< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ранній протестантизм

Лютеранство. Як уже зазначалось, одним з перших кроків реформаторського руху був виступ у 1517 р. німецького священика, професора Віттенберзького університету Мартіна Лютера (1483-1546 р.р.) проти засилля влади римських пап і торгівлі індульгенціями. Папа Лев X на передодні видав буллу про загальне прощення гріхів. Папські емісари роз'їхались з індульгенціями по всій Європі. Домініканець Тецель в Лейпцігу оголосив таксу для кожного виду злочину. Мартін Лютер 31 жовтня означеного року, напередодні Дня Всіх Святих, оприлюднив 95 славнозвісних тез, які були спрямовані переважно проти практики відпущення гріхів за гроші.

І, коли в 1519 р. Лютер заявив, що церква може існувати без папи, він був відлучений від церкви, але привселюдно спалив папську буллу про відлучення. 1555 р. було опубліковано "Аугсбургське віросповідання", де викладено основи лютеранства. Головні догмати лютеранського вчення такі: визнання абсолютного авторитету Біблії, єдиноспасаюча особиста віра, загальне священство. Було відмінено церковний культ, чернецтво та традицію вшанування святих, мощів тощо. Богослужіння і Біблію сам Лютер переклав німецькою мовою.

Заперечуючи особливу сакральну діяльність, лютеранство проголошує священнодійством все повсякденне життя людини. Звідси – особливе ставлення до часу, як до великого Божого дару, марнування якого вважається великим гріхом; високо цінуються пунктуальність у справах, неухильне прагнення до мети.

Лютеранські храми звуться кірхами. В них відсутні ікони чи статуї. Проте, лютеранський культ ще зберігає урочистість, а пастори – особливий одяг (до речі, в країнах Скандинавії пасторами, які мають статус державних чиновників, можуть бути й жінки). Велику роль у богослужінні відіграє музика (орган) і проповідь. Нині у світі нараховується 75 млн. лютеран, які переважно проживають у Німеччині, Скандинавії, Прибалтиці та ін.

З другої половини XVI ст., майже відразу після Реформації, лютерани з'являються в Росії, а згодом – і в Україні, чому сприяли торговельні, економічні та політичні відносини з європейськими державами. Після відкриття Київського університету в 1831 р. до Києва приїхало багато лютеран. В 1832 р. лютеранську церкву визнала держава, яка мала безпосередній вплив на її релігійне життя; церква управлялася консисторією, що знаходилася в Петербурзі, голова церкви призначався царем. В 1918 р. радянською владою було видано закон про націоналізацію всього церковного майна, в т.ч. й лютеранського. В 1938 р. церкву було закрито, а громади – розпущено.

На 1991 р. уже діяли лютеранські громади, членами яких були етнічні німці та шведи, було зареєстровано статут церкви. Також було повернуто богослужбові приміщення, відновлювались лютеранські традиції та ритуали. Нині в Україні діє 102 лютеранські громади.

Кальвінізм. На початку XVI ст. виник ще один різновид реформаторського руху – кальвінізм; назва – за ім'ям його засновника Жана Кальвіна (1509 –1564р.р.). В кальвінізмі визнається лише Святе Письмо. Одним з головних догматів є вчення про "абсолютне приречення". У проповідуванні Божественної благодаті кальвіністи культивували ідею жорсткого визначення наперед, встановленого ще до народження людини, а в розумінні історії – есхатології і фаталізму, тобто безкомпромісного визначення Богом наперед загальної орієнтації світового розвитку. Згідно з ученням про мирське покликання християн, освячується їх релігійна та позарелігійна діяльність.

Значно спрощено церковний культ, введено богослужіння національною мовою, з таїнств визнаються тільки хрещення і причастя, та й то як символічні обряди. Кальвін ввів демократичне управління церквоюдіють незалежні громади (конгрегації), які управляються обраними мирянами консисторіями: до них входить пастор, диякон і пресвітери (старшини і проповідники). Останнім відводиться керівна роль у громадах, які й спрямовують їх релігійне життя; вони не мають особливого одягу.

Кальвінізм фактично вимагав підкорення світської влади. В 40-і роки XVI ст. Ж .Кальвін створив у Женеві теократичну державу, де мав необмежені повноваження – його навіть звали "женевським папою". Знайшла прояв і інквізиція – у 1553 р. було страчено вченого М. Сервета.

Кальвіністські церкви згодом набули назви пресвітеріанські (в Шотландії, де ця церква має статус державної з 1592 р.) або реформатські (в країнах континентальної Європи). Близькі до кальвінізму конгрегаціоналісти, які виникли в Англії у XVI ст., але відрізняються не таким жорстким розумінням догмату про приречення, а також винятковим демократизмом та самоврядуванням громад.

Реформування церкви кальвінізмом набуває соціального характеру – проголосивши принципи "світського покликання", "мирського аскетизму", щоденної заощадливості як способу накопичення багатства. Це означало, що будь-коли, будь-де людина перебуває на службі у живого Бога і несе відповідальність за надані Богом даричас, здоров'я, власність.

В Україні у першій половині XVI ст. поширюється вплив кальвінізму на православних українців від угорських протестантів, які виступали проти католицизму .У переході угорського населення Закарпаття у протестантизм вирішальна роль належала великим земельним магнатам, а це значило, що переходили у нову віру і їх кріпаки.

Сучасна Закарпатська Реформатська Церква функціонує у восьми районах Закарпаття. Адепти ЗРЦ проводять активну культурно-освітню роботу. Так, було організовано Закарпатський угорський інститут – перший навчальний заклад у закарпатському краї для угорської національної меншини. Підготовку майбутніх студентів для ЗУІ, а також загальноосвітній процес угорського населення забезпечують 107 угорськомовних шкіл. Громади надають матеріальну підтримку соціально незахищеним прошаркам населення, пропагують здоровий спосіб життя. У деяких громадах ЗРЦ у визначений час богослужіння проводяться українською мовою. Серед віруючих-реформатів існують міжетнічні сім'ї – близько 20% шлюбів зареєстровано між угорцями та українцями. Нині в Закарпатті налічується 108 громад реформатської церкви.

Англіканство. В Англії, на відміну від інших європейських країн, реформація розпочалася з ініціативи правлячих кіл. У 1534 р. англійський парламент проголосив незалежність церкви від пали, а короля Генріха VIII – її главою. Церковні відносини з Ватиканом були розірвані, закрито всі монастирі, а їхнє майно конфісковано, проте католицькі догмати та обряди було збережено.

У другій половині XVI ст. було введено Книгу загальних молитов та англійський "Символ віри" із 39 статей, де заперечувались католицький догмат про чистилище, практика індульгенцій, папська влада, поклоніння іконам, святим, безшлюбність духовенства. Церква отримала назву англіканської та прийняла протестантські догмати виправдання вірою і про Святе Письмо як єдине джерело віри. Але при цьому визнавався католицький догмат про церкву як необхідного посередника для врятування людей, залишився недоторканним єпископат. Таким чином, англіканська церква поєднала в собі протестантські та католицькі догмати. Вона є прикладом компромісного варіанту протестантизму.

Нині англіканська церква є державною церквою Англії, її глава – монарх, який призначає вищих ієрархів – архієпископів Кентерберійського і Йоркського, єпископів. Існують англіканські церкви і в інших країнах – всього прихильників цієї конфесії – ЗО млн.

Консультативний орган сучасного англіканства – Ламбетські конференції, які скликаються один раз на десять років; його примасом, архієпископом Кентерберійським нині є Роуен Вільямс. У 1968р. створено Англіканську консультативну раду з 50 членів, яка виконує функції синоду. Ця рада існує в Шотландії, Ірландії, Канаді, Австрії, США. Єдиної церковної організації немає.

Наявність громад англіканської церкви в Україні на даний час не зареєстровано.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >