< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Судова експертиза

Загальні поняття

Термін експертиза походить від лат. expertus, що значить досвідчений. Вона передбачає розгляд, дослідження експертом якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань. Експертизу виконує експерт – це фахівець, що володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями із досліджуваних питань відповідно до ст. 69 КПК України. Експерт несе відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді та невиконання інших обов'язків відповідно до ст. 70 КПК України.

Судова експертиза є самостійною процесуальною формою здобуття нових і уточнення (перевірки) наявних речових доказів в кримінальному, цивільному і арбітражному процесі. Суть судової експертизи полягає в аналізі за завданням слідчого (суду) досвідченою особою – експертом – матеріальних об'єктів експертизи (речових доказів), що надаються в його розпорядження, а також різних документів (у тому числі протоколів слідчих дій), з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильного провадження справи. За результатами дослідження експерт складає висновок, який є одним з передбачених законом джерелом доказів, а фактичні дані, що містяться в ньому, – доказами.

Судова експертиза є найважливішою процесуальною формою використання спеціальних знань у судочинстві, внаслідок чого у розпорядженні слідства і суду з'являється нова інформація, що має доказове значення, яка не може бути отримана іншими процесуальними засобами.

Зміст предмета судової експертизи розглядають з двох позицій – наукової і практичної. З наукової точки зору предметом науки про судову експертизу є закономірності формування якостей об'єктів і їх зміни у зв'язку зі здійсненням злочину. З точки зору практичної діяльності предметом судової експертизи є фактичні дані (обставини справи), що встановлюються на підставі спеціальних наукових знань в галузі науки, техніки, мистецтва і дослідження матеріалів кримінальної або цивільної справи. Стосовно конкретної експертизи її предметом є експертне завдання, яке повинен вирішити експерт у процесі і за результатами дослідження на підставі відповідного обсягу спеціальних знань з використанням тих засобів і методів, що знаходяться в його розпорядженні.

Ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. дає таке її визначення: "судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства".

Судова експертиза відрізняється від інших форм застосування спеціальних знань на досудовому слідстві і від різних науково-технічних та інших досліджень, які проводяться поза кримінальним процесом. Судова експертиза суттєво відрізняється від наукової, екологічної, будівельної та інших видів експертиз, які проводяться з метою прийняття управлінських рішень.

Спеціальні знання – це професійні знання, які отримуються в результаті навчання, а також навички, які отримує обізнана особа в процесі практичної діяльності в певних галузях науки, техніки та інших галузях людської діяльності, що використовуються разом з науково-технічними засобами при виконанні експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані та перевірені практикою положення і правила, що можуть належати до певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Метою судової експертизи є отримання фактичних даних за певного справою, що розслідується. У процесі дослідження експерт з'ясовує певні ознаки, факти, закономірності, на основі яких формулюється висновок експерта відповідно до ст. 101 КПК України. З криміналістичної точки зору такий висновок є оцінкою з використанням фахових знань. А з точки зору процесуальної – оцінка експерта базується на фактичними даними, та його висновок є доказом. Відомості про факти об'єктивної дійсності, викладені у висновку експерта, представляють собою знання, достовірність яких доведена проведеним дослідженням. Саме цими фактами, як достовірним знанням, оперує слідчий та інші особи, які призначили експертизу, і використовують їх у доказі за кримінальною справою.

Значення судової експертизи у розслідуванні злочинів визначається важливістю для справи тих обставин, які можуть бути встановлені за допомогою експертного дослідження. Завдання експерта в тому, щоб встановити на основі спеціальних знань відомості про факти, які дозволяють в сукупності з іншими доказами за справою надати кримінально-правову оцінку події, встановити особу правопорушника і обставини правопорушення, пов'язані з подією злочину, і на які поширюються процесуальні правила.

Об'єктом експертизи є матеріалізовані, визначені кримінально- процесуальним та цивільно-процесуальним законодавством джерела інформації – матеріали кримінальної або цивільної справи. В якості об'єктів експертизи можуть бути: речові докази, труп, частини трупа, фрагмент місця події, зразки тощо.

Об'єкти надаються експерту, який має певні повноваження, він досліджує їх властивості і з урахуванням використаної методики, іноді змінює їх або знищує. Експерту заборонено самостійно збирати матеріали для проведення експертизи. Це не стосується, однак, використання для досліджень стандартних еталонних зразків для визначення складу речовин матеріалів, колекцій холодної зброї, волосся тварин, луски риб та інших, не пов'язаних з подією злочину предметів, а також спеціальної і загальнодоступної довідкової і нормативної технічної інформації.

Стосовно поняття науки судової експертизи, об'єкт – це рід (вид) об'єктів, якій-небудь клас, категорія предметів, які характеризуються загальними якостями. У практичній експертній діяльності – це певний предмет (предмети), які надходять на дослідження експерту. Це в основному речові докази. До них відносяться: предмети, які були знаряддям скоєння злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності. До об'єктів також відносяться події, факти, явища й інші нематеріальні об'єкти, необхідність дослідження яких у процесі розслідування потребує спеціальних знань і виконання експертизи. З'ясування цих подій, фактів, явищ й інших нематеріальних об'єктів здійснюється шляхом дослідження матеріальних носіїв інформації про них.

Об'єкти судової експертизи можна класифікувати за наступними підставами:

  • • об'єкт (удової експертизи загальний – матеріальний носій інформації про факти, що цікавить слідство, що досліджується в рамках експертизи, як засобу доказування;
  • • об'єкт судової експертизи родовий (предметний) – сукупність матеріальних носіїв інформації, об'єднаних загальними якостями, що досліджується в рамках класу, роду експертизи;
  • • об'єкт судової експертизи спеціальний – матеріальний носій інформації певної природи, що досліджується в рамках конкретного виду експертизи;
  • • об'єкт судової експертизи конкретний – індивідуально-визначений об'єкт, наданий для проведення експертизи по конкретній справі.

Галузь юридичної науки, що досліджує закономірності, методологію

та процеси формування й розвитку наукових основ судових експертиз, а також досліджує їх об'єкти, – судова експертологія. Процес дослідження здійснюється на основі спеціальних знань, що привнесені з базових наук і трансформовані в систему наукових заходів, методів та методик вирішення експертних завдань.

Змістом судової експертизи є виконання науково-обґрунтованого дослідження. Під дослідженням розуміється процес виявлення, фіксації, пояснення і оцінки експертом властивостей об'єктів на основі спеціальних знань з використанням спеціальних науково-технічних засобів і експертних методик. На підставі дослідження експерт формулює висновок, в якому викладає фактичні дані про злочин, який є доказом у справі.

Висновок експерта, відповідно до ст. 101 КПК України, – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи відповідно до ст. 242 КПК України. У ході експертного дослідження експерт вирішує практичне завдання і отримує нові відомості про обставини справи, яких не було до виконання дослідження. Вимога науковості дослідження має на увазі використання ефективних методів і різних науково-технічних засобів, перевірених на практиці та тих, що гарантують досягнення достовірного вирішення поставлених питань. Зміст висновку експерта визначений ст. 102 КПК України.

У експертному дослідженні можна виділити два рівні: емпіричний і теоретичний. На емпіричному рівні виділяються ознаки і якості поданих на експертизу об'єктів. На теоретичному рівні, використовуючи спеціальні знання, отримані результати дослідження пояснюються, інтерпретуються і кладуться в основу висновків. Висновок експерта не буде джерелом доказів, якщо не має теоретичного пояснення і оцінки даних, отриманих у ході дослідження. У результаті дослідження експерт отримує нові фактичні дані, які до цього не були відомі та які іншим способом (наприклад показаннями свідка) встановити неможливо. Експертиза проводиться за завданням слідчого або іншої особи, передбаченої у законі. Судова експертиза має правове регулювання (різні кодекси України: КПК, ЦПК, ГПК, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України "Про судову експертизу", закони про силові структури та інші закони і відомчі інструкції). Судовою експертизою досліджуються тільки ті об'єкти, які надані експерту. Зміст предмета і об'єкта судової експертизи необхідно розглядати з наукової і практичної точки зору.

За видами носія інформації об'єкти судової експертизи поділяються на об'єкти-відображення і об'єкти-предмети. До об'єктів-відображень відносяться такі носії інформації, в яких відображені дані про інший об'єкт, що виникли під впливом механізму слідоутворення. Об'єкти- предмети можуть бути як слідоутворюючими, так і такими, що несуть інформацію про подію самим фактом свого знаходження у певному місці та які мають значення для дослідження цієї події.

Залежно від місця в процесі вирішення експертного завдання об'єкти можуть бути основні і допоміжні, а залежно від обсягу – повними і частковими, поодинокими або багаточисельними. За рівнем і значенням інформації, що міститься в них, об'єкти судової експертизи можуть бути поділені на високо-, середньо- і малоінформативні. Об'єкти, які не несуть інформацію, за цією класифікацією вважаються непридатними.

Експертне завдання визначається можливостями дослідження об'єкта та його предметом. Вони поділяються на три основні групи: ідентифікаційні, діагностичні і класифікаційні, або дві групи: ідентифікаційні і діагностичні. Виділення групи класифікаційних завдань вони вважають умовними, тому що вони займають певне місце у процедурах вирішення інших класів завдань – ідентифікаційних і діагностичних.

Ідентифікаційні завдання спрямовані на встановлення індивідуально-конкретної тотожності. До таких завдань відносяться встановлення людини, тварин, предметів за їх відображеннями. Наприклад, встановлення особи за відбитком пальця руки. Діагностичні завдання спрямовані на встановлення природи об'єкта, його цільового призначення, галузі застосування, якостей і стану об'єкта, умов його виникнення, функціонування, зміни, механізму взаємодії об'єктів, причини певних наслідків, результатів тощо. Наприклад, механізм виникнення вибуху, механізм утворення слідів тощо. Класифікаційні завдання мають мету встановлення характеристик (якостей) невідомого або відомого об'єкта з метою відношення його до загальноприйнятого класу. Ці завдання можуть виникати і під час діагностичних і ідентифікаційних досліджень. В ідентифікації вирішенням класифікаційного завдання буде той етап дослідження, коли об'єкт, що перевіряється, відносять до певного, встановленого класу об'єктів, наприклад, що слід ноги, який залишений взуттям, відноситься до класу спортивного. У діагностичному дослідженні вирішенням класифікаційного завдання буде встановлення тієї чи іншої обставини у випадку, коли наукою раніше визначений клас стану якихось об'єктів і стан об'єкту, що досліджується, йому відповідає.

Завдання судової експертизи не слід плутати із завданнями конкретного експертного дослідження. У першому випадку – це родове або видове узагальнене визначення, у другому – мета і результат одиничної експертизи. Вирішення завдань конкретного експертного дослідження може розділятися на послідовні окремі підзавдання, спрямовані на визначення конкретних умов, основних етапів дослідження, вибір методу (способу, прийому) дії, оцінку отриманих результатів тощо. їх вирішення веде до встановлення фактів або до їх заперечення. Завдання судової експертизи є засобом встановлення фактів, які підлягають доведенню. Доцільно розрізняти завдання класу, роду, виду, підвиду судової експертизи. Так, класу криміналістичних експертиз притаманні, як правило, ідентифікаційні завдання; вирішення діагностичних завдань теж відноситься до її компетенції, оскільки це сприяє встановленню фактів тотожності людини, предметів, подій за певними формами їх відображення – слідом. Вирішення їх є умовою, додатковою ознакою ідентифікації, а у ряді випадків може носити і самостійне значення.

Класифікація експертних завдань відбувається за наступними підставами:

  • предмету доказування і обставин конкретної справи. За цією підставою завдання поділяються на ідентифікаційні, діагностичні, класифікаційні і ситуалогічні (ситуаційні);
  • умови завдання – правила, розроблені наукою.

Такі завдання називаються стандартними. Структура стандартних завдань містить вихідні дані, достатні для її вирішення. Якщо умови незвичайні і неможливо використати вказані правила, то завдання є нестандартним (евристичним), потребує від експерта самостійного пошуку. У структурі нестандартного завдання теж закладені дані, необхідні для їх вирішення, однак закладена в них інформація є обмеженою. Тому тут рішення за певними правилами або зовсім неможливе, або експерт діє відповідно ним тільки до певної межі, а далі необхідний самостійний пошук способу її вирішення; в) ціль. Вона має суттєве значення для класифікації завдань.

Загальна мета – це питання сторони кримінального провадження або слідчого судді чи суду (ст.ст. 242-244 КПК України), що визначає спрямованість дій у процесі вирішення завдання. Мета експертного завдання обумовлює вибір способу її вирішення. Вона є важливим елементом завдання. Однак, якщо мета нерідко однакова для низки завдань, то умови в кожному випадку різні, саме вони визначають можливість її досягнення. Тому результат іноді трактують як сукупність засобів і умов, за яких реалізується ціль. У більшості випадків мета експертизи визначається на підготовчій стадії дослідження.

Експерт після ознайомлення з постановою (ухвалою) про призначення експертизи, з'ясовує завдання, визначає, які засоби необхідні для досягнення поставленої перед ним цілі, які слід використати об'єкти (якості) і технічні засоби для досягнення цієї цілі. Потім експерт зіставляє засоби, які є у нього з ціллю експертизи. У випадках їх невідповідності він повинен прийняти заходи до усунення перешкод (запросити додаткові матеріали). У деяких випадках мета може бути змінена на наступних стадіях експертного дослідження (під час аналізу, порівняння) або на заключній стадії проведення експертизи, якщо на підставі вихідних даних і матеріалів, отриманих у процесі проведення досліджень, неможна дати вичерпні відповіді на поставлені перед експертом питання.

Сторона кримінального провадження, слідчий, слідчий суддя чи суд, що призначає експертизу відповідно до ст.ст. 242-244 КПК України, формулює питання, яке є експертним завданням, однак не вказує методику та спосіб її вирішення.

На підставі завдання експерт визначає план та методи дослідження. Теорія вирішення завдань містить процес перетворення початкових, фрагментарних формулювань, які характеризують вихідну мету, які дозволяють вести пошук вирішення. Вчені називають її "виявленням завдань", яке наближає її формулювання до робочої, вказує на спосіб вирішення.

Об'єктом ситу алогічного (ситуаційного) дослідження є система якостей матеріальної ситуації, яка відображає динаміку окремого, однак більш загального ніж у діагностичному дослідженні, або основної події. За допомогою вирішення ситуалогічних завдань при ситуаційному аналізі вдається виділити нові якості і відношення в об'єкті, що досліджується, сприйняти його як цілісну структуру.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >