< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Асфіксія внаслідок стиснення (здавлення) грудей та живота

Здавлювання грудей та живота твердими тілами та сипкими речовинами викликає розвиток компресійної асфіксії.

Здавлювання тіла людини – один з видів травми, що виникає внаслідок стиснення організму людини між рухомими предметами значних розмірів (напр., між буферами залізничних вагонів) або між рухомим та нерухомим предметом значних розмірів (напр., між вагоном та платформою).

Для сильного здавлювання тіла характерними є ушкодження : переломи ребер, хребта, лопаток, розриви, відриви й переміщення внутрішніх органів живота та грудної порожнини.

У випадку помірного здавлювання тіла грудей та живота, що не спричиняє тяжких переломів, але порушує акт дихання, розвивається смерть від асфіксії. При цьому виявляється значна кількість дрібних крововиливів, екхімози на верхній частині грудей, на шиї та обличчі – т.зв. „екхімотична маска”; буває "карміновий набряк" легень – вони збільшені за об'ємом, з набряком, мають помірну кількість повітря та яскраво- червоний колір на поверхні та в розрізі, що обумовлене застоєм у них насиченої киснем крові.

Утоплення

Утоплення – вид насильницької смерті (механічної асфіксії), яка розвивається внаслідок дії на організм рідкого середовища в разі занурення всього тіла або лише голови. Середовищем утоплення найчастіше є вода (водойми, ванни, діжки, відра тощо), а іноді інші рідини (бензин, нафта, пиво тощо). За механізмом розвитку втоплення може бути таких типів: аспіраційне (істинне), спастичне (асфіксичне) та рефлекторне (синкопальне), а також змішаного типу.

Утоплення аспіраційне – вода заповнює дихальні шляхи та альвеоли легень. Огляд трупа у випадку аспіраційного утоплення дає можливість помітити в перші 2-3 дні після настання смерті лише дрібнопухирчасту піну біля отворів рота та носа.

Утопления спастичне пов'язане з виникненням стійкого рефлекторного ларінгоспазму внаслідок подразнення водою рецепторів дихальних шляхів.

Утопления синкопальне обумовлене швидкою рефлекторною зупинкою дихальної та серцевої діяльності як відповідною реакцією організму на водне середовище в екстремальних умовах (водяний шок, алергій- на реакція на воду тощо).

Важливим у діагностиці втоплення є аналіз тканин внутрішніх органів (печінка, нирка, селезінка, крім легень) та кісткового мозку на наявність діатомей. Діатомеї (син. діатомові водорості) – одноклітинні мікроскопічні рослинні організми у формі диска, еліпсоїда, нитки, призми, стрічки, ланцюга, зірочки, кущика тощо, покриті кремнеземною оболонкою – панциром. Діатомеї становлять основу планктону (мал. 160). Завдяки наявності панцира діатомові водорості стійкі до різних зовнішніх впливів, у т.ч. до гниття, витримують дію високих температур, концентрованих розчинів кислот та лугів, що слід брати до уваги під час їх виявлення, у т.ч. під час діагностики утоплення. Для визначення джерела походження діатомеї застосовують генотипоскопічну експертизу.

Під час розтину трупа особи, що загинула внаслідок утоплення спостерігається:

  • • гостра водяна емфізема легень, легені збільшені за об'ємом, роздуті, особливо із країв, сіро-рожевого кольору, зі значною кількістю підвищень (альвеолярна емфізема) та заглиблень, що відповідають ребрам, іноді це – єдина ознака втоплення;
  • • субплевральні крововиливи (плями Рассказова-Лукомського);
  • • наявність рідини середовища втоплення в пазухах основної кістки (ознака Свешникова);
  • • розрідження крові та гемоліз (у морській воді гемоліз не спостерігається);
  • • набряк стінки та ложа жовчного міхура (ознака Русанова- Шкаравського);
  • • накопичення рідини (100 мл та більше) у черевній порожнині (ознака Моро);
  • • наявність дрібнопухирчастої піни в дихальних шляхах (ознака Крушевського) з повнокров'ям їх слизової оболонки (мал. 159).

Утопления: наявність стійкої дрібнопухирчастої піни біля рота

Мал. 159. Утопления: наявність стійкої дрібнопухирчастої піни біля рота

Схема різновидів планктону (діатомеї) (Смольянинов В.М., 1975)

Мал. 160. Схема різновидів планктону (діатомеї) (Смольянинов В.М., 1975)

Для діагностики втеплення можна застосовувати "нафтову пробу" – визначення наявності нафтопродуктів у проковтнутій воді, що міститься в шлунку особи, яка затонула; визначається методом люмінесцентного дослідження. Негативний результат цієї проби не виключає втеплення, бо воно могло відбутися у водному середовищі, яке не містить цих домішок.

Утеплення слід відрізняти від перебування трупа у воді та від смерті у ВОДІ.

Перебування трупа у воді може бути обумовлене: утепленням, смертю у воді від захворювань, смертю у воді від травми, викиданням злочинцем трупа у воду тощо. Ознаками перебування трупа у воді є: мокрий одяг, мокре волосся, "гусяча" шкіра, зморщування сосків, навколососкових кружал та мошонки, червоний колір трупних плям та мацерація шкіри. Перебування трупа у воді не є ознакою утеплення.

Внаслідок перебування трупа у воді (чи в іншій рідині) розвивається мацерація шкіри – набухання, розпушування та поступове відшаровування епідермісу шкіри, яке розвивається на трупі під час перебування його у воді внаслідок просочування шкіри рідиною; найбільше проявляється там, де епідерміс найговщий (долоні, підошви, коліна). Виразність мацерації шкіри значною мірою залежить від температури води (табл.). Через 2-3 год. перебування трупа у воді епідерміс набухає, набуває сірувато-білого кольору, а через 2-3 дні мацерація займає всю шкіру долоні ("рука прачки") (мал. 161) та ступні (мал. 162). На 5-8-й день епідерміс білого кольору відшаровується та через 2-3 тижні перебування трупа у воді відторгається разом із нігтями ("рукавичка смерті"), надаючи руці вигляд випещеної. Через 30-40 діб шкіра відшаровується навіть у стоячій воді, течія та підвищена температура прискорюють мацерацію, а одяг та взуття – затримують.

Набубнявіння та відшарування епідермісу на кисті руки внаслідок тривалого перебування трупа у воді.

Мал. 161. Набубнявіння та відшарування епідермісу на кисті руки внаслідок тривалого перебування трупа у воді.

Внаслідок тривалого перебування трупа у воді відбувається мацерація у вигляді поступового відшарування епідермісу шкіри на долонях та підошвах. Через 2-4 год. епідерміс набрякає, набуває сірувато-білого кольору. На 3-4-й день перебування трупа у воді набряк епідермісу добре помітний на всій поверхні трупа; особливо виразна зміна долонь – ''рука прачки” (значна кількість зморшок); з 8-15-ї доби до кінця 1-го місяця епідерміс відшаровується та на руках знімається разом із нігтями у вигляді рукавички – т.зв. ''рукавичка смерті". Процес мацерації та поступового відшарування епідермісу залежить від багатьох чинників, але одним із головних є температура (табл. 36,37). За характером морфологічних змін на трупі є можливість визначити терміни перебування трупа у воді (табл. 38).

та відшарування епідермісу на стопі внаслідок тривалого перебування трупа у воді.

Мал. 162 Набубнявіння та відшарування епідермісу на стопі внаслідок тривалого перебування трупа у воді.

Утеплення може бути наслідком нещасного випадку або ж убивства, тому важливим є огляд трупа на місці виявлення його та з'ясування обставин до виконання розтину трупа. Іноді має місце інсценування утеплення або викидання трупа у воду з метою приховування злочину (мал. 163).

Огляд трупа на місці події: труп знаходився у воді зі зв'язаними руками та прив'язаним до шиї шлакоблоком.

Мал. 163. Огляд трупа на місці події: труп знаходився у воді зі зв'язаними руками та прив'язаним до шиї шлакоблоком.

Таблиця 36

Строки розвитку мацерації шкіри кистей рук залежно від температури води (В.Н. Крюков)

Температура води (°С)

Строк появи ознак мацерації

Строк закінчення розвитку мацерації

2-4

1-2 доби

30-60 діб

8-10

12-24 год.

17-20 діб

14-16

від 1 до 8 год.

5-10 діб

20-23

від 0,5 до 6 год.

3-5 діб

Таблиця 37

Строк розвитку мацерації шкіри залежно від температури води

(Э.Л. Тунина, С.П. Дидковский, И.А. Концевич)

Температура води,

+°С

Початок появи мацерації

(годин)

Кінець появи мацерації

(діб)

2-4

24-48 годин

30-60

8-10

14-24 години

15-20

14-16

від 40 хв. до 8 годин

5-10

20-23

від 20 хв. до 1 години

3-5

Таблиця 38

Терміни перебування трупа у воді

(А.Д. Адрианов, 1957 із доповненням)

Термін перебування у воді

Ознаки

1

2

Теплий період року (квітень-вересень)

2-6 год.

Шкіра на долонних і підошовних поверхнях незначно набухає, світлішає, кінці пальців зморщуються, бліднуть

6-9 год.

З'являється рідина в плевральній і черевній порожнинах

біля 24 год.

Нерізка виразність ознак мацерації шкіри кистей і стоп. Наявність дрібнопухирчастої піни в отворах носа й рота. Намічаються ознаки гниття трупа.

біля 2 діб

Мацерація шкіри кистей і стоп посилилася. Трупне задубіння збережене. Ознаки гниття більш інтенсивні. Різке здуття легень.

2-3 доби

Зникнення дрібнопухирчастої піни в отворах носа, рота, трахеї й бронхах. Слизувата дихальних шляхів рожево- червона. Просочування рідини в плевральну і черевну порожнини.

3-5 діб

Мацерація поширюється на всю шкіру кисті ("рука прачки"). Виразне гниття трупа. Значне газоутворення. Транссудація гемолізованої крові в тканини, серозні порожнини. Ділянки здуття легень.

6-8 діб

Мацерація поширюється на всю шкіру підошовної поверхні. Шкіра біліє та зморщується на тильній поверхні кистей. Ознаки утопления зникають. Послаблюється зв'язок волосся й нігтів зі шкірою. Спадання легень.

8-15 діб

Епідерміс починає відокремлюватися від власне шкіри.

10-21 доба

Зменшення газоутворення. Часткове випадання волосся. Сповзання шкіри з долонних і підошовних поверхонь.

21-28 діб

Утворення жировоску на кінцівках. Обростання трупа водоростями відбувається циклічно через кожні 2-3 тижні.

15-25 діб

Шкіра сповзає внаслідок дії течії води. Зникають плями Рассказова-Лукомського-Пальтауфа.

30-40 діб

Шкіра в стоячій воді сповзає самостійно ("рукавичка смерті"). Гниття сповільнюється. Шкіра кистей і стоп, у також волосся та нігті повністю відпадають. Намічається омилення шкіри голови та вух.

20-60 діб

Шкіра сповзає з інших ділянок тіла. Зберігаються татуювання.

1 рік

Труп цілком перетворюється в жировіск

Холодний період року (жовтень-березень)

1-2 міс.

Трупне задубіння відсутнє. Мацерація виражена незначно. Нігті й волосся не відпадають. Шкіра зеленувато-коричнева. Епідерміс відділяється ділянками. Помірно виражена трупна емфізема. Іноді спостерігаються ділянки різкого здуття легень.

3-4 міс.

Епідерміс майже цілком відпав. Волосся й мацерована шкіра кистей та стоп разом із нігтями відпали. Внутрішні органи розм'якшені. У плевральній і черевній порожнинах гряз- но-бура рідина.

5-6 міс.

Іноді спостерігається утворення жировоску в шкірі обличчя.

Смерть у воді може розвиватися не лише внаслідок утопления, а й від інших причин: захворювань серцево-судинної системи; травми голови та шийних хребців; від перегрівання тіла на сонці; холодового шоку; переохолодження тіла тощо.

Визначення причини смерті у випадках смерті у воді є складним експертним завданням; діагноз повинен ґрунтуватися на даних розтину трупа з гістологічним дослідженням внутрішніх органів та інших лабораторних дослідженнях зі співставленням з обставинами події.

Асфіксія внаслідок перебування в обмеженому просторі

Перебування людини тривалий час у обмеженому просторі (герметично закритому приміщенні чи певному об'ємі без відповідного доступу кисню) супроводжується поступовим зменшенням кисню, що вдихається, і коли концентрація його в навколишньому середовищі досягає критичної межі – розвивається асфіксія.

Часто за аналогічних умов розвивається задушення димом внаслідок перебування потерпілого в зоні пожежі з розвитком смерті від гіпоксії та отруєння оксидом вуглецю. У такому випадку окрім ознак асфіксії в крові померлої особи знаходять карбоксигемоглобін, а в дихальних шляхах кіпоть.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >