< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ранні історичні форми релігії

В історії виокремлено такі основні типи релігій: первісні, національні, світові. Кожен з цих трьох типів відповідає певному стану соціально-економічного розвитку суспільства. Релігії першого типу – родоплемінні, характерні для суспільства, що перебуває на стадії родового ладу; другого типу – національні, ті, які з'явились в період поділу суспільства на класи; світові виникли в феодальному й буржуазному суспільствах.

Первісні або родоплемінні релігії виникли в епоху первісного ладу, який склався приблизно 40 тис. років тому. Ці релігії існують серед народів, які донині зберігають основи родоплемінного способу життя. Це переважно аборигени Африки, Південної Америки та Австралії, а також народи Півночі.

Ці релігії постають як складний конгломерат місцевих традицій, обрядів і ритуалів, які супроводжують різні етапи людського життя (ініціації, похорони тощо). Племінним релігіям властиві: 1) поклоніння духам природи, пращурів, яким спочатку надавали зооморфних, а пізніше – антропоморфних рис; 2) відсутність професійних служителів культу; 3) відправлення культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми) на честь духів.

Тотемізм (індіанськ. "ош отем" – його рід) – форма примітивних вірувань, пов'язаних з уявленням про надприродні кровні зв'язки даного роду чи племені з певним видом рослин, тварин, рідше – предметів природи. Первісні люди вірили, що тотеми – їхні співродичі, які піклуються про них; тотемів шанували, на них заборонялося полювати. Але в певну пору року, дотримуючись ритуалу, тотемну тварину забивали, щоб колективно спожити її м'ясо, розраховуючи в такий спосіб отримати бажані якості своїх "співродичів" – силу, спритність, витривалість, плодючість.

Фетишизм (португ. fetico – зачарована річ) – дуже давні вірування; вважалось, що деякі предмети неживої природи мають чуттєво-надчуттєві якості. Вважалося, що фетишизовані предмети – камінці, кістки, пір'я тощо, є живими істотами й можуть мати для людини охоронне значення (захищати від ворога) та впливати на явища природи (зупиняти вітер, викликати чи припиняти дощ). Природу тотемізму вперше описав французький дослідник Шарль де Брос у книзі "Культ богів-фетишів" (1760 р.), досліджуючи вірування африканських племен, а також історію вірувань стародавніх єгиптян, греків та римлян.

Фетишистські уявлення, зазнавши численних видозмін, збереглися в розвинутих релігіях та на побутовому рівні. Це амулети, талісмани, різні обереги, які трансформувалися в аксесуари жіночого та чоловічого одягу, а також різного роду прикраси.

Анімізм (лат. anima – душа) – це найдавніші вірування, пов'язані з уявленням про існування в тілі людини її двійника – душі, від якої нібито залежить її фізіологічний та психологічний стани. Анімістичні вірування дослідив та описав у своїй книзі "Первісна культура" Е. Тайлор.

Спочатку люди вважали, що душі – індивідуалізовані носії життя; вони можуть залишати (тимчасово) тіло та повертатися до нього. Органічно пов'язані з тілесним, душі в подальшому поступово звільняються від цих зв'язків, набираючи вигляду духів. На цій основі поступово формується уявлення про переселення та перевтілення душ.

Шаманізм (евенк, "шаман" – знахар) – первісна форма релігії, що ґрунтується на вірі у можливість спілкування людини з духом. Особливо поширений у народів Північної Азії (бурятів, хантів, чукчів та ін.). Служителі культу – шамани, впадаючи в екстатичний стан, стають посередниками між духами та людьми. При цьому вони, нібито, набувають здатності лікувати, передбачати події, впливати на їх перебіг. Нині

шаманізм побутує у багатьох народностей Сибіру, поширений також в Китаї.

Магія (гр. mageia – чаклунство) – віра в можливість впливу на навколишній світ через надприродне – духів, фетишів, шляхом чаклунського дійства. Це зародкова форма релігійного культу. Магічні дії включають жертвопринесення, заклинання, обряди, ритуальні дії.

Склалося багато різновидів магії. Наприклад, промислова магія спрямована на досягнення результату у мисливстві, рибальстві, землеробстві. Оскільки урожайність залежала від погоди, то людина намагалася вплинути на явища природи – викликати чи відвернути дощ, вітер, взагалі негоду. Це метеорологічна магія. Лікувальна магія пов'язана з елементами народної медицини. Військова магія мала на меті подолати опір ворога та отримати над ним перемогу. Дуже популярною була любовна магія, за допомогою якої намагались "причарувати" або ж "відчарувати".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >