залежить від того, до якої школи належить психолог ( біхевіоральної, психоаналітичної, зкзнстенціально-гуманістичної, когнітивної, діяльнісної, трансперсональної та інш.).

Психокорекція більшою мірою орієнтується на процеси маніпулювання, управління і формування, що зазвичай пов'язано з нездатністю людини самостійно (навіть при набутті знань і навичок саморегуляції) змінити параметри своєї психічної діяльності через аномалії або дефекти психіки.

Психотерапія – у вузькому розумінні терміну є системою комплексного лікувального вербального і невербального впливу на емоції, думки, самосвідомість людини при різних захворюваннях (психічних, неврологічних, психосоматичних). Основним своїм завданням психотерапія ставить зменшення психопатологічної симптоматики, за допомогою чого передбачається досягнення внутрішньої і зовнішньої гармонізації особистості.

У широкому розумінні психотерапія розглядається як процес психологічного впорядкування минулого, теперешнього, майбутнього, досягнення гармонії з собою і світом в сьогоденні (Макаров В.В., 1999). Таке широке розуміння психотерапії, по суті, виводить її за рамки лише медичної діяльності та обумовлює її застосування в різних видах психологічної допомоги і може забезпечити її розвиток в різних напрямах.

Професійною компетенцією клінічного психолога у сфері надання психологічної допомоги є корекція порушень психологічного здоров'я (але не психотичних розладів) і вирішення психологічних проблем як соматично здорової, так і хворої людини. При цьому клінічний психолог має право застосовувати всі види психологічної допомоги (консультування, корекцію і психотерапію). Він може здійснювати психологічний вплив, маніпулювати в процесі спілкування, управляти співбесідником або формувати у нього певні якості (Г.С. Абрамова, 1996). Різні види психологічної допомоги включають всі ці способи психічного впливу на людину в умовах клінічної взаємодії, але представлені вони по-різному.

Вплив в процесі надання психологічної допомоги – це зміна психічної реальності іншої людини з метою створення для неї нових переживань і якостей. Вплив передбачає цінність іншої людини як міру зміни психічної реальності.

Маніпулювання – це зміна психічної реальності людини відповідно до цілей і завдань кого-небудь або чого-небудь. Вона передбачає приховане або явне знецінення людини, своєрідне "прибирання її до рук" маніпулятором, проведене настільки майстерно, що у людини створюється враження, ніби вона самостійно управляє своєю поведінкою (Доренко Е.Л., 1996).

Управління – це зміна психічної реальності людини у відповідності з її властивостями. Застосовується за відсутності у індивіда можливості адекватної саморегуляції, наприклад, при патології характеру, особистих аномаліях або психопатологічних симптомах невротичного регістру.

Формування – це зміна психічної реальності людини відповідно до уявлень про її соціальну і індивідуальну норму. У цьому випадку передбачається, що сама людина не може досягти цієї норми внаслідок дефекту або дефіциту яких-небудь якостей, наприклад інтелектуальних або вольових.

Різноманітні види психологічної допомоги включають наведені вище засоби психічного впливу на людину в умовах клінічної взаємодії, але представлені вони по-різному. Так, консультування в більшій мірі орієнтується на психологічний вплив у вузькому розумінні цього терміна, так як враховує цілі клієнта, його індивідуально-психологічні особливості та особисті цінності. Внаслідок цього, у процесі консультування, за допомогою спеціальних методів впливу здійснюється нормалізація психічного стану індивіда і розширення уявлень про себе, ситуації, варіанти подолання життєвих складнощів та внутрішньоособистістних конфліктів і набуття навичок психологічного захисту та компенсації. Психокорекція в більшій мірі орієнтується на процеси маніпулювання, управління та формування, що пов'язано з нездатністю людини самостійно змінити параметри своєї психічної діяльності в силу аномалій або дефектів психіки. В рамках психотерапії використовується кожний з вище наведених засобів надання психологічної допомоги в залежності від структури психічної проблеми індивіда, його індивідуально-психологічних особливостей та теоретичних поглядів психотерапевта.

Вважається, що психотерапія відноситься до сфери діяльності медичного працівника (лікаря-психіатра, клінічного психолога) внаслідок того, що, з одного боку, вона орієнтується на симптоми і синдроми (тобто хворобливі прояви психічної діяльності), а з іншого, у зв'язку з необхідністю надавати медичну допомогу у випадку розвитку несприятливих наслідків психологічного впливу. Вищезазначених особливостей в різному ступені позбавлені інші види психологічного втручання – психологічні консультування та корекція, – які частково, або повністю виключають можливість розвитку негативних наслідків для соматичного або психічного здоров'я. Якщо порівнювати психотерапію з консультуванням та корекцією, то виявиться факт облігатності для неї показань та протипоказань, тобто психотерапевт схильний враховувати цілу гамму особливостей при призначенні психотерапії – від індивідуально-психологічних особливостей пацієнта до його соматичного статусу.

Протипоказань для психологічного консультування практично не виявляється, оскільки стан здоров'я людини не має принципового значення для надання даного виду психологічної допомоги. Психокорекція в цьому відношенні займає проміжне положення між психотерапією і консультуванням, оскільки побічно може впливати на фізичний стан людини і провокувати погіршення здоров'я. Отож, при проведенні деяких психокорекційних заходів є доцільним медичний або психіатричний контроль (Менделевич В.Д., 1998).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >