< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Калійні добрива.

Калійні добрива необхідні для ставів, розміщених на супіщаних, легких суглинках, торфяних і підзолистих ґрунтах, бідних нищою водяною рослинністю.

Потребу ставу в калійних добривах можна визначити, спостерігаючи за водними рослинами. Так, наявність у водоймі елодеї, стрілолисту і частухи свідчать про велику кількість калію в ґрунті, а хвощу - про його вміст у малій кількості. Жовтувато-бурий колір листя цих рослин також показує недостатню кількість калію в ґрунті водойми. Калійні добрива викликають розвиток м'яких підводних і надводних рослин, що небажано. На ґрунтах, бідних калієм, в агрономії зазвичай застосовують сильвініт, каїніт, хлористий калій, сірчанокислий калій і золу. Не слід вносити калійні добрива, тому що для нормального розвитку фітопланктону в ставах достатньо, особливо у водоймах, які розташовані на чорноземах, сіроземах і каштанових ґрунтах.

Виділяють наступні калійні добрива:

  • - калій хлористий містить 52-56 % калія, при довгому зберігані не злежується;
  • - калійні солі 40 % і 30 %: крім окису калія у них є хлористий натрій (кухонна сіль);
  • - зола - хороше калійне добриво. Вміст калію коливається від 3 до 36 % в залежності від виду рослинності, фосфору - від 2 до 7 % і кальція - від 6 до 46 %.

Органічні добрива.

До органічних добрив, що застосовуються в ставовому рибництві, відносять гній, гнойову рідину, компост і зелене добриво.

У рибоводній практиці органічні добрива у порівнянні з мінеральними застосовуються більш тривалий час. Внесення органічних добрив пов'язано із збідненням води розчиненим киснем, особливо при годівлі риби, коли в ставах ідуть інтенсивні процеси розкладання продуктів обміну риби. Цю обставину необхідно враховувати при виборі виду добрив і цілеспрямованості їх застосування.

На малопродуктивних піщаних, суглинистих і підзолистих ґрунтах з незначним шаром мулу органічні добрива часто дають більший ефект, ніж мінеральні, стабілізують розвиток бактерій, які служать їжею для планктонних і бентосних організмів, а також у ряді випадків можуть бути кормом для деяких представників, водної фауни. При систематичному і надмірному внесення органічні добрива викликають забруднення ставів, тому норми їх внесення у стави слід ретельно розраховувати.

Гній - поширений вид органічного добрива. Застосовують перегнивший гній великої рогатої худоби, кінський, овечий, свинячий, пташиний. Г нойову рідину використовують рідше і головним чином, як азотно-калійне добриво. Найважливіша умова ефективного застосування гнойових добрив - відсутність в ставах заростей вищих водяних рослин, тому що добриво буде стимулювати їх розвиток. Зазвичай гній вносять по ложу осушеного ставу, в основному на мілководних ділянках з наступною культивацією ложа, часто його розкладають невеликими купками в береговій зоні по урізу води. Норма внесення гною - від 5 до 10 т. на 1 га.

Зелені добрива (сидерація) - економічно вигідний вид органічного добрива. У зв'язку з тим, що в землеробстві, садівництві потреба в гною постійно збільшується, приготування компостів пов'язано з великою витратою праці, дані види добрив рибоводних ставів не можуть отримати широкого розповсюдження. Це сільськогосподарські культури або трави, якими засівають ложі ставка, а також скошені водні або наземні рослини, які вносять у ставок.

Для зеленого добрива придатні вищі водяні та прибережні наземні рослини, у тому числі бур'янисті трави.

Початкова ланка харчового ланцюга - бактерії, краще за все вони розвиваються, якщо добривом служать м'які лугові трави. Бобові (віка, жовтець) найбільш ефективні, вони значно швидше, особливо молоді пагони віддають у воду поживні речовини, що містяться в їх тканинах. При температурі води 25-300С і вище бактеріопланктон розвивається інтенсивніше, при низьких - слабше. Якщо добривом служать надводні жорсткі рослини, то бактерії при високих температурах розвиваються повільніше. Незважаючи на те, що жорсткі водні рослини в якості добрива менш ефективні, ніж м' які, їх можна використовувати в якості зеленого добрива. Зазвичай їх систематично викошують, якщо вони у великій кількості заповнюють ставки.

Перевагу слід віддавати молодим рослинам, які до того ж легше косити. В сильно зарослих ставках в першу чергу викошують рослини, що знаходяться поблизу відкритої поверхні. Важливе практичне значення має вибір місця занесення зеленого добрива, зокрема площ для викошування. Для збільшення кількості зоопланктону викошування починають від берегів, а для збільшення донних організмів (бентосу) - у більш глибоких місцях від центру ставу. У великих ставах скошені рослини залишають на 2-3 дні на поверхні води, що прискорює подальше розкладання.

Потім їх збирають у ущільнені плоти-купи, зміцнюючи кілками, і розміщаючи вздовж берегів, занурюючи на 30-40 см, центральна частина ставу залишається вільною. Кількість бактеріопланктону, швидкість його розмноження залежать від виду трав, від їх кількості, температури води і числа водних тварин, що поїдають бактерій. На високому рівні чисельність бактеріопланктону тримається незначний час. У результаті виїдання бактерій зоопланктоном і виснаження поживних речовин кількість бактеріопланктону у воді починає зменшуватися, щоб отримати новий підйом, необхідно внесення нової рослинної маси.

У вирощувальних ставах на мілководдях з добре прогрітою водою розкладають пресовані тюки старого сіна, неприпридатного для згодовування худобі. Через кілька днів навколо них утворюється велике скупчення дрібного зоопланктону. Тюки через 3-5 днів поливають розчином селітри і суперфосфату по 5 л. суміші на кожен (2 кг. добрив у рівному співвідношенні на 10 л. води) для прискорення бактеріальних процесів розкладу. Щоб тюки не спливали, їх закріплюють списами або пригружають невеликою кількістю ґрунту. Також пригружають і плоти- купи з рослинності в нагульних ставах. Завдяки цьому утворюється 2 дна - дно із скошеної рослинності з бентосом, що добре розвивається і власне дно, яке також збагачується поживними речовинами від шару, що знаходиться над ним.

Рекомендується укладати рослинність вздовж однієї (сонячної) сторони ставка. З боку ставу вільного від добрива та з кращим газовим режимом, риба може переміститися у випадку погіршення кисневого режиму. Закладені плоти-купи приблизно через стільки ж часу, що і снопи, втрачають свою корисну дію. Із згасанням процесу розпаду знижується і активний розвиток кормових організмів. Щоб плоти-купи не втратили свою корисну дію, на них слід додавати свіжу рослинність від викосів.

Вигулювання водоплаваючих птахів забезпечить удобрення ставів органічними речовинами і сприяє підвищенню природної рибопродуктивності ставів на 30-40 %, а в деяких випадках до 65 %.

Однак при недотриманні норм вигулювання на ставах птиці та її надмірної кількості користь від цього втрачається: птиця поїдає корм риби (молюски, личинки хірономід, олігохети, дафнії), відбувається забруднення водойми, що призводить до небажаних наслідків.

Забороняється вигулювання птиці на нерестових, малькових і виросних ставах, а також головних ставах.

При удобрені ставів необхідно розраховувати, яку кількість рослинної маси може бути внесено без негативних наслідків для ставу. Розвиток великої кількості бактерій, споживання ними кисню, виділення різних газів і продуктів розпаду може призвести до різкого зниження кількості кисню. Для водяної рослинності, що використовується як добриво, норма внесення повинна становить 3-6 т/га за сезон. У стави, бідні органічними речовинами, слід більше вносити водяної рослинності. При поганому кисневому режимі норма внесення водяної рослинності повинна бути знижена до 0,5—1,0 т/га.

Таким чином, використання в якості добрив рослинності (вищої жорсткої і м'якої водяної рослинності, що росте в ставах, або спеціально посіяних культур) забезпечує розвиток кормової бази і підвищує природну рибопродуктивність ставів в 2 рази.

Органічно-мінеральні добрива.

Раціональне поєднання мінеральних і органічних добрив, особливо з рослинними, дозволяє одержувати більшу ефективність. Біологічно це пояснюється тим, що при внесенні у стави селітри і суперфосфату у воду не надходять такі важливі елементи, як магній, залізо, йод, кобальт та ін. Хоча вони необхідні в невеликих кількостях, риба, що росте, фізіологічно не може без них обходитися. Вони присутні в органічних добривах і при їх розкладанні потрапляють по трофічному ланцюгу в організм риби. З іншого боку, внесення мінеральних добрив позитивно позначається на розвитку бактеріопланктону та інших бактерій, що розкладають органічні та рослинні добрива. Добре зарекомендував себе метод компостування органіки, коли органічна маса зброджується деякий час у спеціальних ємкостях, сюди ж додаються й мінеральні добрива. Потім компостована таким чином маса вноситься до ставу. Цю операцію можна проводити кілька разів за сезон. Під час бродіння масу перемішують. Перевага цього методу удобрення в тому, що з води вилучається менше кисню і його утримання в ставі стає більш стабільним.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >