< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Оформлення результатів судово-медичної експертизи

Причинність (причинно-наслідковий зв'язок), судово-медичний діагноз

Причинність (син. казуальність) – філософська категорія для позначення моменту універсальної взаємодії предметів та явищ матеріального світу; полягає в утворенні або породженні одними предметами та явищами (причинами) інших (наслідків). Судово-медична експертиза, зокрема, спрямована на визначення характеру причинно-наслідкових зв'язків (діагнозу) та є важливою складовою слідства.

Причина – явище або процес (носій причини), внаслідок дії якого певний об'єкт або процес (носій наслідку) набуває або втрачає певні якості, тобто змінює свій стан. Наприклад, причиною смерті може бути травма, захворювання, вада розвитку тощо.

Визначення причини – це: 1) один із видів неідентифікаційного дослідження та можливого завдання експертизи за конкретною кримінальною (цивільною) справою; 2) процес та результат дослідження відомих наслідків певної причини та їх (а також умов, що збереглися) співставлення зі знанням про причинно-наслідкові зв'язки явищ.

Діагностика – розділ медицини, що вивчає зміст, методи та послідовність етапів процесу розпізнавання хвороб, особливих фізіологічних та патологічних станів, ушкоджень, оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень і визначення втрати працездатності. Діагностичний процес складається з різних абстрактно-логічних операцій, через які шляхом індивідуального умовиводу будується за окремими ознаками (симптомами) діагноз.

Діагноз – медичний висновок про патологічний стан, здоров'я оглянутої особи, про наявність захворювання (травми) або про причину смерті, що виражено в термінах, передбачених класифікаціями та номенклатурою хвороб. Змістом діагнозу можуть бути також особливі фізіологічні стани організму, напр., вагітність, клімакс тощо, а також висновки про епідемічний стан.

Судово-медичний діагноз – спеціальний висновок про сутність ушкодження (захворювання), стан обстеженої особи або про причину смерті, складений за наслідками судово-медичної експертизи для вирішення спеціальних питань (у т.ч. причинності), що виникають у судово-слідчій практиці. Судово-медичний діагноз оформляється судово- медичним експертом або лікарем іншої спеціальності, якому доручено виконання судово-медичний експертизи, у термінах та формулюваннях, що вживаються в судовій медицині. Діагноз відображає, крім основного ушкодження (захворювання) та патогенетично пов'язаних із ними ускладнень, ще й походження виявлених хворобливих змін.

Судово-медичний діагноз за даними дослідження трупа має таку структуру: 1) основне ушкодження (захворювання), яке стало причиною смерті, – нозологічна одиниця, занесена до Міжнародної класифікації хвороб; 2) основні та додаткові ускладнення, зумовлені основним ушкодженням (захворюванням); 3) інші ушкодження або захворювання, не пов'язані з основним ушкодженням (захворюванням), або фізіологічний чи патологічний стан.

Причина смерті – хвороби, патологічні процеси та травми, що призвели до смерті або сприяли її настанню, а також обставини нещасного випадку або акту насильства, що спричинили таку травму.

Основна причина смерті (син.: первинна, головна або початкова причина смерті) – аналог основного захворювання або патологічного процесу (травма, отруєння), що міститься в Міжнародній класифікації хвороб (МКХ). Основна причина смерті шифрується за МКХ у лікарському свідоцтві про смерть.

Безпосередня причина смерті найчастіше це головне ускладнення основного захворювання (напр., гнійний перитоніт внаслідок апендициту; гостра анемія на фоні кровотечі з вогнестрільної рани лівого стегна), а іноді саме основне захворювання, травма, отруєння тощо (напр., ботулізм; відчленування голови від тулуба внаслідок залізничної травми).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >