< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Медико-тактична характеристика транспортних катастроф

Астрономічні числа загиблих і поранених людей при транспортному травматизмі – актуальна проблема сучасного суспільства. З моменту створення сучасних транспортних засобів людство добре пізнало і усвідомило небезпеку користування ними.

В залежності від чисельності потерпілих визначають 5 категорій транспортних катастроф (за ступенем медичних наслідків): І – до 5 чоловік, II – 6-15 чоловік, III – 16-30 чоловік, IV – 31-50 чоловік, V – більше 50 чоловік.

Підраховано, що ймовірність ризику виникнення травм найбільш висока при пересуванні на мотоциклах – 9,0 нещасних випадків на 1 млн. осіб на рік., у разі польоту на літаках – 1,0, при пересуванні на приватному автомобільному транспорті – 0,6, по залізниці – 0,05 , а при пересуванні на автобусах – 0,03.

Найбільш трагічні катастрофи в цивільній авіації, так як, за дуже рідкісним винятком, гинуть майже всі члени екіпажу і пасажири.

Авіаційні катастрофи

Аварії і катастрофи повітряних суден можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигуна, на злітно-посадковій смузі, під час зльоту, під час польоту і посадці, аж до вимкнення двигунів. За елементами польоту вони розподіляються: зліт 30%, крейсерський політ 18%, заходження на посадку 16%, посадка 36%. Світова статистика свідчить проте, що розподіл аварії та катастроф повітряних суден дуже різноманітний від аварій в зоні аеропорту до катастроф повітряного судна у важко доступній місцевості (мало населеної).

Також висока ймовірність зіткнення повітряного судна з наземними об'єктами. До таких наземних об'єктів відносяться споруди енергетичного призначення, а також об'єкти хімічної та інших галузей промисловості, де в результаті зіткнення або падіння повітряного судна можуть виникнути надзвичайні ситуації, які викликають значні економічні і соціальні втрати.

Особливу небезпеку такі події стали представляти в останні роки, коли вони реалізуються як акти скоординованого тероризму, що використовує ефективні технічні засоби і новітні технології. Реакцією на істотне ускладнення умов виконання безпечних польотів стала зміна законодавства у низці країн і розробка нових регламентуючих вимог не тільки в авіаційній, але і в інших галузях господарської діяльності.

Аналіз безпеки польотів в існуючих умовах показує, що практично повсюдне ускладнення повітряної обстановки та збільшення ризиків зіткнення повітряного судна з перешкодами впливають наступні фактори:

  • – ущільнення мережі повітряних трас і коридорів;
  • – зменшення вільного простору на землі для будівництва будівель і споруд, що призводить до підвищення їх поверховості (наприклад, в Об'єднаних Арабських Еміратах, м. Дубай, інтенсивно зводиться житловий будинок висотою 800 м, в Японії – будівля висотою 1000 м);
  • – удосконалення парку повітряних суден; підвищення вантажопідйомності, пасажиромісткості, дальності і швидкості польоту судів;
  • – розвиток комерційної, приватної та військової авіації;
  • – інтенсифікація експлуатації існуючих трас, в результаті чого авіалінії, які ще десять років тому були практично безпечними, стали джерелом потенційної небезпеки зіткнення повітряного судна з висотними будівлями і спорудами.

Основні види ураження у пасажирів і екіпажу – травми і термічні опіки, рідше кисневе голодування при розгерметизації кабіни або літака. Травми можуть бути ускладнені опіками. Обсяги санітарних втрат можуть досягати 80 – 90 % від загальної кількості людей, які знаходилися на повітряному судне. Максимальна кількість постраждалих може складати: на літаку АН-2 – 12 осіб, АН-24 – 47 осіб, АН-158 – 105 осіб, АН-148-200 – 96 осіб, АН-158 – 105 осіб, Boeing 737 – 160 осіб.

Розподіл травм серед постраждалих: з механічними пошкодженнями – 90%, у тому числі в стані шоку – 10 %, з черепно-мозковою травмою – 40%, у 10 – 20 % можуть бути політравми і опіки. Біля половини постраждалих можуть мати тяжкий і вкрай тяжкий ступень травми. У зв'язку з отриманими травмами біля 40 % постраждалих будуть потребувати в накладанні пов'язок на рани, 50 – 60 % – у введенні знеболюючих засобів, 35 % – в іммобілізації переломів, 60 – 80 % – в евакуації на ношах.

Під час катастрофи повітряного судна в зоні аеродрому тривогу здіймає диспетчерська служба. Черговий по зв'язку передає сигнал тривоги на станцію "Швидкої допомоги" міста і в лікарню яка обслуговує аеропорт. Бригади швидкої допомоги прибивають до медичного пункту аеропорту, який стає медичним прийомним центром. Рух будь-якого санітарного транспорту до постраждалого літака (гелікоптера) дозволяє лише відповідальний за рух транспорту. Постраждалим на місці пригоди надається домедична допомога, сортування з наступної евакуацією.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >