< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мартін Лютер: повстання германського духу

Найвпливовішим мислителем германського Відродження був Мартін Люшер (1483–1546 pp.) – його вчення поклало початок релігійному руху, що дістав назву протестантизм і став основою етики індустріального, або "відкритого", суспільства.

Світорозуміння Лютера грунтується на п'яти фундаментальних положеннях.

1. Першим є домінанта віри. Відповідно до Лютера, віра є єдиною умовою порятунку душі. Віра домінує не тільки над знанням, а й над вчинками. Найкращі вчинки є ніщо, якщо до них додається слабка віра в Божественну Благодать – вони втрачають свій внутрішній смисл.

Але вірування в різних людей досить різні. Як їх примирити? Це могла б зробити церква, об'єднуючи людей у ціле силою свого авторитету. Проте Лютер виступив проти авторитету церкви. Відповідно до його вчення, церква зі своїм культом не може виступати єдино можливим посередником між людиною і Богом.

  • 2. Другим фундаментальним положенням вчення Лютера є проголошена ним можливість особистого спілкування з Богом. Більш того, створена за образом і подобою Божественної Особистості людська особистість зобов'язана прагнути до безпосереднього єднання з Творцем, Спасителем і Святим Духом. Не можна не погодитися з Марксом, який пише про Лютера: "Він звільнив людину від зовнішньої релігійності, зробивши релігійність внутрішнім світом людини".
  • 3. Третім положенням є заява про абсолютний авторитет Біблії. Особисте спілкування з Богом і віра в нього, що можуть бути витлумачені досить широко і неоднозначно, Лютер бачить тільки через вивчення Біблії. Він заміняє авторитет церкви на авторитет Біблії. Біблія стає головним критерієм віри, а її вивчення і тлумаченняшляхом до Бога.
  • 4. Четвертим фундаментальним положенням вчення Лютера є проголошення збагачення як угодної Богу справи. Спростовуючи ідею і практику чернецтва, Лютер прагне знайти в праці той шлях до спасіння, що доповнює віру і є її земним вираженням. Саме це положення, об'єднуючись з іншими, стає наріжним каменем етики капіталізму.
  • 5. І нарешті, останнім положенням у Лютера виступає ідея поєднання свободи волі і "рабства волі". З одного боку, людина повинна сама прийти до Біблії і Бога, а з іншого – зобов'язана повністю підкоритися їм, "віддати себе Богу". Лютер припускає свободу вибору і відстоює несвободу того, хто вибирає. Ця ідея всебічно обгрунтована ним у праці "Про рабство волі", написаній як відповідь на трактат Еразма Роттердамського "Про свободу волі".

Погляди Лютера вступають у вражаючу суперечність з католицизмом. У його особі німецький дух повстав проти католицької форми християнства і почав шукати форму більш прийнятну для себе. Це повстання вилилося в Реформацію католицизму, а пошук – у появу різноманітних течій протестантизму, що принципово вплинули на розвиток філософської думки германських народів і навіть філософської думки Заходу в цілому.

Висновки і перспективи. Підсумки філософії Відродження: Людина, що Творить, і Людина, що Вірує

  • 1. Принциповим досягненням філософії романського Відродження було утвердження творчості як універсальної основи людської сутності. В результаті з'являється знаменитий образ людини-титана романського Відродження, що виявляє свою творчість у тілесному оформленні пантеїстичного космосу.
  • 2. Філософія германського Відродження, навпаки, звужує межі творчих можливостей, людини, звільняючи місце вірі й інтерпретації. Саме ця тенденція згодом приведе до гносеологізації людської сутності – проголошення теоретичного пізнання сенсом існування людини. Проте філософія германського Відродження також породжує людину-титана, яка один на один зустрічається з Богом у містичному спогляданні і таїнстві читання Біблії, очищуючи свою віру від усього земного й тілесного.
  • 3. Титанізм Відродження завершується індивідуалізмом. Двома крайнощами індивідуалізму стали утопізм (Томас Мор) і цинізм (Макіавеллі), які згодом яскраво проявилися в європейській філософії.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >