< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Синдром слабоумства

Синдром слабоумства (недоумства) є патологією інтелекту. Інтелект – це сукупність психічних інтегративних процесів, завдяки яким забезпечується здатність розуміти, відтворювати, використовувати й переробляти вже набуті знання в різних життєвих ситуаціях. Для цього використовуються пам'ять, увага, особливості мислення, мова, сукупність знань, звичок і набутого життєвого досвіду.

Виділяють слабоумство вроджене (олігофренію) і набуте в результаті перенесених захворювань (деменція). Залежно від нозологічної природи захворювання відрізняють сенільне, паралітичне, травматичне, епілептичне та інші форми слабоумства (деменції).

Маразм – розпад особистості, найтяжчий вид негативних розладів з втратою можливості контакту з навколишнім середовищем, найглибший ступінь слабоумства, часто з розгальмованістю основних інстинктів, ненажерливістю (аж до копрофагії) і сексуальною розпусністю. Загальне виснаження особи.

Психоорганічний (ецефалопатичний) синдром – це симптомокомплекс порушень пам'яті, інтелекту й афективності. Для більшості хворих з психооргашчним синдромом характерна астенія. Залежно від нозологічної природи захворювання поєднання основних симптомів буває різним. Так, у разі амнестичного Корсаківського психозу, старечому слабоумстві тощо домінують розлади пам'яті, у випадках прогресивного паралічу або хворобі Піка страждає інтелект, у разі пухлин мозку домінують афективні розлади тощо. У практиці, у розвитку психоорганічного синдрому виділяють астенічний, експлозивний (вибуховий), ейфорійний і апатичний варіанти (стадії).

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >