Культура мовлення і мовленнєві помилки

Для культури мовлення принциповим є дотримання її правильності. А порушення у цій сфері ми називаємо мовленнєвими помилками. О.О. Мурашов визначає мовленнєву помилку як порушення вимовних (орфоепічних) або узгоджувальних норм літературної мови. Відступом від норми можна вважати й елементи соціально, історично і територіально обмеженої лексики (жаргонізми, архаїзми, варваризми, професіоналізми, діалектизми, вульгаризми тощо). Проте не завжди їх вживання вважається мовленнєвою помилкою. У ряді випадків це факти свідомого слововживання, які переслідують певну стилістичну (риторичну) мету для того, щоб найбільш експресивно висловитися. Саме для мовленнєвих помилок притаманне несвідоме і неправильне з погляду норми використання.

С. Д. Абрамович і М.Ю. Чікарькова вважають найпоширенішими мовленнєвими помилками, яких слід уникати, такі:

Неправильний наголос: іскра, статуя... Іноді від наголосу залежить і семантика (значення) слова, наприклад, орган-оргйн і т.і.

Неправильна вимова окремих звуків. Перш за все йдеться про вади вимови – шепелявість, гаркавість тощо, для виправлення яких існує система спеціальних вправ. Але, крім того, іноді й люди, що не мають вад вимови, неправильно вимовляють звуки, не дотримуючись норм орфоепії. Найчастіше в цьому випадку слова вимовляються так, як вони пишуться, або під впливом інших мов, що не завжди правильно. Наприклад, пишемо "яєчня", але вимовляємо "яєшня".

Неправильне вживання слів за семантикою (значенням). Наприклад, у деяких українських діалектах кріслом називають стілець. Помилки: тролейбусний білет – квиток, але екзаменаційний білет, а не квиток. Особливу увагу тут потрібно звернути на правильне вживання фразеологічних зворотів.

Невміння розрізняти окремі морфеми в слові. Наприклад, префікси: "Він обирав капелюх в магазині" (не "обирав", а "вибирав").

Вживання дієслова-зв'язки "буде" (майбутній час) в контексті теперішнього часу. Наприклад: "Шевченко буде великий український поет" (не "буде", а "є").

Вживання вказівного займенника "це" перед словами "який", "котрий", "коли"у "де". Наприклад: "Невстигаючий – це який має двійки" (правильно: "Невстигаючий – це той, хто має двійки").

Тавтологія – повторення однокореневих слів. Наприклад: "прекрасний красень", "переконливо переконати", "мити миючим засобом", "в образі автор зображує ...".

Використання плеоназмів (слів одного значення). Наприклад: "У віршах відображена дійсність, реальне життя", "моя автобіографія".

Слова-паразити: ну, скажімо, зрозуміло, ось, по ходу, тобто тощо.

Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази), тобто невміння включати слово (фразу) в контекст, Більшість слів належить до нейтральної лексики (вода, море, струм, батько і т.і.), але є певні групи слів, які належать до емоційно чи стилістично забарвленої лексики, і ними потрібно користуватися дуже обережно. Наприклад: "страшно красивий", "Студенти прийшли побалакати з новим деканом".

Какологія – сполучення уламків стійких словосполучень у новий, неправильний зворот. Наприклад: "справив великий вплив" – від "мав вплив" + "справив враження"; "схожий до" замість "подібний до" або "схожий на" й т.і.

Жаргонізми – від франц, "аргот" (жаргон)– означає мову якоїсь вузької групи (студенти, торгівці, злодії тощо). Криміналізація життя в наші дні призвела до справжньої біди: засмічення мови "блатним" жаргоном. Повсюди можна почути: "лох", "бабло", "тачка", "круто", "отстой", "голімо", "кидалово", "мило" й т.п. Зробіть висновок, чи годиться інтелігентному ораторові підкреслювати, що він стоїть на одному щаблі з тими, хто цей жаргон уживає. Проте це не означає, що для змалювання відповідного образу персонажа чи середовища не можна вжити колоритного жаргонізму. Тим паче, що є жаргон студентів, лікарів тощо – тобто цілком пристойних груп людей. Але оратор, якщо він не хоче підкреслити свою приналежність саме до такої групи, мусить уникати жаргонізмів.

Вульгаризми – від лат. "vulgaris" (простий, низький). Це, як правило, лайливі слова. З їх допомогою теж можна створити яскраві образи: брехуха, пащекуха, падлюка, шкура, гад печений! Не треба довго думати й над тим, якими фарбами буде змальовано одночасно й ваш людський образ, ваш культурний рівень.

Просторіччя – це ненормована лексика, якою люди широко користуються: скиглити, гамселити, ушкварити, глигати, верзти тощо. Як правило, вживання такого слова оратором викликає сміх, гумористичний ефект. Це так зване просторіччя. Вживання подібних слів дає певний образний ефект: глигати – не те саме, що "жадібно ковтати"; це є образ "живоглота", людини тваринних інстинктів. Характерна особливість сучасного українського просторіччя – наявність у ньому русизмів: міроприємство, понімати, временно, щас, больниця, як діла тощо. Ще таке мовлення називають суржиком. Він означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов, що, безперечно, є загрозою для існування рідної мови, навіть соціальним злом. За певних обставин ввести 1-2 просторічних слівця можна, якщо ви до такого ефекту прагнете. Але відвертої безграмотності намагайтеся уникати.

Діалектизми – від грец. "діалектос" (говірка, місцева мова). Відомо, що жива національна мова не зводиться до літературної, грамотної мови, її творить також сума діалектів, якими користуються жителі окремих місцевостей (часом в двох селах, розташованих поряд, говорять по-різному). Наприклад: сарана (нещасний), файно (гарно) – це діалектизми з говірок Західної України. Діалектизми можуть бути й "фонетичними": на Поліссі слова "віл", "кінь", "дощ" вимовляють як вул, кунь, дорщ; на Київщині лампа – лямпа, огірок – гурок, індик – гіндик; косю носю, сидю.

Часом діалектизми (як і просторіччя) є дуже виразними, красивими. Якщо ви виступаєте перед носіями даного діалекту, варто показати, що ви з ним знайомі, це зміцнить довіру до вас. Але з позиції норм літературної мови повний перехід на діалект або надмірне його вживання можуть створити враження провінціала, людини неосвіченої.

Канцеляризми – слова або звороти, які притаманні діловим паперам, документам, як-от: реалізація завдань, підвищення ефективності заходів, набути розвитку, приділити особливу увагу, вжити термінових заходів. Стандартизовано звучать вислови із книжними прийменниками з метою, у відповідності до, у справі, зважаючи на, наприклад: з метою посилення контролю, відповідно до чинного законодавства, з боку керівництва, оформлення на підставі заяв.

Стандартні фрази у діловому стилі є функціонально доречними, вони допомагають лаконічніше та точніше передати певний зміст.

Проникнення канцеляризмів у публіцистичну та розмовну мову, шаблонні фрази збіднюють її, роблять сухою, мертвою, важкою для розуміння, надають казенного звучання. Таке явище отримало назву канцеляриту.

Близькі до канцеляризмів так звані словесні штампи – слова і вирази, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без урахування контексту, які збіднюють, знеособлюють мову. В основі таких виразів часто є якийсь образ, але цей образ унаслідок частого вживання втратив свою оригінальність. Наведемо приклади словесних штампів, які міцно утвердилися в мові засобів масової інформації: творча співпраця, люди в білих халаmax (лікарі), рідке золото (нафта), чорне золото (вугілля), піддати різкій критиці, приділяти найсерйознішу увагу, висвітлити цілий комплекс проблем, працювати на педагогічній ниві.

Із штампованих знеособлених фраз часто складається привітання: бажають творчих успіхів у роботі, міцного здоров'я, сімейного благополуччя тощо.

Неологізми – від грец. "неос" (новий) + "логос" (слово). Слова-неологізми – це нові слова, що створюються самим автором, якому іноді хочеться вжити таке слово, якого ще не було. Правом творення нових слів користуються звичайно письменники. В. Антоненко-Давидович якось ужив замість звичайного слова "щупальце" ним самим винайдене слово мацок (від "мацати"), мухобійка – ляпалка. Образ виникає живий та виразний, але робіть висновок, що вийде, якщо послідовно заміняти всі знайомі слова неологізмами. Вас перестануть розуміти.

Архаїзми – від грец. "архаіос" (стародавній). Це застарілі слова, мовні звороти, які вийшли з ужитку і значення їх пересічній людині не розуміле (ясновельможний, возний, воєвода, чадо, податель, подаяніє, чолобитна, перст (палець), чоло, "прийшов помисел"). У них відчувається колорит минулого. Вживання їх допомагає змалювати давню епоху. Наприклад, проповіднику важливо вміти користуватися біблійними архаїзмами, що відображають реалії давнього життя у Святій Землі: хитон – одяг; динарій, лепта – гроші; Синедріон – Рада Єрусалимського Храму.

Історизми – це застарілі слова, значення яких зрозумілі, вони передають певну історичну епоху, використовуються у художній та історичній літературі. Наприклад: соха, веретено, скрин., Двадцяте століття згадується такими історизмами: п'ятирічка, стахановець, перебудова. Але зловживати цим жанром лексики не радимо.

Варваризми – від грец. ("варварос" – чужоземець). Греки колись зневажливо називали "варварами" (бороданями) інші народи. Звідси й "варваризм" – слово, запозичене з чужої мови. Таке слово здатне одразу "намалювати" образ чужої, далекої дійсності. Проте ми вживаємо величезну кількість сучасних варваризмів у власному мовленні, які вже прижилися, хоча в українській мові є їх традиційні відповідники, наприклад, бізнесмен – підприємець, бутік – магазин, імідж – образ, кастинг – відбір, консенсус – згода, презентація – показ, пролонгація – подовження, рейдер – загарбник, спікер – голова, трек – пісня, тур – подорож, шопінг – покупки, шоу – вистава, шоумен – ведучий.

У нашій мові багато русизмів. Русизм (росіянізм) – в українській мові – це невмотивоване запозичення з російської мови, що виникло внаслідок русифікації та повсякденних масових мовних контактів українського населення з носіями російської мови. До русизмів відносять: окремі слова, наприклад: тормози- ти замість гальмувати, січас замість зараз, русифіковане значення співзвучного українського слова неділя в значенні тиждень, гостра біль замість гострий біль•, по кордону замість уздовж кордону. Скальковані російські словотворчі моделі, наприклад: співпадати замість збігатися, приймати участь замість брати участь, самий розумний замість найрозумніший тощо. Вживання русизмів знижує літературну вартість мови, зводячи її до рівня просторіччя.

Солецизми – від грец. назви м. Сол, грецької колонії в Малій Азії, де грецька мова була засмічена. Солецизми – це свідоме вживання граматично неправильних форм з метою створення певного образу. Наприклад: "Вона стара собака – зуби з'їла на цій справі". Тут іронія полягає в тому, що слово "собака" (чоловічого роду) спеціально віднесено до жінки, при зовнішній нейтральності використання прислів'я.