Транспортна іммобілізація

При переломах кісток, значних пораненнях кінцівок, та інших пошкодженнях необхідно досягти нерухомості травмованої ділянки шляхом накладання пов'язки, яка робить нерухомою всю кінцівку або певні її ділянки (іммобілізація).

Шинні пов'язки. Звичайно накладаються при нещасних випадках для тимчасової іммобілізації кінцівки, особливо при транспортуванні постраждалого.

Кожна шинна пов'язка складається з твердої основи (шини), м'якої підкладки і бинта. Як м'яку підкладку використовують вату, повсть, одяг хворого, тощо. Підкладка заповнює проміжки між шиною і тілом постраждалого. Без неї шина тисне на ділянки тіла і досить швидко викликає пролежні. Тільки як виняток, коли немає ніякого матеріалу, а шину накласти необхідно, допускається накладання шини без підкладки.

Всі шини поділяються на стандартні (рис. 10.1А) та імпровізовані (рис. 10.1Б) (підручні). Стандартні шини виготовляють з міцного гнучкого металу або з дерева. Великого поширення в медичній практиці набули дротяні шини. Випускають їх різних розмірів і внаслідок гнучкості матеріалу вони можуть бути легко зігнуті відповідно до форми кінцівки. Дерев'яні шини виготовляються з фанери, тонких дощок.

Рис. 10.1. А) стандартні шини; Б) імпровізовані

Імпровізовані шини роблять на місці надання першої допомоги з підручного матеріалу або предметів домашнього вжитку.

Дошка, жердина, шматок фанери, дріт, жмуток соломи, ручка від лопати тощо можуть бути використані як шини.

Правила накладання транспортної шини.

Для накладання транспортної шини і попередження ускладнень необхідно дотримуватися таких правил:

• • накладати шину безпосередньо на місці пригоди. Переносити постраждалого без іммобілізації заборонено;
• • знімати одяг, взуття з постраждалого забороняється, тому що це не тільки може викликати біль, а й призвести до додаткової травми;
• • не можна накладати шину безпосередньо на оголене тіло; треба підкласти під шину м'який матеріал (вата, рушник, одяг постраждалого тощо).
• • перед накладанням шини необхідно обережно і ретельно оглянути місце ушкодження; при кровотечі – зупинити її, накласти асептичну пов'язку і зробити ін'єкцію знеболювального засобу;
• • перед накладанням шини кінцівці необхідно надати фізіологічне положення (по можливості);
• • шина повинна надійно іммобілізувати хоча б два сусідні суглоби за місцем пошкодження (вище і нижче місця пошкодження), а при переломах плеча і стегна – три суглоби (див. табл. № 8). Шину треба ретельно прибинтувати до ушкодженої кінцівки і слідкувати, щоб шина не здавлювала кровоносні судини і нерви.
• • перед накладанням шини її необхідно змоделювати; моделювання виконується або на здоровій кінцівці постраждалого, або на власній кінцівці;
• • шина повинна відповідати довжині кінцівки і не повинна бути надто довгою чи короткою;
• • при перекладанні постраждалого з накладеною шиною на ноші, ушкоджену кінцівку або частину тіла необхідно обережно підтримувати.

Неправильно накладена шина може призвести до тяжких ускладнень (шок, додаткове зміщення уламків, тощо).

Весь обсяг допомоги повинен відповідати правилу "тричі обережно":

• 1) обережно накласти пов'язку;
• 2) обережно накласти транспортну шину;
• 3) обережно покласти на ноші і транспортувати постраждалого. Можливі помилки при накладанні транспортних шин:
  • • не обґрунтоване застосування коротких шіш. внаслідок чого порушується основне правило транспортної іммобілізації – утворення нерухомості;
  • • накладання твердих шин без попереднього обгортл вання їх ватою:
  • • неправильне моделювання шини;
  • • невідповідність її з локалізацією ділянки пошкодження:
  • • недостатня фіксація шини бинтом. Економія бинта в таких випадках зводить нанівець усю виконану роботу і. навпаки, надмірне стягування шини бинтом може призвести до тяжких ускладнень;
  • • якщо разом з іммобілізацією є необхідність накладання кровоспинного джгута, то закриття його пов'язкою є грубою помилкою.